«Сівулф» (47S)
HMS Seawolf (47S)
HMS Seawolf.jpg
Британський підводний човен «Сівулф» типу «S»
Служба
Тип/клас Підводний човен типу „S“
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність  Військово-морські сили Великої Британії
На честь другий корабель флоту на ім'я «Сівулф»[Прим. 1]
Корабельня Scotts Shipbuilding and Engineering Company, Грінок
Замовлено 15 березня 1934
Закладено 25 травня 1934
Спущено на воду 28 листопада 1935
Введено в експлуатацію 12 березня 1936
На службі 19361945
Загибель у листопаді 1945 року проданий на брухт
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
* Останній бій лінкора «Бісмарк»
Кампанія в Арктиці
Арктичні конвої
* Конвой PQ 12
* Конвой PQ 16
* Конвой QP 13
* Конвой PQ 17
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 780 тонн (надводна)
980 тонн (підводна)
Довжина 63,6 м
Ширина 7,3 м
Висота 3,6 м
Технічні дані
Рухова установка Дизель-електрична:
2 × дизельних двигуни Admiralty
2 × електродвигуни
Гвинти 2
Потужність 1 550 к.с. (дизель)
1 390 к.с. (електродвигун)
Швидкість 13,75 вузлів (25,47 км/год) (надводна)
10 вузлів (18,6 км/год) (підводна)
Дальність плавання 6 000 миль (11 000 км) на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год) (у надводному положенні);
64 милі (119 км) на швидкості 2 вузли (3,7 км/год) (у підводному положенні)
Екіпаж 39 офіцерів та матросів
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння 6 × 533-мм торпедних апаратів
Зенітне озброєння 1 × 76-мм зенітна гармата QF 3-inch 20 cwt
1 × 7,7-мм кулемет Lewis

«Сівулф» (англ. HMS Seawolf (47S) — військовий корабель, підводний човен другої партії типу «S» Королівського військово-морського флоту Великої Британії часів Другої світової війни.

Підводний човен «Сівулф» був закладений 25 травня 1934 року на верфі компанії Scotts Shipbuilding and Engineering Company в Гріноку. 28 листопада 1935 року він був спущений на воду, а 12 березня 1936 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Субмарина брала активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; корабель бився у Північній Атлантиці, біля берегів Європи, в Арктиці, загалом здійснив 29 бойових походів.

ІсторіяРедагувати

1941Редагувати

Наприкінці травня 1941 року після бою у Данській протоці, що сталася 24 травня 1941, під час якого німецька рейдерська група з лінійного корабля «Бісмарк» і важкого крейсера «Принц Ойген» потопили британський лінійний крейсер HMS «Худ» та пошкодили лінкор «Принц Уельський», британське адміралтейство вжило рішучих та активних заходів щодо пошуку та знищення капітальних кораблів противника.

Командувач підводними силами британського флоту віддав наказ на перехоплення німецьких кораблів шести підводним човнам («Сілайон», «Сівулф», «Старджен», «Пандора», «Тігріс» і H44), які висунулись на позиції 120 миль західніше Бреста.

1942Редагувати

1 березня 1942 року з порту Рейк'явіка до Мурманська у супроводі ближнього ескорту вирушив конвой PQ 12, який налічував 16 вантажних суден зі стратегічно важливими матеріалами та військовою технікою для Радянського союзу. 5 березня до них на посилення супроводу прибули легкий крейсер «Кенія» та есмінці «Оффа» і «Орібі». 3 та 5 числа з Рейк'явіка та зі Скапа-Флоу відповідно вийшли сили далекого океанського супроводження[Прим. 2]. У той же час з Росії вийшов назустріч конвой QP 8. Місцем рандеву для транспортних конвою та кораблів ескорту визначався норвезький острів Ян-Маєн.

За даними британської розвідки на перехоплення транспортних конвоїв[1] німці зібрали рейдову групу на чолі з лінкором «Тірпіц»[Прим. 3]. Невдовзі після виходу німецького рейдера з норвезького фіорду підводний човен «Сівулф» виявив його у відкритому морі. Обидва угруповання кораблів здійснили спробу напасти на противника, але марно. Врешті-решт «Тірпіц» повернув додому, а 12 березня 1942 року конвой PQ 12 благополучно прибув до Мурманська, не втративши жодного корабля чи судна.

18 березня 1942 року «Сівулф» у Норвезькому морі торпедною атакою намагався знищити німецький підводний човен U-586, проте невдало.

У травні 1942 року підводний човен «Сівулф» входив до сил ескорту великого конвою PQ 16[Прим. 4], який супроводжував 35 транспортних суден (21 американське, 4 радянські, 8 британських, 1 голландське та одне під панамським прапором) до Мурманська від берегів Ісландії зі стратегічними вантажами і військовою технікою з США, Канади і Великої Британії. Його супроводжували 17 ескортних кораблів союзників, до острова Ведмежий конвой прикривала ескадра з 4 крейсерів і 3 есмінців[2].

Попри атакам німецького підводного човна U-703, повітряним нападам бомбардувальників He 111 та Ju 88 бомбардувальних ескадр I./KG 26 і KG 30 конвой, втратив сім суден і ще одне повернуло назад на початку походу, дістався свого місця призначення[3].

Перелік затоплених «Сівулф» суден у бойових походахРедагувати

Перелік затоплених суден та кораблів[4] 
Дата Назва Тип Належність Водотоннажність (брт) Вантаж Конвой Результат та координати Наслідки атаки для екіпажу Прим.
Дев'ятий похід (7.04—26.04.1940, 19 діб; РосайтГарідж)
1 18 квітня 1940 Hamm суховантажне судно   Третій Рейх 5 874 вантаж потоплений
58°09′ пн. ш. 10°32′ сх. д. / 58.150° пн. ш. 10.533° сх. д. / 58.150; 10.533 (Hamm)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. у перекладі морський вовк
  2. До складу ескорту конвою PQ 12 входили: лінкори «Кінг Джордж V» і «Дюк оф Йорк», лінійний крейсер «Рінаун», авіаносець «Вікторіос», важкий крейсер «Бервік», легкий крейсер «Кенія», есмінці «Ашанті», «Бедуїн», «Еко», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гроув», «Ікарус», «Інконстант», «Інтрепід», «Джавелін», «Ланкастер», «Ледбері», «Лукаут», «Онслоу», «Панджабі», «Тартар», «Верден», «Веллз» і «Вулстон».
  3. До складу рейдової групи входили: лінкор «Тірпіц», есмінці Z5 «Пауль Якобі», Z7 «Герман Шеман», Z14 «Фрідріх Ін», Z25.
  4. Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтир», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.
Джерела

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Akermann, Paul (2002). Encyclopaedia of British Submarines 1901—1955 (reprint of the 1989 ed.). Penzance, Cornwall: Periscope Publishing. ISBN 1-904381-05-7.
  • Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
  • McCartney, Innes (2006). British Submarines 1939–1945. New Vanguard 129. Oxford, UK: Osprey. ISBN 1-84603-007-2.