Ескадрені міноносці типу «Бетл»
Ескадрені міноносці типу «Бетл» (англ. Battle-class destroyer) — клас військових кораблів з 24 ескадрених міноносців[5], що розроблялися та випускалися британськими та австралійськими суднобудівельними компаніями на завершальному етапі Другої світової війни та у післявоєнний час.
| Ескадрені міноносці типу «Бетл» | ||
|---|---|---|
| Battle-class destroyer | ||
.jpg) | ||
| Австралійський ескадрений міноносець типу «Бетл» «Анзак» на випробуваннях. 1951 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрені міноносці | |
| Попередній клас | типу «Вепон» | |
| Наступний клас | типу «Дерінг» | |
| Підклас | 1942 1943 | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Королівський ВМФ Великої Британії Королівські ВМС Австралії Королівські ВМС Ірану ВМС Пакистану
| |
| Корабельня | Cammell Laird Fairfield Shipbuilding and Engineering Company Hawthorn Leslie and Company Swan Hunter Vickers-Armstrongs John Brown & Company Alexander Stephen and Sons John Brown & Company .svg){kind=small} Cockatoo Docks and Engineering CompanyWilliamstown Dockyard | |
| Первинна вартість | ~ £ 942 276[1][2] | |
| Замовлено | 48 | |
| Закладено | 33 | |
| Спущено на воду | 26 | |
| На службі | 1944 — 1978 | |
| Переданий | 26 | |
| Прийнятий | 1944 — 1945 | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Корейська війна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1942: 2 315 т (стандартна) 3 290 т (повна) 1943: 2 480 т (стандартна) 3 430 т (повна) | |
| Довжина | 116 м | |
| Ширина | 1942: 12,27 м 1943: 12,34 м | |
| Висота | 3,89-4,7 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парові турбіни Parsons 2 × парові казани Admiralty | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 50 000 к.с. | |
| Швидкість | 1942: 34 вузла (63 км/год) 1943: 35,75 вузлів (66,2 км/год) | |
| Дальність плавання | 4 400 миль (8 100 км) на швидкості 20 вузлів (37 км/год) | |
| Екіпаж | 1942: 247 офіцерів та матросів (мир.час), 308 — в/час 1943: 232 офіцери та матроси (мир.час), 262 — в/час | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1942: 4 (2 × 2) × 113-мм універсальні гармати QF Mark III у башті BD Mk. IV 1 × 101,6-мм універсальна гармата QF Mk XXIII у башті BD Mk. III[3] 1943: 4 (2 × 2) × 113-мм універсальні гармати QF Mark III у башті BD Mk. IV 1 × 101,6-мм універсальна гармата QF Mk IV | |
| Торпедно-мінне озброєння | 1942: 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів Mk. IX[4] 1943: 10 (2 × 5) × 533-мм торпедних апаратів Mk. IX протичовнова РСЗВ «Squid» | |
| Зенітне озброєння | 1942: 12-14 (4 × 2; 4-6 × 1) × 40-мм зенітних гармат Bofors L60 1943: 8 (2 × 2; 1 × 2; 2 × 1) × 40-мм зенітних гармат Bofors L60 | |
Ескадрені міноносці «Бетл» призначалися для переозброєння Королівських британського та австралійського флотів й складалися з 3-х основних підкласів по 16 одиниць у кожному. Перший підклас виготовлявся за програмою 1942 року, тому він отримав умовне позначення — «Бетл» клас «1942». Друга та третя група есмінців цього типу мала надходити протягом 1943 та 1944 років, проте більшість із замовлень була скасована, коли стало зрозуміло, що військові дії незабаром закінчаться й така кількість бойових кораблів не буде потрібна. З третьої підгрупи встигли закласти та спустити на воду тільки два есмінці (HMAS «Тобрук» і HMS «Анзак»), котрі замовлялися австралійським флотом, увійшли до складу їх флоту значно пізніше.
З усього класу кораблів лише 7 кораблів встигли увійти до бойового складу ВМС до закінчення Другої світової війни, й тільки один з них «Барфлер» брав у складі британського Тихоокеанського флоту участь у бойових діях.
Ескадрені міноносці типу «Бетл»
ред.Королівський військово-морський флот Великої Британії
ред.Див. також
ред.Посилання
ред.
- Battle class destroyer. на uboat.net. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 5 листопада 2014. (англ.)
- Battle Class. на worldnavalships.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014. (англ.)
- Battle class AA Destroyers [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Battle-class destroyer. на desertwar.net. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 5 листопада 2014. (англ.)
- Battle Class Destroyer [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Lenton, H. T. (1998). British & Empire Warships of the Second World War. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-048-7.
- Rohwer, Jürgen (2005). Chronology of the War at Sea 1939-1945: The Naval History of World War Two (вид. Third Revised). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2.
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
- Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8.
- Hodges, Peter (1971). Battle Class Destroyers. London: Almark Publishing. ISBN 0-85524-012-1.
- D.K. Brown, Nelson to Vanguard, Chatham Publishing (2000)
- Conway's All The world's fighting ships 1947—1995
- G. Moore, The 'Battle' Class destroyers in Warship 2002—2003, Conway's Maritime Press
- M. Critchley, British Warships Since 1945, Part 3, Destroyers
- L. Marriott, Royal Navy Destroyers Since 1945
Примітки
ред.- ↑ За цінами 2006 року — £23 million
- ↑ Battle Class Destroyer — HMS Agincourt. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014.
- ↑ перші 6 одиниць. Згодом демонтовані з есмінців
- ↑ На есмінцях підкласу 1942 замість установки для скидання глибинних бомб пізніше встановлювалася протичовнова РСЗВ «Squid»
- ↑ 22 замовлення у різній стадії готовності або проектування було скасовано. Деякі кораблі були вже майже готові до введення у стрій, але розібрані у верфях