40-мм автоматична гармата Bofors L60

40-мм автоматична зенітна гармата Бофорс L60 (швед. Bofors 40 mm automatkanon) — автоматична зенітна гармата розробки шведської компанії Bofors 1930-х років, що набула значного поширення і стала однією з найпопулярніших зенітних автоматичних гармат середнього типу в збройних силах багатьох країн з часів Другої світової війни і досі. Більшість гармат перебувала в різній якості на озброєнні армії західних союзників, а також деякі захоплені системи використовуються країнами Осі. Подальшою вдосконаленою моделлю успішної артилерійської системи стала зенітна гармата Bofors L70.

40-мм автоматична зенітна гармата Бофорс L60
Bofors 40 mm automatkanon
40mm guns firing aboard USS Hornet.jpg
Зчетверена зенітна установка 40-мм автоматичних гармат «Бофорс» L60 на американському авіаносці «Горнет» веде зенітний вогонь у ході тренування. 1945
Тип: автоматична зенітна гармата
Походження: Швеція Швеція
Історія служби
Термін використання 1932-по т.ч.
Використання у Див. Країни-експлуатанти
Війни Друга світова війна
Індо-пакистанський конфлікт
Арабо-ізраїльський конфлікт
Корейська війна
Алжирська війна
Індонезійсько-малайзійська конфронтація
Суецька криза
Війна у В'єтнамі
Війна Судного дня
Війна за незалежність Намібії
Фолклендська війна
Громадянська війна в Лівані
Війна в Перській затоці
Югославські війни
Історія виробництва:
Конструктор Bofors
Розроблено 19291932
Виробник Bofors Defence (19322000)
United Defense Industries (20002006)
BAE Systems AB2006)
Виготовлено з 1932
Варіанти Див. Варіанти
Характеристики
Маса 1 981 кг
Довжина 2 250 мм
Обслуга в залежності від варіанта
Тип боєприпасу L/60 40×311mmR
Калібр 40 мм
Лафет 522 кг
Кут підвищення −5 ° / +90 °
Кут повороту 360°
Бойова скорострільність 120 постр./хв.
Дульна швидкість 881 м/с
Максимальна дальність 7 160 м
Тип боєпостачання магазин на 4 снаряди
Приціл відкритий

Commons-logo.svg 40-мм автоматична гармата Bofors L60 у Вікісховищі

Історія розробки та службиРедагувати

У 1922 році військово-морський флот Швеції придбав у «Віккерс» кілька 40-мм гармат QF 2 pounder Mark II в якості зенітних гармат. Але, незабаром шведське морське командування звернулося до компанії «Бофорс» з пропозиціями до розробки заміни британській гарматі, незадоволення характеристиками якої висловлювали моряки. Наприкінці 1928 року «Бофорс» підписав контракт. «Бофорс» випустив дослідний зразок гармати, що являла собою зменшену версію 57-мм напівавтоматичної гармати, основного корабельного озброєння шведських міноносців, розробленої ще наприкінці XIX століття компанією «Фіншпанг» (швед. Finspång).

1929 році почалися перші випробування автоматичної гармати, однак артилерійська система мала чимало недоліків, головним з яких була проблема з подачею боєприпасів для підтримання необхідної швидкострільності. Лише у листопаді 1931 року після тривалих модернізацій та глибоких змін нарешті автоматична гармата досягла визначених характеристик, зокрема система вела вогонь зі швидкість 130 пострілів на хвилину. 21 березня 1932 року прототип гармати був представлений представникам комісії шведських ВМС[1]. Однак, роботи з удосконалення тривали аж до жовтня 1933 року, доки гармата не була прийнята шведськими військовими та не допущена до серійного виробництва. Однак, шведи не поспішали з прийняттям новітньої зброї на озброєння, в цьому їх випередили Королівські голландські та Польські ВМС, які замовили L60 ще у липні 1933 та у травні 1934 року відповідно. Шведський флот отримав на свої підводні човни типу «Шьолеюнет» у липні 1936 року.

Автоматика гармати засновувалася на використанні дії віддачі рухомого ствола. Всі дії, необхідні для здійснення пострілу (відкривання затвора після пострілу з екстрагуванням гільзи, зведення ударника, подача снарядів у патронник, закривання затвора і спуск ударника) здійснювалися автоматично. Вручну здійснювалося прицілювання, наведення гармати і подача обойм зі снарядами в магазин.

 
Спарена зенітна установка Bofors L60 на шведському авіаносному крейсері «Готланд»
 
Зенітна установка Bofors L60 на британському тягачі Morris C9/B. Італійський театр війни.
 
Зенітні гармати Bofors L60 підготовлені до операції «Оверлорд»
Замовлення 40-мм автоматичних гармат Bofors L60[2]
Рік Місяць Країна Версія для СВ Версія для ВМС Стаціонарні
Одноствольні Двоствольні
1932 Березень   Швеція 1
1933 Липень   Нідерланди 5
1934 Травень   Польща 2
Жовтень   Швеція 2
Грудень   Польща 4
1935 Липень   Австрія 8
Серпень   Бельгія 8
Грудень   Польща 60
1936 Січень   Королівство Югославія 8 6
Лютий   Бельгія 20
Квітень   Норвегія 3
Жовтень   Естонія 2
Листопад   Швеція 58
Грудень   Нідерланди[Прим. 1] 72 32
  Швеція 12
1937 Травень   Велика Британія 100
Серпень   Аргентина 60
Вересень   Швеція[Прим. 2] 8
  Франція 34
Листопад   Фінляндія 1
1938 Березень   Велика Британія 50
  Єгипет 32
Квітень   Нідерланди 52
  Норвегія 8
Травень   Латвія 48
Липень   Швеція 68
Листопад   Велика Британія 80
Грудень   Велика Британія 100
  Фінляндія 30 4 2
  Греція 22
1939   Швеція 16 53
  Бельгія 106
  Данія 2
  Велика Британія 179
  Нідерланди 24
21[Прим. 3]
  Норвегія 25
  Португалія 54
 
Американська ЗСУ М19, озброєна 40-мм гарматами L/60
 
Шведська БМП Strf 90, озброєна 40-мм гарматою L70

ВаріантиРедагувати

  • 40 mm L/43 — варіант 40-мм зенітної гармати для підводних човнів з висувним кріпленням та з використанням боєприпасів з низьким зарядом
  • 40 mm L/60 — версія гармати, що використовувала боєприпаси 40x311mmR. Використовувалася як основне озброєння американських зенітних самохідних установок М19 та M42 Duster. З 1960-х років використовувалася як бортова зброя ганшипів Lockheed AC-130
  • 40 mm L/70  — модернізований варіант L/60, що використовував потужніші боєприпаси 40×365R, з швидкострільністю до 240 постр/хв. Основне озброєння шведських БМП Strf 90, американських ЗСУ M247 Sergeant York, сербських PASARS-16, італійських корабельних зенітних установок DARDO тощо

Країни-експлуатантиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. Для колонії Нідерландів — Нідерландської Ост-Індії.
  2. Замовлення оплачувалося цивільною спільнотою для потреб ППО важливих індустріальних центрів Швеції.
  3. Для колонії Нідерландів — Нідерландської Ост-Індії.
Джерела

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Campbell, John. Naval Weapons of World War Two. Annapolis: Naval Institute Press, 1985. ISBN 0-87021-459-4.
  • Gander, Terry. The Bofors Gun. — Barnsley, South Yorkshire: Pen & Sword Military, 2013. — 259 p. — ISBN 978-1-78346-202-5.
  • Bishop, C (ed.) 2002, Encyclopaedia of weapons of World War II, MetroBooks, New York.