Відкрити головне меню

Головні розміри судна

Головні розміри

Головні́ або основні́ ро́зміри корабля́ (судна) — сукупність конструктивних, розрахункових, найбільших та габаритних лінійних розмірів судна[1], що визначаються паралельно до основних координатних площин та характеризують довжину (L), ширину (В), осадку (Т) і висоту борту (Н).

Головні розміри визначають морехідні якості корабля (судна) і можливість його проведення у вузьких місцях (каналах, бухтах, протоках), шлюзах та на мілководді, а також, визначає можливість розташування на стапелі чи у корабельному доку.

Основні визначенняРедагувати

Основні поняття, що використовуються далі обумовлюються ДСТУ 2355-94[1].

  • Носовий перпендикуляр — вертикальна лінія у діаметральній площині, що проходить через точку перетину переднього краю форштевня з літньою вантажною ватерлінією або через крайню носову точку конструктивної ватерлінії корабля.
  • Кормовий перпендикуляр — вертикальна лінія у діаметральній площині, що проходить через крайню кормову точку конструктивної ватерлінії; для суден — вертикальна лінія у діаметральній площині, що проходить через точку перетину площини літньої вантажної ватерлінії з кормовим краєм рудерпоста чи віссю балера стерна.
  • Конструктивна ватерлінія (КВЛ або англ. DWL) — ватерлінія, яку беруть за основу побудови теоретичного кресленика і яка відповідає одержаній попереднім розрахунком повній водотоннажності судна та нормальній водотоннажності корабля.
  • Верхня палуба — найвища палуба, безперервна на усій довжині.

Види головних розмірівРедагувати

ДовжинаРедагувати

  • Довжина між перпендикулярами (Loa) — відстань між носовим і кормовим перпендикулярами.
  • Довжина по конструктивній ватерлінії(Lpp) — відстань між точками перетину носової і кормової частин конструктивної ватерлінії з діаметральною площиною.
  • Довжина по діючій ватерлінії — відстань між точками перетину носової і кормової частин діючої ватерлінії з діаметральною площиною судна.
  • Довжина по розрахунковій ватерлінії — відстань між точками перетину носової і кормової частин розрахункової ватерлінії з діаметральною площиною.
  • Довжина по літній вантажній лінії — відстань між точками перерізу носової і кормової частин літньої вантажної ватерлінії з діаметральною площиною.
  • Найбільша довжина (Lmax) — відстань, виміряна у горизонтальній площині між крайніми точками теоретичної поверхні корпусу судна у носовій і кормовій частинах.
  • Габаритна довжина — відстань, виміряна у горизонтальній площині між крайніми точками носової і кормової кінцевих частин корпусу з урахуванням частин, які постійно стримлять.

Для підводних човнів додатково використовуються поняття[2]:

  • Довжина непроникного корпусу підводного човна — відстань між кінцевими поперечними перебірками (найчастіше кінцевих цистерн головного баласту).
  • Довжина міцного корпусу — відстань між крайніми точками кінцевих перебірок міцного корпусу.

ШиринаРедагувати

Ширина корабля — відстань між різними конструктивними точками корабля, розташованими на його правому і лівому бортах. Розрізняють найбільшу ширину, ширину по конструктивній ватерлінії, ширину по розрахунковій ватерлінії, ширину на мідель-шпангоуті, ширину по діючій ватерлінії, габаритну ширину[1] та ширину по стабілізаторах (для підводних човнів)[2]:

  • Найбільша ширина — Найбільша відстань, виміряна перпендикулярно до діаметральної площини між крайніми точками теоретичної поверхні корпусу судна
  • Ширина по конструктивній ватерлінії — найбільша ширина конструктивної ватерлінії судна.
  • Ширина по розрахунковій ватерлінії — найбільша ширина розрахункової ватерлінії судна
  • Ширина на мідельшпангоуті (B) — ширина конструктивної ватерлінії на мідель-шпангоуті
  • Ширина по діючій ватерлінії — найбільша ширина діючої ватерлінії судна
  • Габаритна ширина (Bmax) — найбільша ширина корпусу з урахуванням частин, які постійно стримлять.

Під шириною підводного човна по стабілізаторах мають на увазі розмах стабілізаторів підводного човна між крайніми точками стабілізаторів[2].

ОсадкаРедагувати

Докладніше: Осадка судна

Осадка у середній частині судна або просто осадка (T) — вертикальна відстань, виміряна між нижньою точкою на корпусі та розрахунковою ватерлінією на мідель-шпангоуті судна[1].

Розрізняють осадку носом, кормою і середню осадку:

  • Кормова осадка (Tк) — вертикальна відстань, виміряна на кормовому перпендикулярі між нижньою точкою на корпусі та розрахунковою ватерлінією.
  • Носова осадка (Tн) — вертикальна відстань, виміряна між нижньою точкою на корпусі та розрахунковою ватерлінією на носовому перпендикулярі.
  • Середня осадка — середнє арифметичне значення кормової і носової осадки.

Крім того розрізняють осадки відносно інших видів ватерлінії крім розрахункової[1]:

  • Осадка по діючу ватерлінію — вертикальна відстань, виміряна у площині мідель-шпангоута від основної площини до площини діючої ватерлінії судна.
  • Осадка по конструктивну ватерлінію — вертикальна відстань, виміряна у площині мідель-шпангоута від основної площини до площини конструктивної ватерлінії судна.
  • Осадка по літню вантажну ватерлінію — вертикальна відстань, виміряна у площині мідель-шпангоута від основної площини до площини літньої вантажної ватерлінії.

Висота бортуРедагувати

Висота борту (H) — вертикальна відстань, виміряна в площині мідель-шпангоута від основної площини до бортової лінії верхньої палуби судна - лінії перетину теоретичних поверхонь борту і верхньої палуби або їх продовження при заокругленому сполученні палуби з бортом[1].

Для підводного човна висота борту визначається як відстань по вертикалі між крайніми точками зовнішнього корпусу в районі мідель-шпангоута, але без вказування висоти огорожі рубки[2].

Похідні характеристикиРедагувати

Різниця між висотою борту Н і осадкою Т визначає висоту F надводного борту судна. Мінімальна висота надводного борту регламентується Міжнародними правилами про вантажну марку або за умовами забезпечення непотоплюваності. Її значення наносять на борту судна у вигляді вантажної марки.

Співвідношення головних розмірів дають уявлення про форму корпусу судна і про його потенційні можливості щодо забезпечення деяких важливих експлуатаційних якостей. Наприклад, збільшення відношення L/B сприяє поліпшенню ходових якостей судна. Однак це справедливо лише для водотоннажних суден, для суден на підводних крилах та суден на повітряній подушці вигіднішими є малі значення L/B.

Відношення L/H визначає умови загальної поздовжньої міцності судна. У суден з малими значеннями L/H легше забезпечити поздовжню міцність і домогтися мінімальної маси корпусних конструкцій. Тому правила побудови суден можуть обмежувати верхні допустимі значення L/H.

Великі значення відношень В/Т підвищують остійність судна, але ускладнюють досягнення плавної хитавиці. Співвідношення Н/Т впливає на непотоплюваність і вантажомісткість судна, забезпечення яких полегшується при збільшенні цього відношення. Відношення L/T характеризує повороткість судна, яка покращується із зменшенням цього відношення.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ДСТУ 2355-94 Розміри надводних кораблів і суден головні. Терміни, визначення та літерні позначення.
  2. а б в г Военно-морской словарь / Гл. ред. В. Н. Чернавин — М.: Воениздат, 1990. – 511 с.

ДжерелаРедагувати

  • Особливості проектування морських транспортних суден: Навчальний посібник] / О. В. Бондаренко, О. І. Кротов, Л. О. Матвєєв, С. О. Прокудін. — Миколаїв: УДМТУ, 2003. — Ч. 1. — 72 с.
  • Донцов C. B. Основы теории судна: учебное пособие/ С. В. Донцов. — Одесса: Феникс, 2007. — 142 с.
  • Сизов В. Г. Теория корабля: Учебник/ В. Г. Сизов. — Одесса: Феникс, М.: ТрансЛит, 2008. — 464 с.
  • Военно-морской словарь / Гл. Ред. В. Н. Чернавин — М.: Воениздат, 1990. — 511 с. — ISBN 5-203-00174-X
  • ДСТУ 2337-94 Елементи металевого корпусу надводних кораблів і суден конструктивні. Терміни та визначення.
  • ГОСТ 2.419-68 ЕСКД. Правила выполнения документации при плазовом методе производства.