Угнів

місто у Львівській області (Україна)

У́гнів — місто в Україні, у Белзькій міській громаді Червоноградського району Львівської області. Лежить у Надбужанській котловині, над річкою Солокією, за 2 км від кордону із Польщею.

Угнів
Герб Угнева
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Червоноградський район
Громада Белзька міська громада
Засноване
Перша згадка 1360
Магдебурзьке право 1462
Статус міста від 1462 року
Населення 974 (01.01.2019)[1]
 - повне 974 (01.01.2019)[1]
Агломерація 1094
Площа 2,48 км²
Поштові індекси 80065
Телефонний код +380-3257
Координати 50°22′05″ пн. ш. 23°44′52″ сх. д. / 50.36806° пн. ш. 23.74778° сх. д. / 50.36806; 23.74778Координати: 50°22′05″ пн. ш. 23°44′52″ сх. д. / 50.36806° пн. ш. 23.74778° сх. д. / 50.36806; 23.74778
Водойма р. Солокія
Назва мешканців у́гнівець
у́гнівка
у́гнівці
Відстань
Найближча залізнична станція Белз
До станції 22 км
Міська влада
Адреса 80062, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Белз, вул. Домініканська, 1

CMNS: Угнів у Вікісховищі

Мапа
Угнів. Карта розташування: Україна
Угнів
Угнів
Угнів. Карта розташування: Львівська область
Угнів
Угнів
Мапа

Угнів відомий як найменше місто в Україні — на 2001 рік тут нараховується лише 1007 мешканців (1970 року — 1 500 мешканців)[2]. Також після утворення територіальних громад це єдине місто України, що не є центром територіальної громади.

Географія ред.

Відстань залізницею до Сокаля — 90 км,[3] фізична відстань до Києва — 460,6 км.[4]

Сусідні населені пункти:[4]

Клімат ред.

У місті вологий континентальний клімат, з м'якою зимою та теплим літом. Середньорічна температура становить +7,6 °C.

Найпрохолодніший місяць січень, зі середньою температурою -4 °С, найтепліший місць липень, з середньою температурою +17,9 °C.

Опадів більше випадає у липні, в середньому 84 мм, найменше у січні — 29 мм опадів. За рік випадає близько 606 мм опадів.

Кліматограма Угніва
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
29
 
 
−1
−7
 
 
29
 
 
0
−5
 
 
34
 
 
5
−2
 
 
43
 
 
13
4
 
 
66
 
 
19
8
 
 
81
 
 
22
11
 
 
84
 
 
23
13
 
 
66
 
 
23
12
 
 
55
 
 
18
8
 
 
41
 
 
13
4
 
 
39
 
 
6
0
 
 
39
 
 
1
−4
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 606 мм.

Джерело: [5]

Історія ред.

 
Сотня наддніпрянців Армії УНР, яка разом з УГА брала участь у боях з поляками біля Угнева в 1919 році, під командою сотника Олександра Єрощука
 
Історичний герб міста

Перша згадка про місто належить до 1360 року. В 1462 році воно отримало маґдебурзьке право.

У 1621 році Угнів зазнавав нападу татар. 1624 року в місто прийшла морова пошесть, 1634-го — сталася велика пожежа.

Колись місто було осередком видавничої діяльності. З давніх часів було розвинене шевське доморобне виробництво (занепало у ХІХ столітті).

1 липня 1934 року ліквідовали самоврядну громаду Заставне, а її територію приєднали до міста Угнів[6].

У 1939 році місто опинилося на території окупованої німцями Польщі. У 19401941 та 1944 роках було центром Угнівського району.

Після Другої світової війни місто опинилося у складі Польщі[7]. 16-30 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Угнова на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 323 українців[7]. У місті залишилося 1154 поляки[7].

1951 року, згідно з радянсько-польським договором, Угнів і сусідні території, на яких відкрили багаті поклади кам'яного вугілля, перейшли до СРСР — в обмін на українські території на верхньому Сяні, які перейшли до Польщі[7]. Після цього польське населення з міста виїхало, і у ньому вселилися українці[7].

Угнів має свою залізничну станцію Угнів.

24 грудня 2018 року громада УПЦ МП перейшла під юрисдикцію Української Помісної Церкви[8].

Населення ред.

Населення Угнева, станом на 1 січня 2019 року, налічувало — 974 особи.

Згідно з переписом населення 2001 року в Угневі мешкало 1021 особа.

Динаміка населення Угніва[9]

Національний склад ред.

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[10]:

Національність Відсоток
українці 98,20 %
росіяни 1,20 %
інші/не вказали 0,60 %

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11][12]:

Мова Відсоток
українська 98,80 %
російська 1,00 %
інші/не вказали 0,20 %

Органи влади ред.

Місто входить до складу Белзької міської громади, де разом з селом Заставне утворює старостинський округ. Староста — Саган Олександра Павлівна.

Визначні пам'ятки ред.

Василіянська церква Різдва Пресвятої Богородиці ред.

 
Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Кам'яна церква була побудована на місці давньої дерев'яної, яка згоріла в 1780 році. Від неї збереглася дзвіниця.

Церква постійно добудовувалася і перебудовувалася. Степан Жуковський у 18551857 роках добудував церкву за власні кошти і отримав хрест від Папи. Півстоліття згодом о. Василь добудував галерею та бабинець.

У церкві була казальниця у формі човна, біля якого два апостоли тримають сіті, в сітях — риби.

Церква вважалася однією з перлин внутрішнього розпису Галичини. Автор цих розписів — Дем'ян Горняткевич.

Після війни у церкві зробили машинно-тракторну станцію.

Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії ред.

 
Костел Успіння Пресвятої Богородиці

Перший костел заснував белзький воєвода Зигмунд з Радзанова, який 1470 року записав фундуш для парафії РКЦ в місті.

За проектом архітектора Войцеха Лєнартовича на місці дерев'яного костелу, який згорів, був побудований цегляний — на кошти Кшиштофа Скшина Дуніна та його дружини Маріанни Заборовської. Освячений був 21 серпня 1695 р., про що свідчить табличка на фасаді, знайдена при реставрації 1922 р.

У деяких джерелах написано, що можливо цей костел був перебудований з кам'яного, спорудженого за часів короля Владислава IV у 1632 р.

Під час Першої світової війни, 15 червня 1915 р. внаслідок артилерійського обстрілу було пошкоджено костел — збито одну з веж.

У міжвоєнний період храм був реконструйований — відновлено вежі, але змінено їхні розміри та форми.

 
Синагога

На сьогодні залишилась вцілілою одна вежа, в другої верхівку знесла буря.

Оборонний костел, кам'яний, на одну наву, з високими та низькими стінами, з'єднаними в презбітеріум (або апсиду). Фасад складається з трьох половинчатих виступів. Верхні основи внутрішніх колон в плані восьмикутні і прикрашені тосканськими пілястрами. Посередині прикрашені ліпниною.

Костел був закритий в 1951 р., після приєднання Угнева до УРСР, коли польське населення було перевезено до Польщі. Парафіяни забрали з собою святині, в тому числі і вівтар.

За часів радянської влади спочатку тут був склад. Зараз костел переданий Державному історико-культурному заповіднику в м. Белзі. У 2006 р. розроблений проект реставрації костелу, а в 2007 р. розпочалися реставраційні роботи.

Інші пам'ятки ред.

 
Млин в Угневі (XIX ст.)
  • Костел Успіння Пресвятої Богородиці 1695 р.
  • Церква Різдва Богородиці 1854—1857 рр. з дерев'яною дзвіницею
  • Синагога в стилі модерн початку ХХ ст. з єврейською школою
  • Монастир Феліціянок XIX ст.
  • Мурована плебанія XVII ст.
  • Млин XIX ст. з частково збереженим обладнанням
  • Фігура Божої Матері
  • Земляні вали старовинного замку

Відомі люди ред.

Примітки ред.

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Gazeta.ua (22 жовтня 2015). Як живе Угнів - найменше місто України. Gazeta.ua (uk-UA) . Процитовано 23 листопада 2017.
  3. Облікова картка м. Угнів на сайті Верховної Ради України
  4. а б місто Угнів — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 26 липня 2014.
  5. Ukraine. Lviv Oblast. Uhniv(англ.)
  6. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miata Uhnowa w powiecie rawskim, województwie lwowskiem. Dz.U. 1934 nr 56 poz. 498 (пол.)
  7. а б в г д Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 419-426. (пол.)
  8. Ще три парафії УПЦ МП на Львівщині перейшли до помісної Православної церкви
  9. Україна / Ukrajina
  10. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  11. Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  12. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  13. † Відійшли від нас // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 150 (8 серпня). — С. 4.
  14. Прокуратура реабілітувала двох єпископів та трьох священиків УГКЦ, яких репресували в 1946—1947 роках
  15. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1911. — Cz. 1. — T. 14. — S. 190. (пол.)

Джерела та література ред.

Посилання ред.