Правителі та голови Києва
Князі
ред.Поляни
ред.V-VI століття | Кий | легендарний полянський князь, засновник Києва. | |
V-VI століття | Щек | легендарний брат Кия. | |
V-VI століття | Хорив | легендарний брат Кия. | |
864—882 | Аскольд і Дір | київські князі; за «Повістю временних літ» — підлеглі Рюрика. |
Київська Русь
ред.Київське князівство
ред.Васал Золотої Орди
ред.1301—1321 | Станіслав Іванович | київський князь з династії Рюриковичів (путивльська гілка). | |
1321—1324 | Міндовг Гольшанський | київський князь з династії Гедиміновичів (Гольшанські). | |
1324—1331 | Ольгимонт Міндовгович | київський князь з династії Гедиміновичів (Гольшанські). | |
1331—1362 | Федір Іванович | київський князь з династії Рюриковичів (Ольговичі). |
Васал Великого князівства Литовського
ред.1362—1394 | Володимир Ольгердович | київський князь з династії Гедиміновичів (Олельковичів). | |
1394—1440 | князівство скасовано, встановлено Київське намісництво | ||
1440—1455 | Олелько Володимирович | київський князь з династії Гедиміновичів (Олельковичів). | |
1455—1470 | Семен Олелькович | київський князь з династії Гедиміновичів (Олельковичів). | |
1470 | князівство скасовано, встановлено Київське воєводство |
Воєводи
ред.Велике князівство Литовське
ред.Корона Польська
ред.1569—1608 | Констянтин-Василь Острозький | воєвода з князівського русько-литовського роду Острозьких власного гербу. | |
1608—1618 | Станіслав Жолкевський | воєвода з шляхетського польсько-руського роду Жолкевських гербу Любич. | |
1619—1628 | Томаш Замойський | воєвода з шляхетського польського роду Замойських гербу Єліта. | |
1628—1629 | Олександр Заславський | воєвода з князівського руського роду Заславських власного гербу. | |
1629—1630 | Стефан Хмелецький | воєвода з шляхетського польсько-руського роду Хмелецьких гербу Бонча. | |
1630—1649 | Януш Тишкевич | воєвода з шляхетського руського роду Тишкевичів гербу Леліва. | |
1649—1653 | Адам Кисіль | воєвода з шляхетського руського роду Кисилів гербу Намет. | |
1654 | остаточна втрата Києва в результаті Хмельниччини; місто стає резиденцією московських воєвод. |
Московське царство
ред.1654—1655 | Федір Волконський | воєвода з князівського московського роду Волконських, гілки Ольговичів. | |
1656—1658 | Андрій Бутурлін | воєвода з дворянського московського роду Бутурліних. | |
1658—1660 | Василь Шереметєв | воєвода з дворянського московського роду Шерємєтьєвих. | |
1660—1663 | Юрій Барятинський | воєвода з дворянського московського роду Барятинських, гілки Ольговичів. |
Війти
ред.Річ Посполита
ред.1502—1514 | Занко Онкович | війт (староста) з київського боярського роду. | |
1524 | Ян | війт з київського міщанського роду. | |
1528—1540 | Іван Черевчей | війт з київського міщанського роду. | |
1544—1548 | Ян Дхоревський | війт з київського міщанського роду. | |
1548—1550 | Семен Мелешкович | війт з київського міщанського роду. | |
1550—1555 | Максим Хонич | війт з київського міщанського роду. | |
1558—1563 | Семен Мелешкович[1] | війт з київського міщанського роду. | |
1563—1564 | Богуш Ленкевич | війт з київського міщанського роду. | |
1564 | Юрій Климович | бургомістр з київського міщанського роду. | |
1565—1566 | Юрій Климович | війт з київського міщанського роду. | |
1566—1567 | Василь Черевчей | війт з київського міщанського роду. | |
1568—1570 | Станіслав Соколовський | війт з київського міщанського роду. | |
1569 | Устим Фіц-Кобизевич | війт з київського міщанського роду. | |
1570—1575 | Гаврило Рой | війт з київського міщанського роду. | |
1575 | Семен Конашкович | бургомістр з київського міщанського роду; виконавець обов'язків війта. | |
1576—1580 | Федір Черевчей | війт з київського міщанського роду. | |
1578—1592 | Яцько Балика | бургомістр з київського міщанського роду Балик. | |
1581—1587 | Семен Конашкович | війт з київського міщанського роду. | |
1587—1593 | Федір Вовк | війт з київського міщанського роду. | |
1593 | Еразм Стравинський | війт з київського міщанського роду. | |
1593—1612 | Яцько Балика | війт з київського міщанського роду Балик. | |
1611—1620 | Артем Конашкович | бургомістр з київського міщанського роду. | |
1612—1618 | Федір Ходика-Кобизевич | війт з київського міщанського роду Кобизевичів. |
- Денис Мартянович — 1620
- Федір Тадрина — 1620
- Артем Конашкович — 1620
- Семен Мелешкович 1620–1621
- Федір Ходика — 1621–1627 (другий раз)
- Федір Скорина — 1627–1629
- Іван Євсейович — 1629–1631
- Яцько Балика — 1631–1633 (війтівський субделегат)
- Самійло Мефедович — 1633–1637
- Юзеф Ходика — 1637–1641
- Самуель Мефедович 1641–1644
- Анджей Ходика — 1644–1649
- Богдан Сомкович — 1653–1657
Московське царство
ред.- Михайло Сахнович — 1665–1670
- Федір-Ждан Тадрина — 1670–1677
- Іван Федорович Тадрина — 1677–1691
- Іван Демідович Бишкович — 1691–1695
- Василь Зіменко — 1695–1699 (субделегат)
- Влотсковський — 1699–1700
Російська імперія
ред.- Данило Полоцький — 1700–1722
- Павло Войнич — 1735–1751
- Іван Сичевський — 1755–1766
- Григорій Пивоваров — 1766–1781
У 1785—1797 роках посаду війта скасовано. Магістрату залишили судові функції, а міськими справами займалася «шестигласна дума», очолювана міським головою.
- Василь Копистенський — 1785–1787, бунчуковий товариш, перший міський голова.
- Юхим Митюк (1732—1810) — 1787–1790, купець 1-ї гільдії, бунчуковий товариш, міський голова, очолював міську думу три роки.
- Григорій Радзицький (1790—1798) — міський голова, очолював міську думу до поновлення за імператора Павла І у Києві Магдебурзького права.
- Григорій Радзицький (1798—1801) — затверджений київським войтом 30 червня 1798 року Павлом І.
- Степан Рибальський - 1813 - 1818 (Валентина Шандра. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ - почтаок ХХ ст. Київ, 2016. с. 26)
- Георгій Рибальський — 1801–1813
- Пилип Лакерда — 1814
- Михайло Григоренко — 1815–1826
- Григорій Киселівський — 1826–1834
Дореволюційний період (1835—1917)
ред.Російська імперія
ред.Міські голови
ред.У Російській імперії градоначальник і міський голова — дві різні посади, з різними функціями. Градоначальником називалося посадова особа з правами губернатора, яка управляла градоначальництвом (тобто містом, що не знаходиться в губернському підпорядкуванні; сучасним аналогом є міста зі спеціальним статусом). Градоначальник призначався імператором. Функція губернатора і відповідно градоначальника — «перший охоронець недоторканності прав верховної влади, зисків держави і повсюдного, точного виконання законів, статутів, найвищих наказів, указів уряду сенату і приписів начальництва»[2]. Міський голова — виборна посада, глава міського громадського самоврядування. Градоначальник здійснював нагляд за діяльністю міського самоврядування (зокрема, міського голови). Градоначальників у Києві до 1917 року не існувало, так як місто знаходився в губернському підпорядкуванні Київської губернії.
Київський міський голова був вперше обраний 1835 року.
- Парфеній Дехтерьов — 1835–1837
- Павло Єлисєєв — 1837–1838
- Іван Ходунов — 1838–1841
- Готліб Фінке — 1841–1844
- Іван Ходунов — 1844–1847
- Микола Балабуха — 1847–1851
- Іван Ходунов — 1851–1853
- Семен Личков — 1853–1854
- Андрій Бухтєєв — 1854–1857
- Григорій Покровський — 1857–1860
- Йосип Завадський — 1860–1863
- Федір Войтенко — 1863–1871
- Павло Демидов Сан-Донато — 1871–1872
- Густав Ейсман — 1872–1873
- Павло Демидов Сан-Донато — 1873–1875
- Микола Ренненкампф — 1875–1879
- Густав Ейсман — 1879–1884
- Іван Толлі — 1884–1887
- Степан Сольський — 1887–1900
- Василь Проценко — 1900–1905
- Іполит Дьяков — 1906–1916
- Федір Бурчак — 1916–1917
- Євген Рябцов — 1917–1918
Революція, визвольні змагання, війна проти більшовицької Росії (1917—1920)
ред.Введення градоначальництва
ред.Проєкт виділення Києва з губернського підпорядкування та введення градоначальництва був поданий в 1912 році тодішнім київським губернатором Олексієм Гирсом. Питання про заснування Київського градоначальництва було «принципово вирішено» лише на початку 1917 року. У травні 1918 року, за правління гетьмана Павла Скоропадського, київським градоначальником був генерал-майор Олександр Хануков. У вересні того ж року він був відправлений у місячну відпустку, а виконуючим обов'язки градоначальника став Карл Маршалк, колишній помічник начальника московської кримінальної поліції.
Комендант Києва
ред.- Щорс Микола Олександрович — 5–13 лютого 1919 року.
Міські голови
ред.8 (21) серпня 1917 року перша київська демократична (всенародно обрана) Дума обрала міським головою адвоката Євгена Рябцова. Номінально він залишався на цій посаді без перерви аж до листопада 1919 року, хоча в періоди панування більшовиків фактичною владою в місті ані Дума, ані міський голова не володіли; коли ж більшовицька влада уходила з Києва (в березні 1918 року і серпні 1919 року), діяльність органів міського самоврядування поновлювалася. У листопаді 1919 року, коли Київ був під владою Добровольчої армії, виник конфлікт між міською управою і вищою владою, результатом якого стала відставка управи, а разом з нею і Євгена Рябцова з поста міського голови. На його місце був призначений товариш (заступник) міського голови Петро Бутенко, який перебував на цій посаді з 30 жовтня по 14 грудня 1919 року.
З 1919 року, після встановлення у Києві "радянської" влади, посада керівника міста називалася «голова міськради».
Голови міськради
ред.- Андрій Іванов
- Андрій Бубнов — репресований у 1940 р.
- Євген Рябцов (1919, повторно, денікінська окупація)
Довоєнний період (1921—1941)
ред.УРСР
ред.- голова Київської міськради:
- Ян Гамарник — 1921–1923, пізніше — керівник Політуправління Робітничо-Селянської Червоної Армії, покінчив життя самогубством.
- Григорій Гринько — 1924–1925, пізніше — нарком фінансів, репресований.
- Пантелеймон Свистун — 1925.
- Панас Любченко — 1925–1927.
- Юрій Войцехівський — 1927–1932.
- Іван Воробйов — 1932.
- Василь Биструков — 1932–1934.
- Рафаїл Петрушанський — 1934–1937, репресований.
- Павло Христич — 1937, репресований.
- Микола Пашко — 1937–1940, репресований.
- Іван Шевцов — 1940–1941, загинув у боях в оточенні.
Німецька окупація (1941—1943)
ред.Райхскомісаріат Україна
ред.Німецька адміністрація
ред.- голова цивільної адміністрації регіону — ґебітскомісар
20 жовтня 1941—6 листопада 1943, формально до 1944 | Гельмут Віль (нім. Hellmuth Will) | обербургомістр, окружний комісар |
- голова цивільної адміністрації міста — штадткомісар
1941 | Мусс | міський комісар. | |
1941—1942 | Марве | міський комісар. | |
1942 | І. А. Реденбахер | міський комісар. | |
кінець липня 1942[3]—1943 | Фрідріх Роґауш (нім. Friedrich Rogausch) | міський комісар. | |
1943 | Берндт | міський комісар. |
- голова воєнної адміністрації — штадткомандант
26 вересня 1941—1 липня 1942 | Курт Ебергард (нім. Kurt Eberhard) | генерал-майор, воєнний комендант. | |
1 липня 1942—13 серпня 1943 | Мартін фон Ремер (нім. Martin Alexander von Römer) | генерал-майор, воєнний комендант. | |
13 серпня 1943—16 грудня 1943 | Вальтер Фіров (нім. Walter Vierow) | генерал-майор, воєнний комендант, з 6 листопада 1943 року керував формально |
Міська управа
ред.21 вересня 1941—25 жовтня 1941 | Олександр Оглоблин | бургомістр. | |
29 жовтня 1941—18 лютого 1942 | Володимир Багазій | бургомістр; член ОУН (м); страчений німцями. | |
18 лютого 1942 — листопад 1943 | Леонтій Форостівський | бургомістр. |
Післявоєнний період (1943—1991)
ред.УРСР
ред.Голови виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих.
1943—1944 | Леонід Лебідь | голова виконавчого комітету ради; член КП(б)У. | |
1944—1946 | Федір Мокієнко | голова виконавчого комітету ради; член КП(б)У. | |
1946—1947 | Федір Чеботарьов | голова виконавчого комітету ради; член КП(б)У. | |
1947—1963 | Олексій Давидов | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. | |
1963—1968 | Михайло Бурка | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. | |
1968—1979 | Володимир Гусєв | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. | |
1979—1990 | Валентин Згурський | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. | |
1990—1990 | Арнольд Назарчук | голова Київради; член КПУ. | |
1990—1990 | Микола Лаврухін | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. | |
1990—1991 | Григорій Малишевський | голова виконавчого комітету ради; член КПУ. |
Незалежна Україна (з 1991)
ред.Голови
ред.- Голови Київської міської державної адміністрації — призначаються президентом:
1992—1993 | Іван Салій | представник президента в Києві. | |
1993—1994 | Леонід Косаківський | представник президента в Києві. | |
1995—1996 | Леонід Косаківський | член КПУ. | |
1996—2006 | Олександр Омельченко | член КПУ. | |
2006—2010 | Леонід Черновецький | . | |
2010—2013 | Олександр Попов | . | |
2013—2014 | Анатолій Голубченко | тимчасовий виконувач обов'язків голови. | |
2014 | Володимир Макеєнко | . | |
2014 | Володимир Бондаренко | . | |
2014— по наш час | Віталій Кличко | . |
- Київський міський голова (голова Київської міської ради) — обирається мешканцями міста:
1994—1997 | Леонід Косаківський | голова Київської міської ради. | |
1997—1998 | Леонід Косаківський | київський міський голова. | |
1999—2006 | Олександр Омельченко | київський міський голова. | |
2006—2012 | Леонід Черновецький | київський міський голова. | |
2012—2014 | Галина Герега | секретар Київради — виконувач обов'язків Київського міського голови. | |
2014— по наш час | Віталій Кличко | київський міський голова. |
Примітки
ред.- ↑ 1559 року Теодор та Олехно Ленкевичі, сина Лен(ь)ка Домановича, продали Мелешковичові село пол. Wisienki → див.: Boniecki A. Herbarz polski. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów, 1911. — T. XIV. — S. 86. (пол.)
- ↑ Губернатор // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ // Нове українське слово. — 1942, 30 липня. — № 174 (189). — С. 4.