Со́льський Степа́н (Стефан) Миха́йлович (27 січня [8 лютого] 1835(18350208)[3][4][5] (або 27 грудня 1834 [8 січня 1835][6]), Волинська губернія, Російська імперія — 7 (20) листопада 1900, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — київський літератор, педагог, громадський діяч, професор Київської духовної академії, дійсний статський радник, київський міський голова в 18871900 роках.

Степан Михайлович Сольський
рос. дореф. Степанъ (Стефанъ[1]) Михайловичъ Сольскій[2]
Степан Михайлович Сольський рос. дореф. Степанъ (Стефанъ[1]) Михайловичъ Сольскій[2]
Міський голова Києва
24 вересня 1887 — 7 листопада 1900
Попередник Іван Толлі
Наступник Василь Проценко
Народився 27 січня (8 лютого) 1835
Волинська губернія, Російська імперія
Помер 7 (20) листопада 1900 (65 років)
Київ, Київська губернія, Російська імперія
Похований Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Відомий як викладач університету
Місце роботи Київська духовна академія
Освіта Київська духовна академія
Релігія православне віросповідання
Нагороди
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Підпис Stepan Solskyi Signature 1894.png

БіографіяРедагувати

Народився на Волині в сім'ї священика. Закінчивши духовну академію у Києві, став її викладачем, захистив у 1877 році докторську дисертацію. До 1897 року очолював в академії кафедру Нового Заповіту. Одночасно з богословськими дослідженнями писав статті для популярних релігійних видань.

З 1879 року — заступник міського голови, а з 1887 року — міський голова Києва. Вирізнявся демократичними поглядами й відданістю справі благоустрою столиці, активно виступав за впровадження новинок техніки в міському господарстві.

За час врядування Сольського у Києві відкрили пам'ятник Богдану Хмельницькому та імператору Миколі І, почала діяти міська кінна залізниця, збудували першу міську електростанцію та пустили перший у Російській імперії електричний трамвай. Також за час його правління споруджено знаменитий київський театр «Соловцов», а також закінчено будівництво Володимирського собору.

Степан Сольський і Лук'янівське кладовищеРедагувати

Докладніше: Склеп Сольських
 
Склеп-усипальниця Степана Сольського на Лук'янівському кладовищі

За правління Степана Сольського як Київського міського голови Лук'янівському кладовищу надано статус центрального, до некрополя прокладена дорога та виконані роботи по його благоустрою. Хоча на той час іменитих киян ховали на аристократичній Аскольдовій могилі, Сольський заповідав поховати його на Лук'янівці.

Похований на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 9) у склепі роботи архітектора Едуарда Брадтмана (збудований у 1902 році). Цей склеп є однією з архітектурних домінант кладовища.

З 1997 цей склеп служить каплицею і має статус пам'ятника історії.

ПриміткиРедагувати

  1. Церковне ім'я.
  2. Мирське ім'я.
  3. Кіевлянинъ, 1900, с. 2
  4. ЕСБЕ, 1900, с. 841
  5. Напис на родинному склепі
  6. ТКДА, 1900, с. 629

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати