Відкрити головне меню

Ані́сімов Олекса́ндр Леоні́дович (25 серпня 1961, м. Київ — 27 червня 2012, м. Київ) — історик, журналіст, києвознавець. Кавалер Ордену преподобного Нестора Летописця УПЦ МП, «За Дружбу» (Російська Федерація), медалі «Всесвітньої асоціації російськомовної преси».

Анісімов Олександр Леонідович
Oleksand Anisomov 27 01 2007 Evbaz.png
Народився 25 серпня 1961(1961-08-25)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер 27 червня 2012(2012-06-27) (50 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність історик, журналіст, києвознавець
Alma mater Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Конфесія православний

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Олександр Анісімов народився 1961 року в Києві. Навчався в Київській середній школі № 21, яку закінчив у 1978 році.

1988 року закінчив історичний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького, а 1990 — Вищі журналістські курси при Леніградському державному університеті імені Жданова.

Певний час (з 1984 року по кінця 1980-х) був піонервожатим та вчителем історії у середній школі № 77 м. Києва. З 1991 року працював на журналістській ниві.

Був сценаристом низки документальних фільмів, зокрема, «Тіні забутих предків» (1992), трилогії «Відлуння», «Післямова», «Важкі дороги Чорнобиля» (1991–1994), «Білоруський синдром» (1995). Також він був автором і ведучим програми «Щотижня», спеціальним коресподентом УТН, журналістом телеканалу НТВ (Росія). Певний час обіймав посаду головного редактора УТ-3.

Друкував свої статті у газетах «Факты», «Кіевскій Телеграфъ», «Вечерние вести», «Дзеркало тижня», «Независимость», «Андреевский спуск», «Молодая гвардия», журналах «Вопросы истории», «Стиль & дом», «Air Ukraine», «Новое Русское слово» (США) тощо.

В останні роки був оглядачем газети «Кіевскій телеграфъ»[1].

Помер 27 червня 2012 року після тривалої хвороби на 51 році життя[2]. Похований 30 червня на Байковому кладовищі[3][4].

Громадська діяльністьРедагувати

Олександр Анісімов був одним із захисників давнього Києва, його історичної та культурної спадщини[4].

Він був членом експертної ради Kiev Fashion Park[5].

Проводив трамвайні екскурсії Києвом[6] та численні екскурсії до Чорнобиля[7][8].

« «Для мене Київ — це місто, де я народився, навчався, закохувався, знайшов справжніх друзів. Київ у порівнянні з Москвою і Пітером був неметушливим і навіть дещо провінційним, хоча входив до трійки головних міст тієї країни. Наразі ситуація змінюється. Ідуть з міста аборигени, приходять люди, багато з яких виховані на зовсім інших цінностях. Суцільний мат на вулицях підтверджує, що Київ переживає найтяжчу кризу. Але він вистоїть обов'язково. Я в це вірю.»[9]
Оригінальний текст (рос.)
«Для меня Киев - это город, где я родился, учился, влюблялся, обрел настоящих друзей. Киев в сравнении с Москвой и Питером был несуетливым и даже несколько провинциальным, хотя входил в тройку главных городов той страны. Сейчас ситуация меняется. Уходят из города аборигены, приходят люди, многие из которых воспитаны на совсем иных ценностях. Сплошной мат на улицах подтверждает, что Киев переживает тяжелейший кризис. Но он выстоит обязательно. Я в это верю.»
»

Творчий доробокРедагувати

  • Анисимов А. Скорбное бесчувствие. На добрую память о Киеве, или грустные прогулки по Городу, которого нет. — К. : «Tabachuk Ltd», 1992. — 264 с.
  • Анисимов А. Киев и Киевляне. в 2-х томах. — К. : 2000, 2003. — 400 с.
  • Куренівський Апокаліпсис — К., 2000 — 92 с.
  • Андронов О., Анисимов А. Великий Контрактовий шлях (2003)
  • Анисимов А. Геростратов замысел. — К., 2006. — 254 с.
  • Анисимов А. Мой Киев. Портрет в интерьере вечности. — К., 2007. — 320 с.
  • Анисимов А. Киевский потоп. — К. : Факт. — 2008.
  • Анисимов А., Павленко М. Куклы Чернобыля (2008)
  • Анисимов А. Киевские достопримечательности конца XIX — начала XX вв. — К. : SkyHorse, 2010. — 112 с.
  • Анисимов А. Приветъ изъ Кіева. — К. : SkyHorse, 2010. — 352 с.
  • Анисимов А., Жарий О. Киевские достопримечательности фотоальбом (2010)
  • Анисимов А. Скорбное бесчувствие. На добрую память о Киеве, или грустные прогулки по Городу, которого нет…  — Вид. 2-ге, перероб., доп. — К. : SkyHorse, 2011. — 232 с.
  • Анисимов А. Киев. Это было недавно… / Комент. А. Анисимова. — К. : Скай Хорс, 2011. — 320 с.
  • Необычный Киев. Путеводитель. 250 интересных мест — К. : SkyHorse, 2016. — 176 с. (колективна праця 5 авторів; вступ та 6 статей належать авторству Олександра Анісімова)
  • Необычный Киев. Путеводитель. 850 интересных мест — Вид. 2-ге, доп. К. : SkyHorse, 2017. — 512 с. (колективна праця 8 авторів; вступ та 8 статей належать авторству Олександра Анісімова)

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. LiveLib. Александр Анисимов. (рос.)
  2. Помер історик і журналіст Олександр Анісімов. Архівовано 2012-06-29 у Wayback Machine. Телекритика. 27.06.2012.
  3. Олександра Анісімова ховатимуть у суботу (30 червня). Архівовано 2012-06-30 у Wayback Machine. Телекритика. 28.06.2012.
  4. а б Столица простилась с выдающимся историком и журналистом Александром Анисимовым. // Україна Православна. 02.07.2012. (рос.)
  5. Умер киевовед, писатель и историк Александр Анисимов Архівовано 29 August 2012[Дата не збігається] у Wayback Machine. Kiev Fashion Park. 01.07.2012. (рос.)
  6. Прогулянка на трамваї з Олександром Анісімовим. Платформа. 8.05.2012.
  7. Умер киевовед, писатель и историк Александр Анисимов. Архівовано 21 March 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. Интересный Киев. 30.06.2012.(рос.)
  8. Екскурсія до Чорнобиля?! Запросто!!! Перше екскурсійне бюро. Серпень 2009.
  9. Спецпроект «Люди в городе»: Александр Анисимов. // Интересный Киев. 19.05.2011. (рос.)

ПосиланняРедагувати