Святослав Всеволодович

Святослав Всеволодович (хрещене ім'я Михайло, також відомий як Святослав III) (після 1116 — 25 липня 1194) — руський князь з династії Рюриковичів, гілки Ольговичів. Князь новгородський (1140), турівський (1142, 11541155), волинський (11411146), буський (1146), сновський (?) (11511154), стародубський (?) (11551157), сіверський (11571164), чернігівський (11641177) Великий князь київський з короткочасними перервами (11731194).

Святослав III Всеволодович
Svjatoslav Vsevolodovich.jpg
Великий князь київський
Правління 1174-1194
(з перервами)
Попередник Ярослав II Ізяславич
Наступник Рюрик Ростиславич
Інші титули Князь чернігівський
Князь новгородський
Князь турівський
Князь володимирський
Князь буський
Князь сновський
Князь стародубський
Князь сіверський
Біографічні дані
Імена Михайло
Народження Після 1116
Чернігів, Чернігівське князівство
Смерть 25 липня 1194(1194-07-25)
Берестя
Дружина Марія Василівна
Діти Олег, Мстислав, Всеволод
Династія Рюриковичі
Рід Ольговичі
Батько Всеволод II Ольгович
Мати Агафія (Марія) Мстиславівна
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Старший син і спадкоємець великого князя київського Всеволода Ольговича та Марії, доньки Мстислава Великого[1]. Організатор та учасник антиполовецької коаліції руських князів, зокрема Орельської операції (1184). Цілковита ліквідація половецької загрози не вдалася через нескоординовані виступи окремих князів[2]. Також відомий як правитель якому вдалося загальмувати розпад Київської держави і досягти стабілізації під кінець XII ст[3].

БіографіяРедагувати

1141 року батько Святослава, ставши великим князем київським, надав йому Турів, а потім Володимир-Волинський, де він княжив до 1146 року. З 1146-го року, коли в Києві вокняжився Ізяслав Мстиславич, Святослава вигнано з Волині натомість взамін він отримав 5 міст і Межибіжжя. У війні за Київ між Ізяславом і Юрієм Долгоруким (1148—1152) Святослав підтримував останнього. По смерті Долгорукого (1157) Київ посів Ізяслав Давидович надавши Святославу Всеволодовичу Новгород-Сіверський.

1164-го у Чернігові помер Святослав Ольгович, Святослав посів його місце. Він перевів до Новгорода-Сіверського свого брата Олега Святославича і пообіцяв нагородити його братів Ігоря Святославича і Всеволода Святославича, але обіцянку не виконав. Коли ображені Святославичі у 1166-му спробували силою здобути обіцяне напустив на них половецьку орду. У 1170-х рр. прагнув оволодіти Києвом, і досяг свого влітку 1176, але 1180-го його вигнав Рюрик Ростиславич. Конфлікт із Рюриком був залагоджений компромісом: 1181 Святослав став київським князем, поступившись Ростиславичу Київською землею. У Південній Русі почав правити дуумвірат глав князівських кланів Ольговичів і Ростиславичів смоленських, що дещо послабило міжкнязівські усобиці. Разом із Рюриком Ростиславичем очолював успішні походи на половців у 1184 та 1185 роках.

Князювання в КиєвіРедагувати

  1. 6 вересня 1173 — 18/19 грудня 1173
  2. березень 1174 — квітень 1174
  3. 20 липня 1176 — кінець липня 1176
  4. серепень 1176 — січень 1181
  5. літо 1181 — 25 липня 1194

Сім'яРедагувати

 
Печатка Святослава Всеволодовича

Дружина: Марія Васильківна, донька Полоцького князя, померла 1190 року. Діти:

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Святослав Всеволодович