Володимир Андрійович (князь волинський)
Володимир Андрійович (1118 — 28 січня 1170[1]) — князь Білогородський (1150), Дорогобузький (1150 —1152, 1156—1170), Пересопницький (1150—1152), Берестейський (1154—1156). Син Андрія Володимировича Доброго, онук Володимира Мономаха та половецького хана Тугоркана.
| Володимир Андрійович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1150 — 1152 | ||
| Попередник: | Володимир Мстиславич | |
| Наступник: | Володимир Мстиславич | |
| 1156 — 1170 | ||
| Попередник: | Володимир Мстиславич | |
| Народження: | 1118 | |
| Смерть: | 28 січня 1170 | |
| Поховання: | Київ | |
| Рід: | Рюриковичі | |
| Батько: | Андрій Володимирович Добрий | |
| Мати: | донька Тугоркана | |
Життєпис
ред.Син одного з молодших Мономаховичів, досить рано залишився без батька (той помер у 40 років) і став таким чином князем-ізгоєм за чинним порядком спадкування. Рання біографія Володимира багато в чому визначалася угодою, досягнутою його батьком з іншим молодшим Мономаховичем — Юрієм Довгоруким, разом з яким Андрій боровся проти старших племінників, Мстиславичів, ще в 1130-х роках. Суть угоди полягала в тому, що Юрій обіцяв по смерті Андрія, який князював багато років на Волині, забезпечити отримання волинського престолу його сином Володимиром, в надії на що Володимир діяв у союзі з Юрієм, коли той боровся проти Ізяслава Мстиславича за велике князювання і на той час ще київські південноруські волості (1146–1154). Однак, Ізяславу вдалося, в тому числі за допомогою правителів Угорщини та Польщі, з якими він перебував у родинних зв'язках, затвердити Волинське князівство за своїми нащадками. Володимиру вдавалося княжити лише в удільних центрах на Волині, які він отримував спочатку від Юрія, який захопив їх, а потім від спадкоємця Ізяслава — Мстислава.
За версією Л. Войтовича після виведення Ізяславом Мстиславичем з Волині Святослава Ольговича в 1146 до переводу Ізяславом на Волинь з Новгорода Святополка Мстиславича в 1148 волинським князем був Володимир Андрійович, проте, інші джерела не містять відомостей про це.
Тіло князя було перевезене до Києва, поховане в монастирській церкві св. Андрія 15 лютого.[2]
Родина та діти
ред.Дружина:
Відомості про нащадків відсутні.
Примітки
ред.- ↑ Абрамчук, Микола (2010). Князі Білгорода (Київського). Поліграфкнига. с. 232—245.
- ↑ Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 26
Посилання
ред.- Л. Войтович. Князівскі династії Східної Європи [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.- (рос.)А. Е. Пресняков. Княжое право в Древней Руси. Лекции по русской истории. Киевская Русь. — М.: Наука, 1993. — 634 с.