Відкрити головне меню

Ізго́ї — у стародавній Русі XIXII століть люди, що вийшли із свого звичайного суспільного становища у зв'язку із всілякими обставинами й перебували під опікою церкви. Останнім часом слово «ізгой» також неправильно вживається у тому ж сенсі, що й «бані́т», «бани́т»[1], «па́рія», «вигна́нець» — тобто «людина, оголошена поза законом», «викинута з суспільства».

ЕтимологіяРедагувати

Слово «ізгой» походить від давньорус. изгой, утвореного з прийменника изъ («з-») та дієслова гоити («живити», «влаштовувати», «давати притулок»), який є каузативом дієслова «жити» (аналогічно гноїти/гнити і поїти/пити): прасл. *gojiti і *giti > žiti з переходом «ґ» у «ж» за першим пом'якшенням. Пояснення слова як кальки з давньоісландського utlagr, utlaegr («вигнаний з країни») або виведення з гот. *usguaja непереконливі[2].

ІсторіяРедагувати

Церковний устав князя Всеволода Мстиславича (XII століття, за деякими припущеннями — XIV століття) називає 4 категорії ізгоїв:

  • не тямущий грамоти попів син;
  • холоп, що викупився з холопства;
  • купець, що заборгував;
  • князь, позбавлений володінь.

Більшість ізгоїв походила, можливо, з холопів, що викупилися або яких відпустили на волю, та знедолених людей, вигнанців.

У сільській общині була категорія населення, яка мала назву ізгої. Ізгой — це людина «зжита», вибита зі звичайної колії, позбавлена свого попереднього стану. Ізгої були двох видів — вільні й залежні. Значний контингент феодально залежних ізгоїв формувався за рахунок холопів, які викупилися на волю.

Різниця у становищі ізгоїв залежала від того, з якого середовища люди потрапили в ізгойство. І серед перших, і серед других могли бути як жителі міст, так і селяни. Значний контингент феодально залежних ізгоїв формувався за рахунок холопів, які викупилися на волю. Останні, як правило, не поривали зв'язків з господарем і залишалися під його владою. Однак траплялися випадки, коли холоп, який звільнився, ішов від свого господаря. Такі ізгої (вільновідпущеники) звичайно потрапляли у залежність від церкви. Поряд з ізгоями вільновідпущениками у Київській Русі зустрічались ізгої — вихідці з вільних верств давньоруського суспільства (ізгой залишався вільним, доки сам не ставав закупом або холопом).

У XIV столітті ізгої, як окрема категорія людей перестали існувати.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Баніт // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати