Відкрити головне меню

Ростиславичі (смоленські) — гілка династії Рюриковичів, нащадки Ростислава Мстиславича, великого князя київського та князя смоленського. Під час князювання у Києві (1159-1167) Ростислав Мстиславич сприяв згуртуванню Русі, провів успішні походи проти половецьких ханів. Серед його нащадків джерела виділяють 4 основні родини: Романовичів, Рюриковичів, Мстиславичів і Давидовичів (за іменами його синів). Ростиславичі суперничали за загальноруську владу з іншими сильними кланами — Ольговичами, Волинськими Ізяславичами та Юрійовичами

Правляча династія у київському (з перервами), смоленському, галицькому, новгородському та ярославському князівствах.

ІсторіяРедагувати

У другій половині Xi — на початку XII ст. Смоленська земля входила в уділ сина Ярослава Мудрого, Всеволода Ярославича та його нащалків — Володимира Мономаха і його сина Мстислава Володимировича Великого. В 1127 р. Мстислав посадив у Смоленську свого сина Ростислава, який зумів там закріпитися і зберегти князівство для своїх спадкоємців.

Ростислав при житті свого старшого брата Ізяслава виступав на його боці в князівських усобицях, зокрема у війнах з Юрієм Долгоруким. Однак після смерті Ізяслава, Ростислав Мстиславич все частіше був схильний до компромісів ніж до боротьби за владу, тому в Київському великому князівстві йому доводилось миритись з впливом свого племінника, Мстислава Ізяславича.

Після смерті Ростислава (1167) його синам вдалось ненадовго закріпитись в Києві, за який почалась жорстока боротьба між різними кланами Рюриковичів. В 1169 р. Ростиславичі підтримали організований Андрієм Боголюбським похід на Київ і брали участь в розграбуванні міста. У 1171 р. Ростиславичі вийшли з-під влади Андрія Боголюбського і в подальшому проводили активну політику спрямовану на утвердження свого впливу як у Київській землі, так і в інших руських князівствах — Новгородському, Галицькому та Полоцькому.

Найбільшу енергію у цьому проявили сини Ростислава — Роман і Рюрик. Останній зокрема, фактично відмовившись від претензій на Смоленськ на користь племінників усе своє життя присвятив спробам закріпитись у Києві. Місто він займав 7 раз що було своєрідним рекордом серед усіх Рюриковичів. У 1203 р. захопивши Київ піддав його жорстокому розграбуванню, яке було навіть спустошливішим за погром 1169 р. Проте це не завадило літописцю залишити по Рюрику схвальний відгук. Згодом він був пострижений у монахи Романом Мстиславичем, але після його смерті, покинув монастир і продовжив боротьбу за Київ разом з іншими Ростиславичами.

Після Рюрика у Києві зумів утвердитись інший Ростиславич — Мстислав Романович Старий. Ростиславичі взяли участь в усобицях між Володимирськими Всеволодовичами. В 1216 р. величезна коаліція з смолян, новгородців, киян та інших воїв на чолі з Мстиславом Удатним розгромила Володимиро-Суздальських князів Юрія і Ярослава Всеволодовичів у Липицькій битві. Пізніше Мстислав Удатний підтриманий родичами взяв участі в боротьбі за Галицько-Волинську спадщину, та зумів успішно вокняжитись в Галичі на певний час (1221—1226).

Мстислав Романович та Мстислав Удатний очолювали руське військо у невдалій битві на Калці, під час якої перший загинув, а другий з ганьбою втік у Галич. Після цього Ростиславичам ще вдавалось на певний час контролювати Київ, однак до того часу місто вже втратило своє значення столиці Русі.

Смоленську пощастило уникнути спустошення монголо-татарами, однак пізніше, у 1274 р. Менгу-Тимур все ж зробив князівство своїм васалом. Після цього Смоленська земля занепадає, та попадає під вплив Великого князівства Литовського.

У 1386 р. в битві під Мстиславом гине смоленський князь, Святослав Іванович, якому ще вдавалось проводити відносно самостійну політику. Його сини змушені були визнати зверхність литовських князів Ягайла, а згодом Вітовта, а в 1404 р. останній остаточно приєднує Смоленськ. Нащадки Святослава Івановича отримали як компенсацію незначні уділи і започаткували кілька княжих родів, які однак не мали значного впливу на державні справи Русько-Литовської держави та Московії.

РодовідРедагувати

  • Ярополк Романович (†1177) — князь смоленський (1171—1173, 1174), трипільський (1177).
  • Мстислав Романович (†1223) — князь псковський (1178—1179), смоленський (1197—1214), білгородський (1206), великий князь київський (бл. 07.1212–2.06.1223).
  • Cвятослав (Семен) Мстиславич (?—1238(?)) — князь новгородський (1218—1219), полоцький (1222—1232), смоленський (1232—1238 ?).
  • Ізяслав Мстиславич (? — бл. 1239) — князь вишгородський [?] (бл. 1232—1235, 1236—1239 ?), великий князь київський (05.1235 — бл. 03.1236, 10.04.1236 — 05.1236).
  • Всеволод Мстиславич (†1223) — князь псковський (1214), новгородський (1219—1221), смоленський (1238—1239, 1239 — ?).
  • Ростислав Мстиславич (1189—1240) — князь смоленський (1230—1232, 1239), великий князь київський (бл. 10.1239 — бл. 02.1240).
  • Агафія Ростиславна († до 1166) — 16.05.1165 р. була видана заміж за сіверського князя Олега Святославича († 18.01.1180)
  • Давид (Гліб) Ростиславич (1140 — 23 квітня 1197) — князь новгородський (1154—1155), торжоцький (1158—1160), вітебський (1164—1167), вишгородський (1168—1180, 1195—1197), смоленський (1180—1197).
  • Мстислав Мстиславич Удатний (1176—1228) — князь трипільський (1193—1194), торчеський (1207—1208, 1226—1228), торопецький (1208—1212?), новгородський (1208—1214, 1216—1218), галицький (1219—1220, 1221—1226).

Джерела та літератураРедагувати