Рейтарська вулиця (Київ)
Ре́йтарська ву́лиця — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Простягається від Володимирської вулиці до Львівської площі.
| Рейтарська вулиця Київ | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Старий Київ |
| Район | Шевченківський |
| Назва на честь | рейтарів |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 700 м |
| Координати початку | 50°27′03″ пн. ш. 30°30′50″ сх. д. / 50.450944° пн. ш. 30.514000° сх. д.Координати: 50°27′03″ пн. ш. 30°30′50″ сх. д. / 50.450944° пн. ш. 30.514000° сх. д. |
| Координати кінця | 50°27′18″ пн. ш. 30°30′26″ сх. д. / 50.455028° пн. ш. 30.507306° сх. д. |
| Поштові індекси | 01030, 01601, 04053 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |
 «Золоті ворота» |
| Рух |
двосторонній (від початку до Стрілецької вулиці), односторонній (від Стрілецької вулиці до кінця) |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 11426 |
| У проєкті OpenStreetMap | r1969313 |
| Мапа | |
 | |
 Рейтарська вулиця у Вікісховищі | |
Прилучаються вулиці Золотоворітська, Стрілецька, Олеся Гончара, Велика Житомирська та Георгіївський провулок.
Історія ред.
Місцевість, де розташована сучасна Рейтарська вулиця, була заселена ще у XI столітті та входила до міста Ярослава, тут мешкали переважно торговці. Рейтарська — одна з чотирьох радіальних давньоруських вулиць, що сходилися біля Жидівської (Львівської) брами. Після руйнації, вчиненої татаро-монгольською навалою 1240 року, декілька століть не заселялася.
У другій половині XVII століття, після підписання у 1654 році Переяславської угоди між Україною та Росією, військовий центр було перенесено з Подолу у Верхнє місто. Тут розташувалися царські війська (рейтари і стрільці), які створили на території Старого Києва Рейтарську та Стрілецьку слобідки. З кінця XVII століття Рейтарська вулиця має теперішню назву, зазначена на плані міста 1803 року, складеному архітектором Андрієм Меленським[1].
В довіднику Києва 1958 року вказана, як Рейтерська. Також на вуличних вказівниках 60-х років фігурує саме така назва.
Забудова ред.
На Рейтарській вулиці переважає забудова XIX — початку XX століття. У 1861 році віднесена до вулиць 2-го розряду, на ній дозволялося споруджувати лише кам'яні будинки по лінях вулиць та дерев'яні — у подвір'ях[2]. Пам'ятками архітектури є:
- будинок № 3/2 у стилі конструктивізму (1935, архітектор Анатолій Добровольський)
- будинок № 19, зведений у 2-й половині XIX століття
- будівля 24-ї міської лікарні (Рейтарська, 22), зведена у стилі венеційської готики (1913, архітектор Йосип Зекцер)
- житлові будинки № 20/24 (1914, архітектор Олександр Вербицький)
- № 31/16 (1900, архітектор Микола Яскевич)
- будинок № 34/41 у стилі раціонального модерну, 1912)
Будинки № 37 і 37-А (колишні корпуси Київської міської земської управи, 1890-ті рр.) — пам'ятки історії місцевого значення: тут мешкав громадський діяч і письменник Микита Шаповал. У радянські часи в будівлях діяв Київський гідромеліоративний інститут. У травні 2023 року з'явилися повідомлення про ймовірну підготовку до знесення флігеля (№ 37-А) під приводом «реставрації» пам'ятки[3].
Пам'ятники та меморіальні дошки ред.
На перетині з Золотоворітською вулицею і Георгіївським провулком встановлено пам'ятник Захисникам кордонів Вітчизни всіх поколінь.
Установи ред.
На вулиці розташовані:
- Посольство Угорщини в Україні (буд. № 33)
- Посольство Франції в Україні (буд. № 39)
- Київський міський клінічний ендокринологічний центр (буд. № 22)
- Поліклініка Національної спілки письменників України (буд. № 15)
- Національна асамблея інвалідів України (НАІУ) (буд. № 8/5а)
- «Народна партія» (буд. № 6а)
- Асоціація «Український національний комітет Міжнародної Торгової Палати» [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.] (буд. 19б)
Персоналії ред.
На вулиці в свій час проживало багато відомих українських діячів науки і культури:
- буд. № 6-а — хірург Олексій Радзієвський;
- буд. № 8/5-а — мікробіолог Ганна Мар'яшева;
- буд. № 17 — хірург Михайло Коломійченко і отоларинголог Олекса Коломійченко;
- буд. № 18 — лікар Василь Виноградов, поет Андрій Тржецеський;
- буд. № 19б — композитор Микола Лисенко
- буд. № 20/24 — архітектор Олександр Вербицький і актор Юрій Тимошенко;
- буд. № 31/16 — архітектор Олександр Кривошеєв;
- буд. № 25 — письменник Михайло Булгаков;
- буд. № 28 — ботанік Костянтин Пурієвич
Зображення ред.
-
Мурал у подвір'ї будинку № 9
-
Будинок № 18
-
Будинок № 19-Б, де мешкав композитор М. В. Лисенко
-
Будинок № 20/24 на розі зі Стрілецькою вулицею
-
Будинок станції швидкої медичної допомоги (буд. № 22)
-
Декор будинку № 31/16
Примітки ред.
- ↑ План Києва: друга та третя частини (1803 р.) // Наук. архів Ін-ту археології НАН України. — ф. 14. — спр. 116.
- ↑ Вѣдомость о раздѣленіи улицъ на разряды въ г. Кіевѣ, по ВЫСОЧАЙШЕ утвержденному 11 мая 1861 года плану [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.] // ДАКО: ф. 35, оп. 1, спр. 535, арк. 1–3. (рос. дореф.)
- ↑ У центрі Києва незаконно зносять історичні споруди. Забудовник прикривається "реставрацією"
Джерела ред.
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 142.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 186. — ISBN 5-88500-070-0.
- Рейтарська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 216. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 475–477. (рос.)
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |