Зекцер Йосип Абрамович

Йо́сип (Іосиф) Абра́мович Зе́кцер (*1867, Вінниця, Поділля — †1933, Київ, УРСР) — український інженер-технолог й архітектор єврейського походження, забудовник Києва в період з кінця 1890-х — до середини 1920-х років.

Зекцер Йосип Абрамович
Йосип Зекцер.jpg
Йосип Зекцер
Народження 1867(1867)Вінниця
Смерть 1933(1933)Київ, УРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди будинок Богрова (бульвар Шевченка, 4); будинок Леонтовича (вул. Михайла Грушевського, 16); будинок Гронфайна (вул. Саксаганського, 33-35); будинок Мороза (вул. Володимирська, 61/11) та інші

БіографіяРедагувати

Йосип Зекцер народився в 1867 році на Поділлі (Вінниччина) в єврейській релігійній родині.

Навчався у Вінницькій гімназії. Попри бажання батьків зробити з молодого Йосипа рабина, той вибрав освіту інженера-технолога, яка за тодішнім законодавством, надавала право проводити будівництво. Саме для покращення архітектурних навичок й отримання досвіду в містобудуванні, інженер Йосип Зекцер вирушає у навчальне стажування за кордон — він жив і працював у Парижі, Берліні та Відні.

Після повернення до Російської імперії Зекцер починає приватну будівничу практику у Вінниці. У 1897 році 30-річний Зекцер вже з 5-річним досвідом будівництва переїжджає до Києва, якому присвятив себе до кінця свого життя. У Києві він відкрив технічно-будівельне бюро і почав практику приватного архітектора. Найактивнішим періодом життя Й. Зекцера у творчому плані стали 1901—1914 роки, коли він звів більшість своїх будинків.

Жовтневий переворот 1917 року і подальші буремні події фактично припинили комерційне будівництво в Києві. Проте Йосип Зекцер не порвав з архітектурою, працюючи на різних посадах у різних містах, зокрема у Києві на посаді завідувача ремонтно-будівельного підвідділу комунальних установ міста.

1933 року життя Йосипа Зекцера трагічно перервалось — він потрапив під колеса трамваю. Архітектора відвезли у будинок Київського Товариства невідкладної допомоги (будівля, яку він сам проектував). За словами дочки Зекцера, останні слова перед операцією були: «Я багато будував, нехай будують інші». Він відмовився від маски з наркозом і невдовзі помер[1].

ТворчістьРедагувати

Йосип Зекцер є одним із забудовників центральної (тепер) частини Києва на межі XIX — ХХ сторіч, в період, коли місто дуже активно розвивалося, фактично визначивши «обличчя» Києва. Чимало будівель по вулиці Саксаганського зведені саме за проектами Зекцера. Архітектурні стилі, в яких працював архітектор, — звичні для тогочасного Києва еклектизм і модернізм, а також деякі рідкісніші (наприклад, венеційська готика[2]).

Як і більшість колег, Йосип Зекцер спеціалізувався на комерційному будуванні, а саме будинки (часто прибуткові) значних підприємців міста (будинок Іллі Закса, сина цукрозаводчика, вул. Хрещатик, 6; прибутковий будинок чеського підприємця Карла Баксанта, вул. Пушкінська, 21; будинок Гронфайна, торгівця сільсько-господарською технікою, вул. Саксаганського, 33-35 тощо), представників інтелектуальної еліти, лікарів, правників, артистів (Будинок співака Каміонського, вул. Саксаганського, 58; Будинок лікаря Каміонського, вул. Саксаганського, 72; Будинок правника Богрова, бульв. Шевченка, 4); також виконував Зекцер замовлення від міста, зокрема, він спорудив комплекс будівель Київського Товариства невідкладної допомоги (вул. Рейтарська, 22).

Багато в чому Зекцер спромігся випередити своїх конкурентів. Він вільно володів цілим арсеналом художніх стилів, і застосовував їх в залежності від ситуації, доцільності і, звісно, побажань й уподобань замовників. Відмітною рисою Зекцера стало найраціональніше використання ділянки забудови і житлової площини, знання і навички про що він безперечно почерпнув, стажуючись в європейських столицях. Справжньою візитівкою архітектора стали вільні планування всередині будинків.

ПроектиРедагувати

Будинок правника Григорія Богрова
(1901)
Будинок підприємця Гронфайна
(1910-1911)
Будинок Закса
(1911)
Будинок співака Каміонського
(1913-1914)
  • Прибутковий будинок архіт. Я. Кривцова на вул. Десятинній № 13 (1890-і роки),
  • Прибутковий будинок Богрова на бульварі Тараса Шевченка № 4 (1901),
  • Прибутковий будинок І. Роговської на вул. Великій Житомирській № 8-б (1903—1904),
  • Прибутковий будинок лікаря О. Каміонського з флігелем на вул. Саксаганського № 72, № 72-б (1906—1914),
  • ПРибутковий будинок на вул. Ярославів Вал № 4 (1907—1908),
  • Прибутковий будинок Леонтовича на вул. Михайла Грушевського № 16 (1908),
  • Прибуткові будинки К. Баксапта на вул. Пушкінській № 21, № 21-б (1909—1910),
  • Прибутковий будинок Б. Мороза на вул. Володимирській № 61/11 (1910—1912),
  • Прибутковий будинок Б. Гронфайна на вул. Саксаганського № 33-35/30 (1910—1911),
  • Торговий будинок І. Закца на вул. Хрещатику № 6 (1910—1913, співавтор Д. Торов),
  • Прибутковий будинок Ю. Цибульського на вул. Шота Руставелі № 23 (1911),
  • Будинок готелю «Palast-Hotel» на бульварі Тараса Шевченка № 7 (1911—1912),
  • Прибутковий будинок О. Камінського на вул. Саксаганського № 58 (1913—1914),
  • Комплекс споруд Товариства швидкої медичної допомоги на вул. Рейтарській № 22 (1913—1915).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати