Шаповал Микита Юхимович

Український публіцист, соціолог, поет

Мики́та Юхи́мович Шапова́л (26 травня (8 червня) 1882(18820608), Сріблянка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 25 лютого 1932 Ржевниці поблизу Праги) — український політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, поет, за фахом лісник. Член Центральної Ради.

Шаповал Микита Юхимович
Шаповал Микита Юхимович.jpg
Народився 26 травня (8 червня) 1882(1882-06-08)
Сріблянка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 25 лютого 1932(1932-02-25) (49 років)
Ржевниці, Чехословаччина
Громадянство Російська імперіяУНРЧехословаччина
Діяльність політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, поет
Сфера роботи політика[1][1], соціологія[1][1] і література[1][1]
Мова творів українська

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Брат Миколи Шаповала.

ЖиттєписРедагувати

Народився у селі Сріблянка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Бахмутський район Донецької области) в сім'ї відставного унтер-офіцера, сільського наймита Юхима Олексійовича та Наталії Яківни Шаповалів.

Початкову освіту здобув в народній та двокласній школах (1894—1898), фахову середню — в державній лісничій школі м-ка Новоглухівка Куп'янського повіту Харківської губернії (1900) та в юнкерській піхотній школі в Чугуєві (1906).

Член РУП1901), видавець і співредактор журналу «Українська Хата» (1909 — 1914), один з організаторів і лідерів УПСР і член її ЦК. Здійснив замах на пам`ятник Олександру Пушкіну в місті Харкові, він вважав, що «доки на Україні нема пам'ятника Шевченкові — не сміє стояти ніякий інший пам'ятник»[2].

Слухач і дійсний студент Харківського університету та Київського комерційного інституту (1917).

Голова Всеукраїнської Лісової Спілки, член Центральної і Малої Рад (1917 — 18), міністр пошт і телеграфу в уряді В. Винниченка (після 3 Універсалу), співавтор 4 Універсалу, комісар Київського повіту, генеральний секретар, згодом голова Українського національного союзу (14. 11. 1918 — січень 1919), співорганізатор протигетьманського повстання (1918), міністр земельних справ в уряді В. Чехівського за Директорії (грудень 1918 — лютий 1919); з лютого 1919 в Галичині, де уряд ЗУНР за його соціалістичну демагогію та підбурювання до державного перевороту не дав йому дозволу на перебування.

 
Закон Директорії УНР за підписом міністра М. Шаповала

Згодом у еміграції, секретар дипломатичної місії УНР у Будапешті (1919 — 20), потім у Празі, де, користуючися з підтримки Т. Масарика, розвинув жваву громадсько-політичну і культурну діяльність: гол. Українського Громадського Комітету (1921 — 1925), співтворець українських вищих шкіл у Празі, Української Господарської Академії в Подєбрадах, Українського Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова, організатор Всеукраїнського Робітничого Союзу в Чехословаччині, голова Українського Соціологічного Інституту в Празі; видавець і редактор місячника «Нова Україна» (1922 — 28). З середини серпня 1922 очолив філіал Ліги Націй у Каліші. Після 4 з'їзду УПСР (12. 5. 1918) належав до фракції «центральної течії», в еміграції очолював УПСР і засуджував діяльність її «закордонної делегації» у Відні; в опозиції і гостро поборював Уряд Української Народної Республіки в екзилі.

Помер у Ржевницях біля Праги і там похований.

 
Микита Шаповал, секретар Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині. Серпень 1919 року.

Творчий доробокРедагувати

Шаповал — автор близько 60 публіцистичних праць: «Революційний соціалізм на Україні» (1921) [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.], «Село і місто» (1926), «Масарик як соціолог» (також німецькою і чеською мовами), «Стара і нова Україна» (1925) [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.], «Велика революція й українська визвольна програма» (1928) [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.], «Ляхоманія» (1931) [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.], «Міжнаціональне становище українського народу» (1934) [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.], «Схема життєпису» (1956) [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.], «Щоденник» (частина 1 [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.], частина 2 [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.], 1958), «Гетьманщина і Директорія» (1958) [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]. Як письменник (під псевдонімом М. Сріблянський і М. Бутенко) опублікував збірку поезій: «Сни віри» (1908), «Самотність» (1910), нариси «Жертви громадської байдужости» (1910), «Шевченко і самостійність України» (1917), «Листки з лісу» (1918).

Поетичні твориРедагувати

  • Шаповал М. Вірші // Українська Муза: Поетична антологія / За ред. О. Коваленка. — К., 1908. — Вип. 12. — С. 1186—1196.
  • Шаповал М. Вірші // Уроки правди і добра / Упоряд. та автор біогр. нарисів В. В. Оліфіренко. — Донецьк: Донбас, 2001. — С. 29-39.
  • Шаповал М. Поезії // Українська хата: Поезії. — К.: Молодь, 1990. — С. 240—248.
 
Надзвичайна дипломатична місія УНР в Угорщині. Серпень 1919 року. Сидять (від ліва): Іван Флюнт — аташе, Микита Шаповал — секретар, Микола Галаган — голова, Микола Шраг — радник; стоять: Павло Ходаркевич — референт преси, Іван Стасів — урядовець, Михайло Курчак — служник.

Соціологія. Політичні праці.Редагувати

ВшануванняРедагувати

 
М.Шаповал

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати