Володимирко Володарович

князь

Володимирко Володарович також Володимир Галицький[1] (1104, ймовірно, Перемишль — 1152/1153) — князь звенигородський (11241128), перемиський (11281141), галицький (11411153), буський (11511153), син Володаря Ростиславича, батько Ярослава Осмомисла, засновник першої галицької князівської династії, перший князь об'єднаного Галицького князівства.

Володимирко Галицький
Володимирко Галицький
Прапор
Князь галицький
1141 — 1144
Попередник: Ігор Василькович
Наступник: Іван Берладник
1144 — 1153
Попередник: Іван Берладник
Наступник: Ярослав Осмомисл
Прапор
Князь звенигородський
1124 — 1129
Попередник: Ростислав Володарович
Наступник: Іван Берладник
Прапор
Князь перемиський
1129 — 1140
Попередник: Ростислав Володарович
Наступник: Святослав Ігорович
Прапор
Князь теребовлянський
1141 — 1153
Попередник: Ігор Василькович
Ростислав Василькович
Наступник: Ізяслав Мстиславич
Прапор
Князь буський
1151 — 1153
Попередник: Святослав Всеволодович
Наступник: Ярополк Ізяславич
 
Народження: 1104
ймовірно, Перемишль
Смерть: 1152/1153
Рід: Рюриковичі
Батько: Володар Ростиславич
Мати: ймовірно, поморська княжна
Шлюб: Софія
Діти: Ярослав, Марія-Анастасія, Євдокія, Мстислав-Філіп

БіографіяРедагувати

Народився 1104 року[2], може, у Перемишлі,[джерело?] де його батько Володар Ростиславич князював з 1092 по 1124 рр.[3] Ймовірно, його матір'ю була поморська княжна[2].

Відомості про те, що Володимирко окрім Звенигородського князівства отримав ще й Белзьке, малоймовірні.[4][5]. 1124 року, після смерті Володаря Ростиславича, став Звенигородським князем, а його брат Ростислав (?—1128[6]) отримав престіл батька, який близько 1126 року Володимирко без успіху спробував відібрати. Після смерті брата, 1129 року,[джерело?] заволодів Перемишлем, а небожеві Іванові Ростиславичу Берладнику віддав Звенигород. Після смерті двоюрідних братів (братів у перших)[2] Ростислава-Григорія (пом. між 1127 і 1141[7]) та Ігоря-Івана Васильковичів (?—1141[8]), які не залишили спадкоємців[2], Володимирко, за правом спадку,[джерело?] зайняв Теребовль і Галич. Об'єднав Перемишльську, Галицьку і Теребовлянську землі, а також ліквідоване ним удільне Звенигородське князівство (після виступу проти нього Івана Ростиславича в 1145 році) в єдине Галицьке князівство[2]. Столицею князівства він обрав Галич[4] у 1141 (за іншими даними — 1144) році.[джерело?] Придушив Галицьке повстання 1144 року.

Намагався об'єднати під своєю владою і волинські землі[9], проте в боротьбі за них з київським князем Всеволодом Ольговичем зазнав невдачі, виплативши контрибуцію 1400 гривень сріблом та зобов'язавшись підтримувати Ігоря Ольговича. Був союзником Юрія Довгорукого в його боротьбі проти київського князя Ізяслава Мстиславича і допоміг йому здобути Київ[10]. Вів тривалу боротьбу проти Угорського королівства, спираючись на союз з візантійським імператором Мануїлом I Комніном. 1152 року уклав мирний договір з угорським королем Ґезою II[11]. За правління князя Володимирка були закладені основи майбутньої могутності Галицько-Волинської держави.

Помер 1152[2] або 1153[12] року.

Сім'яРедагувати

Правдоподібно,[13] близько 1117 року одружився з Софією, донькою угорського короля Коломана[2] (Калмана[12] Книжника[13]). Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. Літопис руський [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.] / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2
  2. а б в г д е ж Котляр М. Ф. Володимирко Володарович [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] — С. 622.
  3. Котляр М. Ф. Володар Ростиславич [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 615. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  4. а б Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 6.
  5. Навіть якщо припустити, що Ростиславичі виторгували у Андрія Володимировича Белзьке князівство за допомогу проти Польщі, тоді важко повірити, що Володимирко міг утратити ці землі, утримавши немало захоплених волинських територій → Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [Архівовано 31 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський 2006. — С. 333.
  6. Войтович Л. 22. Ростислав Володарович († 1128) // Князівські династії Східної Європи [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
  7. Войтович Л. 27. Ростислав-Григорій Василькович († між 1127/1141) // Князівські династії Східної Європи [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
  8. Войтович Л. Перша галицька династія. Генеалогічні записки… — С. 10.
  9. Галицьке повстання 1144. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 13 травня 2017. 
  10. Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 6—7.
  11. Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 8—9.
  12. а б Войтович Л. 24. Володимирко Володарович († 1153) [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
  13. а б Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 9.
  14. на думку Л. Войтовича, тут явна помилка: між 1151 та 1154 рр. Мєшко Старий одружився з Євдокією, дочкою Ізяслава Мстиславича, з якою мав трьох синів. Але все ж можливо, що дочка Володимирка була видана за Мєшка і померла відразу після весілля або ж її мужем був Генріх, брат Мєшка, в якого не було потомства → Див.: Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський 2006. — С. 346—347.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

Попередник
Ростислав Володарович
  Князь звенигородський
1124-1129
  Наступник
Іван Берладник
Попередник
Ростислав Володарович
  Князь перемиський
1129-1140
  Наступник
Святослав Ігорович
Попередник
Ігор Василькович
  Князь галицький
1141-1144
  Наступник
Іван Берладник
Попередник
Ігор Василькович
Ростислав Василькович
  Князь теребовлянський
1141-1153
  Наступник
Ізяслав Мстиславич
Попередник
Святослав Всеволодович
  Князь буський
1151-1153
  Наступник
Ярополк Ізяславич
Попередник
Іван Берладник
  Князь галицький
1144-1153
вдруге
  Наступник
Ярослав Осмомисл