Відкрити головне меню

Рю́рик Ростисла́вич (в хрещенні — Василь, бл. 1137/1140—19 квітня 1212, 1214 або 1215) — син Ростислава Мстиславича, онук Мстислава Великого. Князь Вишгородський (1161—1168), Овруцький (1168—1194), Новгородський (1170—1171), Чернігівський (1210—1212), багаторазовий Великий князь Київський (1173, 1180—1181, 1194—1201, 1203—1205, 1206, 1207—1210).

Рюрик Ростиславич


Князь овруцький
1167 — 1194
Великий князь Київський
1173 — 1173
Попередник: Всеволод Велике Гніздо
Наступник: Ярослав Ізяславич
1180 — 1181
Попередник: Святослав Всеволодович
Наступник: Святослав Всеволодович
1194 — 1201
Попередник: Святослав Всеволодович
Наступник: Роман Мстиславич
1203 — 1204
Попередник: Інгвар Ярославич
Наступник: Інгвар Ярославич
1205 — 1206
Попередник: Ростислав Рюрикович
Наступник: Всеволод Святославич Чермний
1207 — 1210
Попередник: Всеволод Святославич Чермний
Наступник: Всеволод Святославич Чермний
Князь Чернігівський[1]
1210 — 1212
Попередник: Всеволод Святославич Чермний
Наступник: Всеволод Святославич Чермний
 
Народження: не відомо
Смерть: 19 квітня 1214(1214-04-19)
Чернігів
Династія: Рюриковичі (Ростиславичі Смоленські)
Батько: Ростислав Мстиславич
Дружина: дочка хана половецького Белука
Анна
Діти: Анастасія, Предслава, Ярослава, Ростислав, Всеслава, Володимир

Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

ДіяльністьРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Вперше згаданий у Київському літописі під 1157 роком, як учасник походу Ізяслава Давидовича на Юрія Ярославича турівського. 1159 батько послав Рюрика на допомогу Рогволоду Рогволодовичу полоцькому проти Ростислава Глібовича мінського, того ж року — на допомогу Святославу Ольговичу проти Ізяслава Давидовича і половців. 1170 року літопис згадує його як овруцького князя. До смерті Ростислава Мстиславича (березень 1167) виконував доручення батька. 1169 посварився із Мстиславом Ізяславичем київським і пристав до союзу Андрія БоголюбськогоОльговичів і Ростиславичів смоленських, котрі 12 березня 1169 захопили і розграбували Київ. За допомогу Андрій Боголюбський поставив Рюрика 4 жовтня 1170 р. князем у Новгороді. Однак вже зимку 1171/72 Рюрик пішов із Новгорода.

Боротьба за владу із Святославом Всеволодовичем та дуумвіратРедагувати

Незабаром його брати — Роман, Давид і Мстислав Ростиславичі розсварилися з Андрієм Боголюбським і скинули з київського престолу його брата Всеволода Юрійовича, посадивши в Києві Рюрика 24 березня 1173. Однак під тиском Андрія Ростиславичі в листопаді 1173 залишили Київ. 1181 року Рюрик уклав угоду зі Святославом Всеволодичем чернігівським, за якою став князем Руської землі(Київщини), а Святослав Всеволодич — великим князем київським. У Південній Русі став діяти дуумвірат.

Дуумвіри здійснили кілька успішних походів на половців (1183, 1185, 1190). У 1188 р. Роман Мстиславич, зять Рюрика оволодів Галичем, але незабаром утік звідти при звістці про наближення угорського війська і прибув до Рюрика за допомогою. Рюрик послав з Романом невелике військо, яке нічого не досягло в Галицькій землі. Пропозицію Святослава Всеволодовича допомоги в отриманні галицького престолу в обмін на Овруч та інші київські передмістя Рюрик відхилив. Однак після цієї невдачі Рюрик надав Роману дипломатичну підтримку в поверненні Володимира, звідки не бажав йти молодший брат Романа — Всеволод Мстиславич.

Боротьба за Київ з Романом Мстиславичем та Всеволодом ЧерминимРедагувати

По смерті Святослава Всеволодича (25 липня 1194) Рюрик став єдиновладним київським князем. У наступному році він віддав в тримання Роману досить велику волость на Київщині в Пороссі, в складі якої було п'ять міст: Торчеськ, Треполь, Корсунь, Богуслав і Канів. Всеволод Велике Гніздо, на визнання якого старшим в роду Мономаховичів пішов Рюрик, витребував собі волость Романа, віддавши з неї Торчеськ синові Рюрика Ростиславу. Таким чином Всеволод зумів зруйнувати союз південних Мономаховичів, щоб не втратити впливу на південноруські справи. У відповідь на це Роман розвівся з дружиною та вступив у таємні зносини з чернігівським князем Ярославом Всеволодовичем. Зрештою в 1196 році між Ростиславичами з одного боку та Романом і Ярославом з іншого спалахнув конфлікт, який однак не привів до вагомих змін у співвідношені сил.

Смерть Володимира Ярославича Галицького порушила цей баланс. 1199 року Роман Мстиславич оволодів Галичем, а вже в 1201 р. вигнав Рюрика з Києва, і посадив туди свого родича Інгваря Ярославича. 2 січня 1203 Рюрик разом з Ольговичами та половецькою ордою здобув і розграбував Київ. За це влітку 1204 Роман Мстиславич знову скинув Рюрика і силоміць постриг у ченці. Після загибелі Романа Мстиславича (19 червня 1205) Рюрик скинув рясу і знову вокняжився в Києві. У союзі з Ольговичами він того ж року здійснив невдалий похід на Галич, а 1206 повторив його, однак обидва походи завершились невдачою — союзники розсварились так і не дойшовши до своєї цілі. У серпні 1206 Всеволод Святославич Чермний забрав у Рюрика Київ. Та з вересня 1206 по серед. 1207 і з жовтня 1207 Рюрик знову княжив у Києві. 1210 р. Рюрик віддав Всеволоду Чермному Київ, а собі взяв Чернігів, де й помер 1212 року, не залишаючи безуспішних спроб повернутися на київський стіл.

Сім'я і дітиРедагувати

Був одружений двічі:

Діти:

Оцінка діяльностіРедагувати

Незважаючи на те що Рюрик проводив непослідовну політику, часті війни, а також жорстоко розграбував Київ, літописець дає йому досить хорошу характеристику:

« Сей же христолюбець Рюрик, літами немногий сей, чад прижив собі по плоті,— про яких не час розповідь вести,— та по духу більше було йому плоду у спадок. Про них же віщав цар отой [Давид]: «Од дня сього я дітей породжу, що возвістять правду твою, господи, спасіння твойого» .

Це ж було начало його мудролюбства: од страху господнього він здержливість, немов яку основу, заклав, за Іосифом же [дбав про] чистоту тілесну, і Мойсеєву доброчесність [наслідував], і Давидове смирення, і Костянтинову правовірність 6. І інші доброчесності додаючи для додержання заповідей владичних, він також поучав, молячись повсякдень, щоб так дістати спасіння. Маючи ж милосердя до них, [усіх людей], од великих і аж до малих, він милостиню для жебрущих [давав] щедро, і благовоління [мав] до монастирів і до всяких церков, і любов ненаситну до споруд.

А більше од тих усіх зробив великий князь Рюрик, сильно постаравшись далі йти по стопах праотців трудолюбством для святого архістратига Михаїла, раніш згадуваного монастиря, що він старанно всім богомудрим ділом показав: знайшов ото підхожого для діла й умільця серед своїх же приятелів, на ім’я Милоніга, а в хрещенні Петра, яко Мойсей колись того Веселила , настановив його наглядачем богоугодному ділу і майстром непростим стіни, про яку написано раніш. І отож, щоб уберегти святий храм, узявся він за споруду ретельно, ні од кого й підмоги не потребуючи, а сам за волею Христа долаючи [і] споминаючи господа, який глаголить: «Усе можливе віруючому»

»

ПосиланняРедагувати

  1. За іншою версією чернігівським князем був Рюрик Ольгович. Див. Костянтин Ольгович

Джерела та літератураРедагувати


Попередник
Всеволод Велике Гніздо
  Великий князь Київський
1173
  Наступник
Ярослав Ізяславич
Попередник
Святослав Всеволодович
  Великий князь Київський
1181
вдруге
  Наступник
Святослав Всеволодович
Попередник
Святослав Всеволодович
  Великий князь Київський
1194-1201
втретє
  Наступник
Інгвар Ярославич
Попередник
Інгвар Ярославич
  Великий князь Київський
1203-1204
вчетверте
  Наступник
Роман Мстиславич
Попередник
Ростислав Рюрикович
  Великий князь Київський
1205-1206
вп'яте
  Наступник
Всеволод Чермний
Попередник
Всеволод Чермний
  Великий князь Київський
1207-1210
вшосте
  Наступник
Всеволод Чермний
Попередник
Всеволод Чермний
  Князь Чернігівський
1210-1214
  Наступник
Всеволод Чермний