Відкрити головне меню

Анна Юріївна (*до 1157 — після 1205) — друга дружина великого князя київського Рюрика Ростиславича

Анна Юріївна
Народилася до 1157
Турів
Померла після 1205
Київ
Громадянство Київська Русь
Титул велика княгиня Київська
Конфесія православ'я
Рід Ізяславичі Турівські
Батько Юрій Ярославич
Мати Городенська князівна
Брати, сестри
У шлюбі з Рюрик II
Діти 2 сини і 4 дочки

ЖиттєписРедагувати

Походила з династії Рюриковичів, гілки Ізяславичів Турівських, дочка Юрія Ярославича, князя турівського, та дочки Всеволодка Давидовича, князя Городенського. Народилася десь в середині 1150-х років. У 1172 році вийшла заміж за овруцького князя Рюрика Ростиславича, який активно боровся за київський престол. Автор Київського літопису називає Анну «однодумицею» князя Рюрика, коли завдяки їхнім зусиллям була споруджена церква святих Апостолів у Білгороді, а також, вслід за похвалою набожності Рюрика, хвалить і його дружину:

« Так само і христолюбива його княгиня, тезкою будучи Анні, родительці матері бога нашого, – а це ім’я і означає “благодать”, — ні про що ж інше не дбала, а тільки лиш про церковні потреби та про милість упослідженим, немічним і всім бідуючим[1] »

.

Літопис порівнює княгиню зі святою праведною Анною, матір'ю Діви Марії, що є одним із найвищих виявів вшанування. Також Анна згадана з приводу народження її онучки Ізмарагд, дочки сина Ростислава і його дружини Верхуслави, яку Мстислав Удатний і тітка Передслава «взяли обоє до діда і до баби, Рюрика і Анни, і тоді виростили її в Києві на Горах».

У 1202 році була разом з мужем силоміць пострижена в одному з київських монастирів зятем Романом Мстиславичем. По загибелі Романа у 1205 року Рюрик покинув монастир і вернувся до політичної діяльності. Анна відмовилась від світського життя і залишилась у монастирі.

РодинаРедагувати

Чоловік — Рюрик Ростиславич, великий князь Київський

Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. Літопис руський / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; відп. ред. О. В. Мишанич. — К. : Дніпро, 1989

ДжерелаРедагувати

  • Літопис руський/ пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; відп. ред. О. В. Мишанич. –К. : Дніпро, 1989
  • Войтович Л. В. 3.5. Ізяславичі. Турово-пінські князі. Четвертинські. Сокольські. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1.