Відкрити головне меню

Володимир Ярославич (11511199) — князь з династії Рюриковичів, може, останній з гілки роду — Ростиславичів. Князь галицький.

Володимир Ярославич
Володимир Ярославич.jpg
Князь галицький
Правління 1187-1188, 1189-1199
Попередник Олег Ярославич
Наступник Роман Великий
Біографічні дані
Народження 1151(1151)
Смерть 1199(1199)
Галич, Україна
Дружина Болеслава
Діти Василько
Династія Рюриковичі
Рід Ростиславичі
Батько Ярослав Осмомисл
Мати Ольга Юріївна

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Син Ярослава Осмомисла і княгині Ольги Юріївни.

Прихід до владиРедагувати

Після того, як у 1187 році помер Ярослав Осмомисл, на престол сів Олег Ярославич. Але неконтрольовані галицькі бояри вигнали його. Сусідня Угорщина та бояри, які майже повністю контролювали Галицьке князівство, хотіли бачити на престолі Володимира Ярославича, який міг стати простою маріонеткою.

ПравлінняРедагувати

Правління Володимира Ярославича великими подіями не відзначилось. Це можна пов'язати з характером князя. Володимир не був ні великим воєначальником, ні дипломатом. Більшість часу Володимир Ярославич займався розвагами та розпустою. На це звернули увагу Угорщина та Волинське князівство на чолі з Романом Мстиславичем. 1183-1189 роки — час боротьби сусідніх Угорщини та Волинського князівства за володіння Володимира.

Після захоплення Угорщиною Галицького князівства в 1189 році спалахнуло повстання проти загарбників. Повсталим на допомогу прийшов чинний князь. Повстання досягло своїх результатів, і угорці покинули князівство. Володимир Ярославич правив до 1199 року, коли була зроблена друга (вдала) спроба волинського князя Романа Великого приєднати Галичину та утворити Галицько-Волинське князівство.

У літературіРедагувати

Степан Пушик на основі лінгвістичного аналізу довів, що автор «Слова о полку Ігоревім» — галицький князь Володимир Ярославович, брат княгині Ярославни[1]. Леонід Махновець довів цей факт іншими шляхами[2].

Володимир Ярославович — персонаж повісті Володимира Бірчака «Проти закону». Мав нешлюбну дружину Марію — не розлучену з чоловіком-попом жінку з Чешибісів. Його основним суперником під час конфлікту був боярин Костянтин Сірославич[3].

ПриміткиРедагувати

  1. Пушик, Степан (2012). НОВЕ ПРО «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ…» СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ, ІГОРЯ, СИНА СВЯТОСЛАВА, ВНУКА ОЛЕГОВОГО. Переклад, реконструкція тексту, розшифрування темних місць (Науково-дослідницьке видання) (українською). Галич: Національний заповідник «Давній Галич». с. 64 с. 
  2. Махновець, Леонід (1989). Про автора "Слова о полку Ігоревім" (українською). Київ. 
  3. Бірчак Володимир. Проти закону // Великий неспокій. — К.: Україна, 1992. — 431 с. — С. 19-95. — ISBN 5-319-01070-2.

ДжерелаРедагувати