Володимир Ольгердович
Володимир Ольгердович (1331 — після жовтня 1398[1]) — князь Київський (1362-1394), князь копильський (1395 — після 1398), слуцький[2].
| Володимир Ольгердович | |
|---|---|
| Dux Kijoviae | |
.jpg) | |
| Князь Київський | |
| Правління | 1362-1394 |
| Попередник | Федір-Гліб Іванович |
| Наступник | Скиргайло Ольгердович |
| Інші титули |
князь копильський слуцький |
| Біографічні дані | |
| Народження | бл.1331 |
| Смерть | після жовтня 1398 |
| Поховання | Києво-Печерська лавра |
| Дружина | Анна |
| Діти | Олелько-Олександр, Іван, Олександра, Андрій |
| Династія | Гедиміновичі |
| Батько | Ольгерд |
| Мати | Марія Вітебська |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
.jpg)
БіографіяРедагувати
Перший київський князь (1362-1394) із династії Гедиміновичів, син Великого князя Литовського Ольгерда. Охрещений матір'ю за православним обрядом, вихований на слов'янських звичаях і традиціях, він не був сприйнятий в Києві як чужинець і швидко порозумівся з місцевим боярством. В нечисленних документах, що збереглися з тих часів, Володимир Ольгердович іменує себе «З Божої ласки князь Київський».
Внаслідок Битви на Синіх Водах литовсько-руські війська Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича розбили орди монголо-татарських правителів та їхніх союзників на чолі з Київським князем Федором Івановичем. Київ увійшов до складу Великого князівства Литовського.
Як володар Київського князівства провадив самостійну політику, карбував власну монету. Виступив проти політики обмеження удільних князів. За даними «Хроніки Биховця», був позбавлений столу 1392 року[3]. Програвши 1394 року війну з Вітовтом Великим, мусив поступитись Київським князівством. Вигнаний з Києва Вітовтом, отримавши замість нього Копиль, Слуцьк. Востаннє підписався під миром Вітовта з Орденом від 1398 року.
РодинаРедагувати
- Старший син Олелько Володимирович займав Київський стіл у 1443-1445 роках
- Середній син Іван Володимирович став засновником роду Більських
- Наймолодший син Андрій — князь у Айні, Словенську, Могильні (або Могильному), Кам'янці, Логойську, Полонному, тесть боярина Івана Рогатинського[4].
Записаний у Києво-Печерському пом'янику. Згідно з цим пам'яником, перед смертю став ченцем.
Онука Володимира Ольгердовича Овдотія — дружина боярина Івашка Богдана Преслужича Рогатинського.[5]
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.)
- ↑ Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.)
- ↑ Извлеченіе изъ древнихъ Литовскихъ лѣтописей и изъ Русскихъ лѣтописныхъ сводовъ / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 34
- ↑ Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.)
- ↑ Петрик Андрій. Ідеологія галицького боярства та її вплив на трансформацію ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ Архівовано 7 травень 2016 у Wayback Machine.. — С. 53.
ДжерелаРедагувати
- Ф. М. Шабульдо. Володимир Ольгердович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 618. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Ольгердовичі
- Гедиміновичі. Ольгердовичі
- Володимир Ольгердович
ЛітератураРедагувати
- Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К. : Видавництво «Україна», 1993. — 396 с.
ПосиланняРедагувати
- Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.).
| Попередник Федір Іванович |
|
Князь Київський 1362-1394 |
|
Наступник Скиргайло Ольгердович |