Замкова гора (Київ)

Замкова гора
Замкова гора
	Координати: 50°27′45″ пн. ш. 30°30′39″ сх. д. / 50.46250° пн. ш. 30.51083° сх. д.
Тип	археологічний заповідник
Статус	пам'ятка містобудування національного значення; ; пам'ятка археології місцевого значення; ; пам'ятка природи місцевого значення;
Розташування	Київ
	Замкова гора Замкова гора (Київ)
	Замкова гора у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Замкова гора.

За́мкова гора, Хоривиця, або Киселівка чи Флорівська (або Фролівська) гора — історична місцевість Києва. Місце колишнього розташування Київського замку.

Загальні відомостіРедагувати

Залишок правого, високого берега Дніпра з крутими схилами. Розташована між Старокиївською горою, Щекавицею, Гончарами і Кожум'яками з одного боку та власне Подолом — з іншого.

ІсторіяРедагувати

За даними археологічних досліджень, гора була заселена ще наприкінці ІІІ тисячоліття до н.е. Декотрі вчені вважають, що до того, як полянський князь Кий збудував на Старокиївській горі укріплення, що започаткувало Київ, його резиденція містилася на Замковій горі. У ІХ—Х століттях тут був заміський князівський палац. Давня назва гори невідома (умовно називають Києвицею). Деякі дослідники отожнюють її з Хоревицею, де нібито жив один із легендарних засновників Києва Хорив.^[1]

У 1370-80-ті роки, коли Поділ став центром Києва, на Замковій горі був споруджений дерев'яний замок литовського воєводи. 1482 року під час навали кримського хана Менґлі I Ґерая замок був спалений, а близько 1532–1545 років — відновлений та перебудований під керівництвом київського городничого Івана Служки. У замку налічувалося 15 бойових чотириярусних башт. Його площа становила 16 тисяч м², тобто вдвічі більше від площі плато Замкової гори. Замок з'єднувався з укріпленнями на горі Уздихальниця (Андріївська). Киселівкою гору стали називати у середині XVII століття (за іменем воєводи Адама Киселя).

1651 року українські повсталі козаки спалили замок, у якому засіли, зокрема, і польські загарбники. З тої пори гора спустошилася, її вкрили городи та баштани подолян. З 1816 року на Замковій горі існувало кладовище для населення Подолу, Гончарів та Кожум'як. 1854 року Киселівка перейшла до Флорівського монастиря (звідси й назва «Флорівська гора»). 1857 року була споруджена кладовищенська мурована Троїцька церква та огорожа навколо кладовища. На Флорівському кладовищі були, зокрема, поховані професор М. Петров, професор Алексєєв, інженер-винахідник прокату рейок на Воткинських заводах В. Жмакін.