Замкова гора (Київ)
За́мкова гора, Хоривиця, або Киселівка чи Флорівська (або Фролівська) гора — історична місцевість Києва. Місце колишнього розташування Київського замку.
| Замкова гора | |
|---|---|
|
| |
| Координати: 50°27′45″ пн. ш. 30°30′39″ сх. д. / 50.46250° пн. ш. 30.51083° сх. д. | |
| Тип | археологічний заповідник |
| Статус |
|
| Відкрито | 20 березня 1972[1] |
| Розташування | Київ |
  Замкова гора Замкова гора (Київ) | |
 | |
 Замкова гора у Вікісховищі | |
Загальні відомостіРедагувати
Залишок правого, високого берега Дніпра з крутими схилами. Розташована між Старокиївською горою, Щекавицею, Гончарами і Кожум'яками з одного боку та власне Подолом — з іншого.
ІсторіяРедагувати
За даними археологічних досліджень, гора була заселена ще наприкінці ІІІ тисячоліття до н.е. Декотрі вчені вважають, що до того, як полянський князь Кий збудував на Старокиївській горі укріплення, що започаткувало Київ, його резиденція містилася на Замковій горі. У ІХ—Х століттях тут був заміський князівський палац. Давня назва гори невідома (умовно називають Києвицею). Деякі дослідники отожнюють її з Хоревицею, де нібито жив один із легендарних засновників Києва Хорив.[2]
У 1370—1380-ті роки, коли Поділ став центром Києва, на Замковій горі був споруджений дерев'яний замок литовського воєводи. 1482 року під час навали кримського хана Менґлі I Ґерая замок був спалений, а близько 1532–1545 років — відновлений та перебудований під керівництвом київського городничого Івана Служки. У замку налічувалося 15 бойових чотириярусних башт. Його площа становила 16 тисяч м², тобто вдвічі більше від площі плато Замкової гори. Замок з'єднувався з укріпленнями на горі Уздихальниця (Андріївська). Киселівкою гору стали називати у середині XVII століття (за іменем воєводи Адама Киселя).
1651 року українські повсталі козаки спалили замок, у якому засіли, зокрема, і польські загарбники. З тої пори гора спустошилася, її вкрили городи та баштани подолян. З 1816 року на Замковій горі існувало кладовище для населення Подолу, Гончарів та Кожум'як. 1854 року Киселівка перейшла до Флорівського монастиря (звідси й назва «Флорівська гора»). 1857 року була споруджена кладовищенська мурована Троїцька церква та огорожа навколо кладовища. На Флорівському кладовищі були, зокрема, поховані професор М. Петров, професор Алексєєв, інженер-винахідник прокату рейок на Воткинських заводах В. Жмакін.
12 серпня 1917 року на цвинтарі поховали козаків 1-го українського полку імені Богдана Хмельницького, розстріляних російськими підрозділами[3].
Сучасний станРедагувати
Наразі Замкова гора є пам'яткою природи місцевого значення.
ПанорамаРедагувати
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/78FEE25DB423291AC22573C00053534B?OpenDocument
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Григорій Савченко. Як російські кірасири полк імені Хмельницького на фронт "проводжали"
Джерела та літератураРедагувати
- Г.Ю. Івакін. Замкова гора (Киселівка, Флорівська гора) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 245. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Веб-енциклопедія Києва.
- Вулиці Києва, Довідник, УЕ. — Київ, 1995
- Енциклопедичний довідник «Київ». Під ред. А. Кудрицького. — Київ: ГР УРЕ, 1982.
- Климовський С. І. Замкова гора в Києві
- Історія Замкової гори в циклі «Польські сліди Києва»
- Таємниці Замкової гори у Києві
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |