Відкрити головне меню

Епіфаній (митрополит Київський)

митрополит Київський і всієї України

Митрополи́т Епіфа́ній (в миру Думе́нко Сергій Петрович; нар. 3 лютого 1979, село Вовкове, Іванівський район, Одеська область) — митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви України з 15 грудня 2018 року.

Епіфаній
Epiphany I of the Ukraine in 2019.png
митрополит Епіфаній
1-й Митрополит Київський і всієї України
з 3 лютого 2019
Обрання: 15 грудня 2018
Інтронізація: 3 лютого 2019
Церква: Православна церква України
Митрополит Переяславський і Білоцерківський
(до 13 грудня 2017 — Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський;
до 28 червня 2013 — архієпископ Переяслав-Хмельницький і Бориспільський;
до 23 січня 2012 — єпископ)
27 липня 2010 — 15 грудня 2018
Церква: Українська православна церква Київського патріархату
Попередник: Димитрій (Рудюк)
Єпископ Вишгородський,
вікарій Київської єпархії
21 жовтня 2009 — 27 липня 2010
Церква: Українська православна церква Київського патріархату
Попередник: Лаврентій (Мигович)
Наступник: Агапіт (Гуменюк)
Ректор Київської православної богословської академії
27 липня 2010 — 5 лютого 2019
Церква: Українська православна церква Київського патріархату
Попередник: Димитрій (Рудюк)
Наступник: Олександр Трофимлюк
 
Ім'я при народженні: Сергій Петрович Думенко
Народження: 3 лютого 1979(1979-02-03) (40 років)
с. Вовкове Іванівського району Одеської області, УРСР[1]
Священство: 6 січня 2008
Чернецтво: 21 грудня 2007
Єп. хіротонія: 15 листопада 2009
 
Нагороди:
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Епіфаній у Вікісховищі?

Доктор наук з богослів'я, професор, колишній митрополит Переяславський і Білоцерківський Української православної церкви Київського патріархату та намісник патріарха Філарета, ректор та професор кафедри біблійних і філологічних дисциплін Київської православної богословської академії, постійний член Священного синоду та голова Синодального управління у справах духовної освіти УПЦ КП, член Вищої церковної ради УПЦ КП, намісник Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря міста Києва, член Національної спілки журналістів України та Міжнародної федерації журналістів.

ЖиттєписРедагувати

ОсвітаРедагувати

Дитинство та шкільні роки пройшли в селі Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області. 1996 року закінчив Старожадівську середню школу І—ІІІ ступенів.

1996 року поступив на навчання в Київську духовну семінарію, яку закінчив 1999 року за першим розрядом. У тому ж 1999 році вступив у Київську духовну академію, яку закінчив у 2003 році. Після успішного захисту кандидатської дисертації на кафедрі церковного права з темою «Формування церковно-канонічних збірників у Донікейський період та їхня характеристика» вченою радою Київської духовної академії присвоєно науковий ступінь кандидата богословських наук.

20062007 — стажування в Афінському національному університеті на Філософському факультеті (Греція).

30 серпня 2012 року після успішного захисту докторської дисертації на тему «Вчення Православної Церкви про спасіння в контексті неперервності святоотцівського передання» рішенням спеціалізованої вченої ради Київської православної богословської академії присвоєно науковий ступінь доктора богословських наук.

11 квітня 2019 року став почесним доктором Львівського національного аграрного університету.[2]

СлужінняРедагувати

З 1 липня 2003 по 31 грудня 2005 року обіймав посаду секретаря-референта Рівненського єпархіального управління та особистого секретаря митрополита Рівненського і Острозького Даниїла.[1] З 26 серпня 2003 по 31 грудня 2005 року — викладач Рівненської духовної семінарії, а також обіймав посаду старшого помічника інспектора.

2005 року — обіймав посаду прес-секретаря Рівненського єпархіального управління.

У 20032005 роках — редактор інтернет-проекту «Рівне Православне» офіційного сайту Рівненської єпархії та член редколегії церковно-релігійної газети «Духовна нива» офіційного друкованого органу Рівненської єпархії.

8 грудня 2005 року прийнятий до Національної спілки журналістів України.

З нового навчального 2007 року прийнятий на посаду викладача Київської православної богословської академії, а також призначений завідувачем кафедри філології цього навчального закладу.

З благословення патріарха Філарета 21 грудня 2007 року архієпископом Переяслав-Хмельницьким Димитрієм у Михайлівському Золотоверхому монастирі пострижений у чернецтво з іменем Епіфаній — на честь святителя Епіфанія Кіпрського.

6 січня 2008 року в Свято-Володимирському кафедральному патріаршому соборі міста Києва патріарх Філарет висвятив його в сан ієродиякона, а 20 січня 2008 року в сан ієромонаха.

25 січня 2008 року згідно з Указом призначений секретарем патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

16 березня 2008 року в Неділю Православ'я за Божественною Літургією у Володимирському кафедральному патріаршому соборі Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України піднесений у сан архімандрита.

20 березня 2008 року призначений намісником Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря міста Києва.

30 травня 2008 року призначений керуючим справами Київської Патріархії.

7 жовтня 2008 року присвоєне звання доцента Київської православної богословської академії.

21 жовтня 2009 року Священним Синодом УПЦ КП (Журнал засідання № 20) обраний на єпископа Вишгородського, вікарія Київської єпархії.

15 листопада 2009 року відбулася архієрейська хіротонія.

Рішенням Священного Синоду УПЦ КП від 27 липня 2010 року призначений ректором Київської православної богословської академії та керуючим Переяслав-Хмельницькою єпархією.

17 березня 2011 року рішенням Священного Синоду призначений головою Редакційного комітету.

17 листопада 2011 року присвоєне вчене звання професора Київської православної богословської академії.

23 січня 2012 року Указом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета піднесений у сан архієпископа[1].

Рішенням Архієрейського собору УПЦ КП від 28 червня 2013 року піднесений у сан митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського та призначений Патріаршим намісником з правами єпархіального архієрея[3][1].

24 жовтня 2017 року в залі засідань вченої ради Київської Православної Богословської Академії розпочалась робоча зустріч викладачів КПБА та військових священиків (капеланів) під головуванням митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія та Голови Синодального управління військового духовенства УПЦ Київського Патріархату митрополита Іоана з представниками Збройних сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та військовими психологами з метою формування методичних рекомендацій для роботи військових священиків (капеланів), що перебувають на штатних посадах в відповідних відомствах з військовослужбовцями.

Рішенням Священного Синоду УПЦ КП від 13 грудня 2017 року (Журнал засідання № 38) має титул митрополит Переяславський і Білоцерківський.[4]

13 грудня 2018 року обраний кандидатом на пост предстоятеля єдиної Української православної церкви[5].

Митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній — постійний член Священного Синоду УПЦ Київського патріархату.

26 лютого 2019 року митрополит Епіфаній у спеціальній заяві про розширення релігійних переслідувань на окупованих територіях Донбасу поінформував про наміри окупаційної влади Донецька конфіскувати всі храми ПЦУ на окупованій території.[6]

21 березня 2019 р у приміщенні Адміністрації Президента України взяв участь у зустрічі Президента України Петра Порошенка з членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.[7]

У квітні 2019 висловився на підтримку закону про українську мову.[8]

У травні 2019 Зеленський запропонував Епіфанію взяти участь у записі відеозвернення до жителів Донбасу й Криму. Митрополит відмовив через те, що таке звернення можуть трактувати, як заклик до перемовин із терористами, окрім того спільна участь у зверненні разом з Філаретом могла призвести до різночитань щодо того, хто головний в ПЦУ.[9]

10 червня 2019 року прибув до Стамбулу, щоб привітати Вселенського Патріарха Варфоломія з Днем тезоіменитства. Митрополита супроводжував архієпископ Чернігівський Євстратій та делегація Православної Церкви України. У храмі монастиря «Живоносне джерело» відбулася вечірня, під час якої молилися Вселенський Патріарх Варфоломій, Архієпископ Афінський і всієї Еллади Ієронім та Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, ієрархи помісних Церков. Після вечірні Митрополит Епіфаній виголосив коротке вітальне слово до Вселенського Патріарха, а також привітав Архієпископа Ієроніма та подарував йому пам‘ятну панагію на честь своєї інтронізації. Також Митрополит Епіфаній відслужив літію біля гробниць спочилих Патріархів, що знаходяться в монастирі.[10]

24 червня 2019 року зустрівся з п’ятим Президентом України Порошенком і політологом Ростиславом Павленком. Вони обговорили релігійну та міжконфесійну ситуацію в Україні, процес визнання Православної церкви України іншими помісними православними церквами[11].

Перший предстоятель Православної церкви УкраїниРедагувати

 
Президент Порошенко і новообраний предстоятель Єдиної помісної православної церкви України, Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Справа стоїть Голова ВРУ Андрій Парубій.

15 грудня 2018 на Об'єднавчому соборі в Софійському соборі був обраний митрополитом Київським і Всієї України, першим главою Православної церкви України.[12][13]

6 січня 2019 року в місті Стамбулі з рук Вселенського патріарха Варфоломія I отримав Томос про автокефалію Православної церкви України.

ІнтронізаціяРедагувати

3 лютого 2019 року відбулася інтронізація митрополита Епіфанія на посаду предстоятеля ПЦУ.[14] Призначення дати інтронізації Епіфанієм пояснюється тим, що по православним канонам посаду Митрополита не може займати чоловік, якому немає 40 років, а 3 лютого у Епіфанія День Народження і 3 лютого 2019 року Епіфанію виповнилося рівно 40 років.

Конфлікт між Філаретом та ЕпіфаніємРедагувати

Протягом перших п'яти місяців митрополит Епіфаній проводив достатньо самостійну політику. Про певні непорозуміння між Філаретом та Епіфанієм деякі ЗМІ почали писати майже відразу після надання Томосу про автокефалію. Вже у травні 2019 року, після президентських виборів конфлікт між Почесним Патріархом Філаретом та Митрополитом Епіфанієм виплеснувся у публічну площину. 9 травня Філарет заявив, що УПЦ Київського Патріархату досі існує, хоча у Міністерстві культурі 10 травня підтвердили, що Українська Православна Церква Київського Патріархату припинила своє існування, коли увійшла до Православної церкви України[15]. Також Філарет продовжував називати себе патріархом Київським і всієї Руси й навіть роздавав нагороди та розсилав документи на бланках УПЦ КП. 14 травня Почесний Патріарх Філарет запросив у Володимирський собор архієреїв на традиційне для УПЦ КП молитовне святкування на часть священномученика Макарія. Однак, до нього приїхали лише 4 єпископи з понад 60-ти. У той же час, на літургії Філарет пам'янув в диптиху предстоятелів помісних православних церков митрополита Київського і всієї України Епіфанія[16][17].

Філарет стверджує, що при переговорах про створення Єдиної помісної православної церкви президент Петро Порошенко вмовив його зняти свою кандидатуру, але пообіцяв негласне керівництво. За його словами, на архієрейському соборі було вирішено, що він буде керувати ПЦУ виключно всередині, а Епіфаній представлятиме її на міжнародній арені. Філарет розповів, що при підготовці та підписанні Томосу було укладено усну угоду, яку не можна порушувати, однак Епіфаній керує сам і нібито вирішив відправити його у відставку[18].

«Ми шануємо Святійшого Патріарха Філарета, але не підтримуємо думок, які він висловив останніми днями… Всі повинні чітко зрозуміти, що до початку Об'єднавчого Собору такі структури як Українська Православна Церква Київського Патріархату та Українська Автокефальна Православна Церква були розпущені»[19], — сказав митрополит Епіфаній 14 травня 2019 р. в Маріуполі.

24 травня Філарет заявив, що не підтримує частину положень Томосу, зокрема про те, що українська церква має керувати тільки православними українцями, які знаходяться на території України. Він також не погоджується з іншим пунктом Томосу — щодо миру. На його думку, «якщо ми миро повинні отримувати з Константинополя, зі Стамбула, то значить, ми залежні». Третім суперечливим пунктом Томосу, за його словами, є те, що якщо виникають конфліктні ситуації в ПЦУ, то їх вирішує Константинопольський патріархат. Водночас Філарет заперечував виникнення нового розколу у церкві. «Розколу немає, тільки різний підхід. Одні хочуть зберегти Київський патріархат, а інші хочуть знищити його. У нас не розкол. Є розбіжності у питаннях будівництва Української православної церкви», — підсумував Почесний Патріарх[20].

Того ж дня Православна церква України на засіданні Синоду висловила «повну підтримку Предстоятелю, Блаженнішому Епіфаную, Митрополиту Київському та всієї України». «Синодом було засвідчено, що у своїй житті та діяльності Помісна Українаська Православна Церква (Православна Церква України) керується Священним Писанням та Переданням, канонами Православної Церкви, власним Статутом, ухваленим Обєднавчим Собором 15 грудня 2018 року та відповідно зареєстрованим державою, Патріаршим та Синодальним Томосом про автокефалію від 6 січня 2019 року, рішеннями власних статутних органів», — йдеться у тексті[21]. Але після засідання Синоду Філарет продовжував критикувати Епіфанія та запідозрив його у тому, що той піддався впливу «антиукраїнських, московських сил». Представник Константинополя Еммануїл відповів, що «всі звинувачення про те, що предстоятеля Епіфанія оточують якісь проросійські сили — це міф». Зранку, 25 травня Філарет відвідав Михайлівський монастир, де відбулась літургія на честь святителя Епіфанія. На цю подію він не одягнув патріарший куколь. У присутності ієрархів церкви, а також представника Константинополя Філарет привітав Епіфанія і побажав йому Божої допомоги. Філарет також відзначив важливість збереження єдності та подякував Вселенському патріарху Варфоломію за допомогу у створенні помісної церкви[22].

29 травня Епіфаній підписав указ, у якому документи УПЦ КП після 30 січня 2019 р. визнаються недійсними і не підлягають виконанню в ПЦУ[23][24]. Цим же указом Епіфаній прийняв у своє особисте підпорядкування парафію Покрова Пресвятої Богородиці в Солом'янському районі Києва, настоятелем якого є протоієрей О. Трофимлюк. Днем раніше Філарет видав указ від імені патріарха Київського і всієї Руси-України про заборону служити в храмі протоієрею Трофимлюку, який є ректором Київської православної богословської академії та соратником Епіфанія[25].

15 червня Митрополит Епіфаній повідомив, що після Об'єднавчого собору неодноразово зустрічався і шукав компроміс з почесним патріархом Філаретом, проте у відповідь чув тільки мову ультиматумів. Епіфаній заявив, що не може виконати умови, які йому поставив Філарет, оскільки відповідні рішення були прийняті колегіально. Зокрема, серед таких умов він назвав відновлення Київського патріархату і посади чинного патріарха, прийняття статуту Київського патріархату або скликання Синоду Київського патріархату [26].

20 червня у Володимирському соборі з ініціативи Філарета пройшло зібрання частини ієрархів, священників та мирян колишньої УПЦ КП, яке назвали «помісним собором». Головною метою цього собору було відродження Київського патріархату, який існуватиме окремо від автокефальної ПЦУ. На помісний собор УПЦ КП прибули всього кілька єпископів з понад 40, які раніше належали до неї. До Володимирського собору приїхали митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф (Шибаєв) та його вікарний єпископ Петро (Москальов). Відповідно до списку учасників також мав приїхати єпископ Фалештський і Східно-Молдовський Філарет (Панку) (в ПЦУ — єпископ Білгород-Дністровський), але він не прибув. Також на цю подію були запрошені настоятелі деяких монастирів. Під час собору Філарет заявив, що «Епіфаній — слуга Вселенського патріарха, а так звана ПЦУ служить інтересам греків». У ПЦУ відповіли, що Філарет не має права одноосібно збирати помісний собор, а всі організатори та учасники цих зборів будуть відділені від автокефальної церкви «з усіма канонічними та юридичними наслідками».[27]

24 червня Священний Синод Православної Церкви України позбавив Філарета прав єпархіального архієрея. Також Синод скасував попереднє рішення від лютого 2019 року і підпорядкував митрополитові Київському і всієї України Епіфанію безпосередньо всі парафії та монастирі Києва, які до 15 грудня 2018 р. були підпорядковані УПЦ КП. Таке рішення пояснюють «невиконанням почесним патріархом Філаретом у відведений Священним синодом місячний термін попереднього рішення Синоду щодо подання на реєстрацію документів Київської єпархії... щодо прийняття їх у безпосереднє підпорядкування, як це і належить за канонічними правилами». У той же час, Філарет залишається у складі єпископату Православної церкви України [28].

5 серпня Філарет звинуватив митрополита Епіфанія в тому, що він разом із чиновниками Міністерства культури намагаються повністю знищити УПЦ Київського патріархату і ліквідувати Київську патріархію, а його нібито «викидають на вулицю». Також, за його словами, отриманий Україною Томос нічого не дав, а навпаки - узалежнив українську церкву від греків [29].

Процес переходу парафій УПЦ МП до ПЦУ

28 липня під час брифінгу після хресної ходи з нагоди 1031-ї річниці хрещення Русі Епіфаній повідомив, що протягом пів року до Православної церкви України приєдналося більше ніж 500 парафій УПЦ (МП), хоча після президентських виборів 2019 р. процес пригальмував, але все одно він відбувається [30].

Звершені хіротоніїРедагувати

Хіротонії, які очолював Епіфаній:

  1. Епіфаній (Дімітріу), єпископ Ольвійський (26 травня 2019)[31]

Наукова і громадська діяльністьРедагувати

 
Митрополит в день обрання 15 грудня 2018

Митрополит Епіфаній є головою редакційної колегії наукових фахових видань «Труди Київської духовної академії» та «Богословський вісник Київської православної богословської академії», головою спеціалізованої вченої ради із правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук зі спеціальності богослів'я.

У науковому доробку митрополита Епіфанія понад 50 наукових публікацій, зокрема кілька монографій у царині православного богослів'я.

Митрополит Епіфаній є активним церковним і громадським діячем, бере участь у багатьох наукових і просвітницьких заходах, своїм служінням здійснив значний особистий внесок у розвиток української духовної освіти і науки та розбудову та зміцнення Української держави.

ПоглядиРедагувати

У грудні 2018, після обрання Епіфанія предстоятелем ПЦУ на нього почалась інформаційна атака з неправдивих даних, вирваних із контексту. Для спростування на офіційному сайті Київської єпархії розмістили повідомлення: «Митрополит Епіфаній висловлював ті самі думки, що і у всіх публічних виступах: Українська Церква виступає проти насильства і розпалення ворожнечі, вона відкрита до діалогу; ніякого „захоплення Лаври“ не може бути, а розмови про „захоплення“ мають на меті сіяти напругу в суспільстві. Церква дотримується біблійної позиції, визначаючи одностатеві стосунки як гріх, і цю думку поділяє більшість українського суспільства. Також Церква не втручається у політичний процес та не вказує своїм вірним, яких кандидатів чи партії слід підтримувати.»[32]

Ставлення до ЛГБТРедагувати

Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній (Думенко) впевнений, що представники ЛГБТ не можуть причащатися[33]: «У нас є чітка позиція — не тільки Української православної церкви, а і Всеукраїнської ради церков — з приводу цього питання. Церква чітко розрізняє, де є гріх. Ми не можемо гріх назвати добром. Є людина, до якої ми ставимося з любов'ю. Але є гріх, який ми повинні присікати і говорити про нього відкрито. Є спосіб життя, який несумісний із християнськими поглядами. Тому є позиція Православної церкви, є звернення Всеукраїнської ради Церков, і в цьому питанні ми є непохитними. Тому що ми базуємося на основах Священного Писання, де чітко говориться про те, що це є гріхом. І ми не можемо як Церква назвати це добром. Тому люди повинні каятися в своїх гріхах, виправляти свої помилки. І якщо людина покається, якщо вона це визнає, то звичайно, вона може брати участь у таїнствах».[34]

ПістРедагувати

2019 року митрополит звернувся сказав такі слова: «„Хіба є гріх у тому, що я з'їм м'ясо?“, „Хіба Бог дивиться до мене в тарілку?“. Такі запитання можна почути від критиків постового харчування. Безперечно, що їсти, саме собою, не є гріхом, однак, якщо ми на деякий час не можемо добровільно. Які страви готувати у піст стримати себе від смачної та звичної для нас їжі, як ми зможемо себе стримати від гріховних звичок? Стриманість тіла допомагає нам опановувати наші пристрасті, виховує силу волі, привчає до того, що душа спрямовує тіло, а не тіло має душу за свою прислужницю.  Ми їмо, щоб жити, а не живемо, щоб їсти, і піст дозволяє нам замислитися: що насправді є первинне й головне, а що — другорядне. Піст потрібен не Богові чи Церкві, а він потрібен нам самим»[35]

Революція ГідностіРедагувати

«Саме завдяки Революції Гідності ми отримали довгоочікуваний Томос, документ про Автокефалію нашої Православної Церкви в Україні. Про цей час мріяли та очікували багато поколінь наших попередників, але ми з вами стали безпосередніми учасниками, співтворцями та творцями. Всі ми разом: і Церква, і ви — ті активні учасники подій, робили все задля того, щоб цей час настав і зараз ми констатуємо, що маємо Незалежну Помісну Українську Православну Церкву»[36]

Ставлення до митрополита ОнуфріяРедагувати

«Ще до об'єднавчого Собору ми перетинались на державних заходах. Але після обрання мене предстоятелем ми навіть не перетинались. Я вважаю, що вести з ним переговори — нереально. Це людина, яка на 100 % віддана інтересам російської церкви і російської держави. Тому вести з ним переговори про об'єднання дуже складно»[37]

Ставлення до Степана БандериРедагувати

Під час свого візиту до Львова митрополит Епіфаній шанобливо згадав Степана Бандеру, назвавши його генієм українського національного і націєтворчого духу. А також сказав, що «коли нас називають бандерівцями, то ми цим пишаємося». «Для декого таке найменування є лайливим, але для нас це честь. Бо наша земля породила таких славних героїв, які колись казали, що прийде час і один буде говорити „Слава Україні!“, а мільйони відповідатимуть „Героям Слава!“. Ми з вами дочекалися цього часу, тому повинні радіти, що є спадкоємцями наших героїв та маємо можливість осягнути і продовжувати те, що вони накреслили», — додав митрополит Епіфаній.[38]

Ставлення до українських військовослужбовцівРедагувати

Під час святкування 30-ї річниці третього відновлення УАПЦ 17 серпня 2019 року митрополит Епіфаній відвідав Личаківський цвинтар де разом з духовенством і вірянами ПЦУ молитовно вшанував українських воїнів. "Ми шануємо і згадуємо у своїх молитвах славних героїв, які відійшли у вічність, які мужньо боролися за територіальну цілісність нашої держави. Полеглі захисники зробили велику самопожертву – віддали своє життя заради рідної країни, заради своїх ближніх, адже як навчав Господь наш Ісус Христос: «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15: 13). ... Ми віримо, що Господь дав їм нетлінний вінець за той подвиг, який вони звершили. За ту любов, яку вони проявили до Батьківщини, до своєї родини і до кожного із нас. Тому сьогодні ми всі схиляємо голови перед вами, славними батьками, які виховали справжніх патріотів, які не словом, а ділом і власним життям засвідчили, що вони мають ту найвищу любов, про яку сказав Сам Ісус Христос", - сказав блаженнійший Епіфаній[39].

НагородиРедагувати

Державні та світськіРедагувати

ЦерковніРедагувати

БібліографіяРедагувати

 
Блаженнійший митрополит Київський і всієї України Епіфаній та почесний патріарх Філарет на обкладинці газети «Культура і життя»

ПраціРедагувати

Публікації про ЕпіфаніяРедагувати

  • Василь Уліцький. Митрополит Епіфаній особисто завантажував фури на фронт. Газ. «Цікава газета на вихідні», 20 грудня 2018 р., с. 4.
  • Митрополит Епіфаній розповів, коли закінчиться війна на Донбасі і навіщо нам ЄС та НАТО[44].

МовиРедагувати

Володіє українською, грецькою[45], англійською, російською мовами.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Ректор — Київська православна богословська академія. kpba.edu.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 2018-05-17. Процитовано 2018-05-17. 
  2. Предстоятель ПЦУ став почесним доктором Львівського аграрного університету. http://religionpravda.com.ua. Релігійна правда. 2019-04-12. Процитовано 13 травня 2019. 
  3. Засідання Архієрейського Собору (28 червня 2013 р.) - Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). archive.cerkva.info. Архів оригіналу за 2019-01-04. Процитовано 2019-01-05. 
  4. Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Процитовано 2018-01-16. 
  5. Собор УПЦ КП визначився з кандидатом на посаду очільника помісної церкви: ЗМІ назвали ім'я // УНІАН. — 2018. — 13 грудня. — 20:44.
  6. Предстоятель ПЦУ закликає ООН, міжнародні та міжконфесійні інституції стримати загрозу конфіскації всіх храмів ПЦУ на окупованому Донбасі » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Процитовано 2019-03-25. 
  7. Митрополит Епіфаній взяв участь у зустрічі Президента України з ВРЦіРО. Єдина помісна Українська Православна Церква (uk). 2019-03-21. Процитовано 2019-03-22. 
  8. Митрополит Епіфаній закликав Раду підтримати закон про українську мову. ТСН.ua (uk). 2019-04-24. Процитовано 2019-04-24. 
  9. Зеленський зняв звернення релігійних діячів до Донбасу і Криму. Епіфаній відмовився (en-GB). 2019-05-13. Процитовано 2019-05-14. 
  10. Митрополит Епіфаній перебуває з візитом у Вселенського Патріарха Варфоломія. PCU (uk). 2019-06-10. Процитовано 2019-06-10. 
  11. Митрополит Епіфаній зустрівся з п'ятим Президентом України Петром Порошенком. PCU (uk). 2019-06-24. Процитовано 2019-06-26. 
  12. Об'єднавчий собор у Києві: названо ім'я голови помісної церкви в Україні
  13. Предстоятелем Української православної церкви обрали митрополита Епіфанія
  14. У Софії Київській відбулася церемонія інтронізації Епіфанія. ukranews_com (ua). 2019-02-03. Процитовано 2019-02-05. 
  15. УПЦ КП не існує — Міністерство культури
  16. До Філарета приїхали чотири єпископи з понад 60-ти — ВВС Україна
  17. Невдалий «заколот» Філарета? На його запрошення приїхало тільки 4 єпископи
  18. Філарет розкрив карти про таємні домовленості з Порошенком і Єпіфанієм: «Відправлять на спочинок…»
  19. Розколу в Українській Православній Церкві немає, – Митрополит Епіфаній. Православна Церква України (uk). 2019-05-14. Процитовано 2019-05-14. 
  20. Філарет: Якби наперед знали зміст томосу, ми б не погодились
  21. Синод ПЦУ висловив «повну підтримку» предстоятелю Епіфанію
  22. Філарет побажав Епіфанію «Божої допомоги». Конфлікт скінчився?
  23. Епіфаній підписав указ, яким визнає недійсними документи УПЦ КП після 30 січня
  24. Епіфаній оголосив документи Філарета від імені УПЦ КП недійсними
  25. Нове загострення між Філаретом та Епіфанієм: битва за київські храми
  26. Епіфаній про Філарета: Шукав з ним компроміс, але у відповідь чув тільки мову ультиматумів
  27. Філарет зібрав «собор» для відновлення Київського патріархату: хто прийшов
  28. ПЦУ позбавила Філарета права на управління єпархією – Зоря
  29. "Звертайтеся до влади, протестуйте": Філарет закликав вірян до боротьби проти Епіфанія
  30. Епіфаній розповів, скільки приходів УПЦ МП перейшли до ПЦУ
  31. Архієрейська хіротонія єпископа Ольвійського Епіфанія (Дімітріу). https://www.pomisna.info/. Православна церква України. 2019-05-26. Процитовано 26 травня 2019. 
  32. Російська інформаційна атака проти Митрополита Епіфанія — Київські єпархіальні відомості. vidomosti.kiev.ua. Процитовано 2018-12-26. 
  33. Ірина, Автор: Стасюк (2019-03-01). Голова ПЦУ Епіфаній вважає, що ЛГБТ не можуть причащатися. Хмарочос (uk). Процитовано 2019-03-14. 
  34. Червоненко, Святослав Хоменко, Віталій (2019-03-01). Митрополит Епіфаній: "Ми не маємо права розпалювати в Україні релігійний фронт" (en-GB). Процитовано 2019-03-14. 
  35. "Їсти – не гріх". Епіфаній дав православним настанови у Великий піст. ТСН.ua (uk). 2019-03-11. Процитовано 2019-03-22. 
  36. Революція Гідності зробила можливим отримання Томосу – Епіфаній. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-03-22. 
  37. Епіфаній: вести переговори з митрополитом УПЦ (МП) Онуфрієм нереально. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-03-22. 
  38. Митрополит Епіфаній: "Пишаємося, коли нас називають бандерівцями". Релігійна правда (uk). 2019-04-12. Процитовано 2019-04-12. 
  39. НА МОГИЛАХ ГЕРОЇВ - Синодальне управління військового духовенства. www.suvd.com.ua. Процитовано 2019-08-18. 
  40. Указ Президента України від 1 грудня 2015 року № 670/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 24-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  41. Указ Президента України від 22 липня 2008 року № 664/2008 «Про відзначення державними нагородами України діячів Української православної церкви Київського патріархату»
  42. Митрополит Епіфаній отримав Орден "Неопалима купина". risu.org.ua. Процитовано 2019-09-01. 
  43. Митрополита ПЦУ Епіфанія у США нагородять премією Патріарха Афінагора. risu.org.ua. Процитовано 2019-09-01. 
  44. ukr.media (2019-04-09). Митрополит Епіфаній сказав, коли закінчиться війна на Донбасі і розповів навіщо нам ЄС та НАТО. Ukr.Media (uk). Процитовано 2019-04-10. 
  45. Епіфаній – очільник єдиної Української помісної православної церкви. Хто він і чого чекати?. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-12-16. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати