Лаврентій (в миру Мигович Михайло Михайлович; нар. 14 грудня 1959, Керецьки, Свалявський район, Закарпатська область) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української православної церкви Київського патріархату), архієпископ Луганський і Старобільський.

Лаврентій

px

Лаврентій (Мигович)
Архієпископ Луганський і Старобільський
(до 2 лютого 2023 — єпископ)
з 24 травня 2021
Церква: ПЦУ
Попередник: Афанасій (Яворський)
Єпископ Васильківський, вікарій Київської єпархії
27 липня 2013 — 24 травня 2021
Церква: УПЦ КППЦУ
Попередник: Феодосій (Пайкуш)
Наступник: Єфрем (Хом'як)
Єпископ Харківський і Богодухівський
25 серпня 2005 — 27 липня 2013
Церква: УПЦ КП
Попередник: Флавіан (Пасічник)
Наступник: Митрофан (Бутинський)
Єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії
21 червня 2005 — 25 серпня 2005
Церква: УПЦ КП
Попередник: Серафим (Верзун)
Наступник: Епіфаній (Думенко)
Єпископ Полтавський і Миргородський
13 грудня 2004 — 21 червня 2005
Обрання: 12 грудня 2004
Церква: УАПЦ
Попередник: Ігор (Ісіченко)
Наступник: Афанасій (Шкурупій)
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Діяльність: священник
Тезоіменитство: 23 серпня
Ім'я при народженні: Михайло Михайлович Мигович
Народження: 14 грудня 1959(1959-12-14) (64 роки)
Керецьки, Свалявський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Дияконство: 1983
Священство: 1989
Чернецтво: 1983
Єп. хіротонія: 13 грудня 2004

CMNS: Лаврентій у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився 14 грудня 1959 року в с. Керецьки Свалявського району Закарпаття в благочестивій православній християнській сім'ї. Середню школу закінчив 1977 року. В 1978–1980 роках служив у Збройних силах СРСР.

1980 року вступив до Московської духовної семінарії. 1983 року вступив на заочний сектор Московської духовної академії, яку закінчив 1992 року, написавши кандидатську дисертацію з історії російської Церкви: «Опис фонду дисертацій Київської духовної академії за матеріалами рукописів, що зберігаються в Центральній науковій бібліотеці ім. Вернадського в Києві».

Чернечий постриг прийняв 1983 року.

Єпископом Мукачівським і Ужгородським Саввою (Бабинцем) був хіротонізований на ієродиякона на Вознесіння Господнє 1983 року у Вознесенському монастирі в селі Чумальово в Закарпатті.

У 1989 році митрополитом Київським і Галицьким Філаретом був рукоположений в ієромонаха.

Священиче служіння проходив у Мукачево-Ужгородській єпархії, був настоятелем Вознесенського Собору в місті Хуст.

1990 року владикою Саввою був призначений настоятелем Полтавського кафедрального Собору і його особистим секретарем. Після смерті архієпископа Савви в 1992 році узяв відпускну грамоту і був прийнятий у клір Київської єпархії митрополитом Київським Володимиром, де ніс послух референта Його Блаженства і голови Видавничого відділу Української Православної Церкви.

1993 року піднесений до сану архімандрита.

З 1996 року служив у Латвійській православній церкві, несучи послух секретаря Синоду, проректора Ризької духовної семінарії, настоятеля Ризького Троїце-Задвінського храму і благочинного Лієпайського і Вентспілського округів.

7 березня 2000 року отримав указ, у зв'язку із закінченням терміну перебування на території Латвійської Республіки, про почислении за штат з правом переходу в будь-яку єпархію Православної церкви.

З травня 2000 року по грудень 2002 року служив в Білоруській православній церкві м. Мозир Гомельської області.

З січня 2003 року консультував будівництво храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в м. Полтава, знаходячись за штатом.

У березні 2004 року за поданим проханням митрополиту Мефодію, Предстоятелеві УАПЦ був призначений на посаду Керівника справами Патріархії.

Єпископське служіння ред.

13 грудня 2004 року в день святого апостола Андрія Первозванного за божественною Літургією в Свято-Андріївському соборі м. Києва був хіротонізований в сан єпископа на Полтавську кафедру.

На початку 2005 року подав прохання патріархові Київському і всієї Русі-України Філарету з проханням прийняти в Київський патріархат.

21 червня 2005 року призначається єпископом Вишгородським, тимчасово керуючим Харківською єпархією.

25 серпня 2005 року призначений єпископом Харківським і Богодухівським, керуючим Харківською єпархією.

27 липня 2013 року призначений єпископом Васильківським, вікарієм Київської єпархії. Постійним місцем служіння був Свято-Феодосіївський монастир у Києві.

15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УПЦ КП взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії.

24 травня 2021 року Священним синодом ПЦУ його було обрано єпископом Луганським і Старобільським.[1] 13 червня взяв участь в урочистостях з нагоди звільнення міста Щастя від російських окупантів.[2]

2 лютого 2023 року предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній підніс єпископа Лаврентія до сану архієпископа.[3]

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. Офіційне повідомлення про засідання Священного Синоду 24 травня 2021 р.. https://www.pomisna.info/. Православна церква України. 2021-24-05. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2019. 
  2. Єпископ Лаврентій взяв участь в урочистостях присвячених сьомій річниці визволення м. Щастя. PCU (укр.). 14 червня 2021. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021. 
  3. Предстоятель Православної Церкви України возвів низку архієреїв у сан митрополита та архієпископа. Процитовано 4 лютого 2023.