Чумальо́во — село в Україні, в Закарпатській області, Тячівському районі.

село Чумальово
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Тячівський район
Громада Чумалівська сільська рада
Код КОАТУУ 2124488001
Основні дані
Засноване 1359
Населення 3041
Площа 20,2 км²
Густота населення 132,03 осіб/км²
Поштовий індекс 90510
Телефонний код +380 3134
Географічні дані
Географічні координати 48°11′22″ пн. ш. 23°32′39″ сх. д. / 48.18944° пн. ш. 23.54417° сх. д. / 48.18944; 23.54417Координати: 48°11′22″ пн. ш. 23°32′39″ сх. д. / 48.18944° пн. ш. 23.54417° сх. д. / 48.18944; 23.54417
Середня висота
над рівнем моря
331 м
Водойми р. Теребля
Місцева влада
Адреса ради 90510, с. Чумальово, вул. Центральна, 112, тел. 3-07-91
Карта
Чумальово. Карта розташування: Україна
Чумальово
Чумальово
Чумальово. Карта розташування: Закарпатська область
Чумальово
Чумальово
Мапа

CMNS: Чумальово у Вікісховищі

Легенда про походження назви селаРедагувати

За легендою, назва села походить від прізвища його першого жителя Чумаля: він на початку XIV ст. втік від феодала з Углі та поселився тут, на правому березі річки Тереблі (угорською — Талабор). Як пише угорський історик В. Белої, правобережна частина тієї місцевості, де Теребля збігає з гір і виходить на широку долину, була заселена близько 1350 року. За даними історичних актових документів, 1406 року в поселенні Чумальово (угорською мовою звучало як Чоманфолво - Csománfalva) нараховувалося вже 12 дворогосподарств.

ГеографіяРедагувати

На східній околиці села річка Становець впадає у Тереблю.

ІсторіяРедагувати

Перші поселення чумалівців з'явилися в урочищі Забереж, тобто у західній частині нинішньої території села, на підвищенні. Уздовж урочища, краєм рельєфного кордону, утвореного самою природою, у давнину проходив берег річки Теребля. Про це сьогодні свідчать будова ґрунту та характер місцевості. В пізніші часи річка перемістилася на схід і нині протікає посередині між селами Чумальово та Кричево.

Перші статистичні відомості про Чумальово відносяться до 1839 року. Тоді село входило до Хустського округу Мараморської жупи, тут проживала 621 особа. А в 1901 році Чумальово нараховувало вже 1394 мешканців, і на той час воно вже належало до Тячівського округу Марамороської жупи.

В 1939—1940 рр. з Чумальова нелегально перейшли до СРСР 78 юнаків і дівчат.

Угорсько-фашистькі окупанти, розправляючись з непокірним населенням, кинули до в'язниці 27 і вивезли на каторжні роботи 83 мешканців села. Чумальово визволене від фашистькіх окупантів 17-м гвардійським стрілецьким корпусом під командуванням генерала-майора А. І. Гастиловича 23 жовтня 1944 року.

З нагоди 50-річчя Радянської влади в селі споруджений обеліск Слави односельцям-добровольцям, які загинули під час Другої світової війни.

ШколаРедагувати

В 1878 році в Чумальові почала діяти церковно-приходська початкова школа, в перший клас якої вступили діти, народжені в 1870—1871 роках. Першим учителем був угорець на прізвище Ліхтей. Село було визволено від фашистських окупантів Червоною Армією 1944 року, а вже в наступному, 1945-му, нова влада відкрила в Чумальові семирічну школу, яка в 1961 році стала восьмирічкою. І лише починаючи з 1991 року учні села почали здобувати базову середню освіту в школі І-ІІ ст., яку в 2001 році реорганізовано в загальноосвітню школу І-ІІІ ст.

Духовне життя селаРедагувати

Щодо духовного життя села, то у церковній статистиці за 1893 рік про село Чумальово говорилося: «Чумальово — це стародавня сільська і церковна громада. Церковна парафія цього села входить до складу Тереблянського церковного повіту. У парафії є кам'яна церква Покрова Пресвятої Богородиці, що була освячена у 1878 році».

У 1925 році в селі було створено окрему православну громаду, священиком якої був Василь Країло. А з 1929-го розпочинає свою духовну діяльність чернеча обитель — Свято-Вознесенський монастир; першою ігуменею була Марія Рибар з Дубового. Інших релігійний конфесій, крім православної, тут немає.

Церква Покрови пр. богородиці. 1878.

Назва села, за переказом, постала від імені першого поселенця Чумака. У 1751 р. є згадка про церкву

“дерев’яну з вежею із части тепер будованною… Образами всіми украшена, шинґлями крита, благословенна от епископа Стойки… Свіщник єден і тройца… книги церковні всі. Звони два… Посвященна св. Іоану Предтечі”. відомо, що її почали будувати шість сімей, взявши за зразок план церкви у Кошіце. Стіни мурували з каменю, який возили волами зі скель поблизу села.

У 1925 р. біля Чумальова заснували жіночий православний монастир. Село перейшло у православ’я.

Муровану базилічну греко-католицьку церкву, яку датують також 1872 р. (1878 є роком посвячення) востаннє відремонтовано в 1935 році, а згодом церкву занедбали. Іконостас поставили у православній церкві, збудованій 1938 р. Ще в 1956 р. місцеві цигани викували велетенський обруч, яким для зміцнення мурів оперезали стіни зовні, а всередині з’єднали металевими перемичками. Та вже 5 вересня 1961 р. церкву знято з реєстрації, в 1963 р. – розібрано дахи, цегляне склепіння та вежу, до чого доклав зусиль тодішній голова села і тепер лишилися тільки поруйновані стіни. Великий дзвін реквізували на військові потреби в 1914 р., два малі дзвони перенесено у православну церкву, а ще один – передано монастиреві.

Церква Покрови пр. богородиці. 1939.

Як згадують Михайло Іванович Ковач (1930 р. н.) та Василь Сутула, муровану з каменю церкву збудували з 1937 до 1938 р. на місцині, що зветься Задвурки. Дахові конструкції зробили із смереки, а дзвіницю з дуба, дахи вкрили бляхою.

Кожен з 412 дворів мав здати на будівництво по 200 чехословацьких корон. Роботи з каменем очолював майстер з Вишкова, а верх клали місцеві майстри Ю. Глинка, І. Івась, В. Гаврило, М. Бабурнич. Спочатку в церкві встановили новий іконостас, а згодом перенесли іконостас із зруйнованої 1963 р. базилічної греко-католицької церкви, зменшивши його з боків. Дзвіницю біля церкви збудували в 1984 р.

з 1929-го розпочинає свою духовну діяльність чернеча обитель — Свято-Вознесенський монастир; першою ігуменею була Марія Рибар з Дубового.

Церква Вознесіння Господнього Свято-Вознесенського монастиря. 1995.

Монастир заснувала в 1925 р. ігуменя Марія в місцевості Заберег або Осеряк. Пропагував православ’я і брат Марії Іван Рибар, який став православним у російському полоні. У 1920 р. Марія стала черницею, а в 1924 вирішила заснувати монастир. Землю під обитель дав священик Іван Бабич, але селяни порекомендували урочище Осеряк, бо років з 30 тому якийсь юродивий пророчив, що там буде монастир. Урочище виміняли на ділянку Бабича. Марія та її двоюрідна сестра продали свої ділянки в Дубовому, закупили матеріали і незабаром брат Марії, тоді вже ієромонах Іларіон, освятив фундамент церкви.

З 1991 до 1995 р. біля старої церкви спорудили нову муровану церкву. Провідну роль у будівництві відіграв місцевий майстер Василь Сутула. Три аналої виготовив різьбяр Михайло Росада. До старої церкви вирізьбив свій перший іконостас відомий в околиці різьбяр Йосип Довганич.

Відомі люди з ЧумальоваРедагувати

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

Сайт села Чумальова

Вконтакте: Чумалевьска Группа

Погода в селі