Відкрити головне меню

Банде́рівці — декільказначний термін, який походить від прізвища особи Степана Бандери. Первинно ним означали членів Організації українських націоналістів революційної, яку очолював Степан Бандера. Сучасне значення — щодо тих українських націоналістів[1], які вважають себе послідовниками ОУНР[2]. Після 1940-х років поняття «бандерівці» стало вживатися для означення всього українського націоналізму в радянській і російській пропагандах, як до того використовувалися терміни «мазепинці», «виговці», «петлюрівці», «махновці» тощо відповідно прізвищ історичних особистостей історії України. Ця назва особливо часто вживалася радянською пропагандою в негативному значенні, як синонім бандитизму і загроза російському імперіалізмові, загалом позначаючи усе українське націоналістичне підпілля (незважаючи на ширший його поділ на фракції слугувало примітивною уніфікацією під час і після Другої світової війни), а також українських націоналістів за кордоном і тих, хто в Українській РСР стояв в опозиції до радянської національної політики.

Під час національно-визвольної боротьби 1940-1950-ті рр. більшість її учасників (послідовників традицій ОУНР) називали себе бандерівцями. У такому ж значенні його вжито в повстанських піснях народного та літературного походження, наприклад:

«Ми — хлопці-бандерівці зі зброєю в руках бороним рідну землю, живемо у лісах…».

Примітки

Джерела

Посилання