Відкрити головне меню

Андре́а Пі́рло (італ. Andrea Pirlo, нар. 19 травня 1979, Брешія, Італія) — італійський футболіст, один із найкращих італійських півзахисників 2000-х років. Бронзовий призер олімпійських ігор 2004, чемпіон світу 2006 року, віце-чемпіон Європи 2012. Пірло належить рекорд Серії А за кількістю голів, забитих зі штрафних — 28.

Ф
Андреа Пірло
Andrea Pirlo NYCFC.JPG
Особові дані
Народження 19 травня 1979(1979-05-19) (40 років)
  Брешія, Італія
Зріст 177 см
Вага 68 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1992–1995 Італія «Брешія»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1995–1998 Італія «Брешія» 47 (6)
1998–1999 Італія «Інтернаціонале» 18 (0)
1999–2000   Італія «Реджина» 28 (6)
2000–2001 Італія «Інтернаціонале» 4 (0)
2001   Італія «Брешія» 10 (0)
2001–2011 Італія «Мілан» 284 (32)
2011–2015 Італія «Ювентус» 119 (16)
2015–2017 США «Нью-Йорк Сіті» 60 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1994 Італія Італія U-15 3 (0)
1995 Італія Італія U-16 6 (2)
1995 Італія Італія U-17 4 (0)
1995–1997 Італія Італія U-18 18 (7)
1998–2002 Італія Італія U-21 46 (16)
2002–2015 Італія Італія 116 (13)
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 29 жовтня 2017.

З «Міланом» двічі виграв Лігу чемпіонів (2003 і 2007), два Суперкубки УЕФА (2003 і 2007), два титули Серії А(2004 і 2011), Клубний чемпіон світу ФІФА (2007), Суперкубок Італії 2004 і Кубок Італії (2003). Після приєднання до Ювентуса в 2011 році, він додав ще чотири титули чемпіона Серії А (2012, 2013, 2014, 2015), а також два Суперкубки Італії (2012 і 2013), і Кубок Італії (2015).

Андреа Пірло є четвертим в історії збірної Італії за кількістю зіграних матчів (116 матчів). Він грав за італійські молодіжні команди U-15, U-18, U-21, був капітаном і ведучим гравцем в перемозі Італії на ЧЄ-2000 до 21року з футболу, став Найкращим гравцем і найкращим бомбардиром турніру. Він почав грати за основну збірну під час відбіркового турніру на ЧС-2002 і був капітаном збірної, коли вони здобули бронзову медаль на Олімпійських Іграх 2004 року. Пізніше, він відіграв важливу роль у перемозі збірної Італії на Чемпіонаті Світу 2006 року. Він був названий гравцем матчу три рази, у тому числі у фіналі, більше, ніж будь-який інший гравець на турнірі, і в кінцевому підсумку виграв бронзовий м'яч (третій найкращий гравець турніру), також увійшов до складу символічної збірної турніру. Андреа також був обраний до символічної збірної УЄФА Євро-2012, після того, як віртуозно відіграв всі 6 матчів за «скуадру адзурру», вигравши тричі звання Гравець матчу (Італія — ХорватІя, італія — Англія, Італія — Німеччина), більше за будь-кого з гравців на турнірі, разом з Андресом Іньєстою. В матчі проти Іспанії, який закінчився з рахунком 1-1, Андреа зробив гольову передачу (м'яч в ворота суперника відправив нападник Антоніо Ді Натале). 14 червня Пірло забив чудовий гол зі штрафного в ворота збірної Хорватії (матч закінчився з рахунком 1-1). 24 червня в чвертьфінальній грі з збірною Англії, після завершення основного і додаткового часу, Пірло забив один з чотирьох пенальті, виконавши «Удар у стилі Паненки» і переграв Харта. Серія пенальті закінчилась з рахунком 4-2 на користь Італії. В фіналі, в якому Андреа Пірло участі не брав, збірна Італії отримала срібні нагороди, поступившись збірній Іспанії 0:4.


Андреа Пірло також представляв збірну Італії на чемпіонаті Європи 2004 і 2008, Чемпіонатах Світу 2010 і 2014 року, і в 2009 та 2013 на Кубку Конфедерацій, посівши третє місце в Бразилії у 2013 році, де він був обраний до складу збірної турніру.

У 2012, 2013, і 2014, Пірло був обраний (в Серії А) Футболістом року, а також увійшов в символічну збірну року Серії А. У складі Ювентусу попав у склад символічної збірної Ліги Чемпіонів УЄФА сезону 2014/2015 рр.

У 2015 році, France Football поставили його в рейтинг як одного з 10 найкращих футболістів у світі, які старше 36 років.

Клубна кар'єраРедагувати

Перші роки. «Брешія»Редагувати

Пірло народився в невеликій комуні Флеро в провінції Брешія, що в Ломбардії. Його батько — Луїджі Пірло — починав, як простий слюсар-бляхар, однак проявив себе неабияким підприємцем і з часом став господарем двох майстерень, що дозволило його дружині Лівії присвятити себе вихованню двох синів — Івана і Андреа.

Незважаючи на свою холоднокровність і скромність, Андреа з дитинства знав собі ціну, що підтверджує і його перший тренер Роберто Клерічі, що поїхав з командою юніорів з Брешії на юнацький турнір в Північній Італії. Вже тоді, в 1992 році 13-річний худорлявий капітан команди на прізвище Пірло виділявся серед своїх однолітків.

Талант сина помічали не тільки тренера, а й батьки, які були досить далекі від футболу — родині Пірло в спадок дістався виноробний бізнес. Тим не менш, високий достаток сім'ї ніскільки не вплинув на прагнення Андреа стати професіоналом, тим більше що Луїджі і Лідія Пірло завжди підтримували сина в його виборі.

Гра підростаючої майбутньої зірки за юніорів з Флеро — невеликому селі в південній Ломбардії, не залишила байдужими скаутів головного місцевого футбольного клубу — «Брешії», які без коливань запропонували 14-річному Пірло поповнити ряди юнацької команди «бьянкоадзуррі».

Вже в цей період тодішній наставник юніорів «Аталанти» і майбутній алленаторе Скуадри Адзурри Чезаре Пранделлі був убитий Пірло наповал.

« Він позбавив мене дару мови. Я ніколи раніше не бачив подібного. У мене було абсолютно чітке відчуття того, що всі дивилися тільки на нього, думаючи про себе про те ж, про що думав тоді і я. «Ось же він. Новий талант . »

Зі слів Пірло його власні одноклубники відмовлялися давати йому пас, а їхні батьки кричали з трибун щось на зразок: «Цей хлопець уявив себе Марадоною?»

Втім, незважаючи на нерозуміння з одноклубниками їх батьками, Пірло цілком міг розраховувати на підтримку досить впливового вже на той момент людини, яка була без розуму від його таланту — тренера першої команди «Брешії» Мірча Луческу. У команді гряли великі зміни, а румунський наставник якраз займався «очищенням» складу від «тих, кому за 30», тому для юного Андреа, який вже близько року тренувався з «основою» і активно брав участь у «товарняках» було складно придумати кращого шансу для того, щоб заявити про себе.

Дебют Пірло трапився в 1995. "Він був дуже спокійний, хоч і грав на незвичній для себе позиції: атакуючого півзахисника. Він був дуже замкнутий, але в кожній його дії було видно професіоналізм — приклад для багатьох. Я хотів би, щоб побільше гравців були схожі на нього не тільки в технічному відношенні, але і в людських якостях ". — Розповідає тодішній асистент Луческу в «Брешії» Адель Моро.

Завершивши сезон і вигравши Серію B в сезоні 1996/97, для «Брешії» стало метою номер 1 утримати 17-річного Пірло в своїх рядах як можна довше, хоча для клубу з досить-таки середнім бюджетом це виявилося непосильним завданням. З першого сезону «бьянкоадзуррі» закріпитися в еліті так і не зуміли і через рік повернулися у другий дивізіон, в той час як головний лідер «Брешії», якого вже на той момент без перебільшення хотіли бачити у своєму складі абсолютно всі футбольні клуби Італії перебрався до Мілана, поставивши підпис під особистим контрактом з міланським «Інтернаціонале», який виграв запеклу боротьбу за трансфер молодого дарування.

«Інтер»Редагувати

1998 року уклав контракт з міланським «Інтернаціонале».З ходу закріпиться у складі «нерадзуррі» Пірло так і не вдалося і далеко не останню роль у цьому зіграв фактор частої зміни тренерів, яких протягом сезону-1998/1999 біля керма «Інтера» було четверо: великий любитель експериментувати Массімо Моратті давав шанси наставнику Пірло в «Брешії» Луческу, Джіджі Сімоні, Лучано Кастелліні і Рою Ходжсону, але якщо перші дозволяли Андреа грати регулярно, то від останньої парочки наставників молодий новобранець такої довіри так і не здобув. Прийшовши вже в новому сезоні Марчелло Ліппі, якому в майбутньому судилося стати алленаторе «Скуадри Адзурри» і зустрітися з Андреа знову, без коливань відправив Пірло набиратися ігрової практики в «Реджину» — команду, у складі якої Маестро остаточно адаптувався в елітному дивізіоні Італії.

До «Інтернаціонале» Пірло повернувся після абсолютного тріумфу на молодіжному Євро-2000, в якому він став найкращим гравцем і найкращим бомбардиром і асистентом турніру, попутно удостоївшись молодіжного «Золотого м'яча» і «Золотої бутси».

Цього разу Марчелло Ліппі був абсолютно переконаний у його майстерності, але зазнавши фіаско у кваліфікації Ліги чемпіонів від шведського «Хельсингборга», алленаторе був відправлений у відставку, а замість нього на пост головного тренера був призначений Марко Тарделлі — наставник, під керівництвом якого Пірло напередодні виграв євро U-21. Втім, цей фактор аж ніяк не допоміг Маестро «вибити» собі комфортне місце у складі: протягом наступних шести місяців Тарделлі випустив Андреа на полі всього чотири рази.

« Можливо, Тарделлі не впізнав мене. - Я збився з рахунку, скільки разів хотів закричати на нього. Але будучи вихованим і цивілізованою людиною, я вчасно себе зупиняв. Коли я зустрічаю Ліппі, то постійно думаю, що, якби він залишився на чолі «Інтера», я, можливо, став би легендою цього клубу. »

 — Пірло

Не змігши пробитися до основного складу команди, він на умовах оренди пограв за свою рідну «Брешію», а перед початком сезону 2001-02 перейшов з «Інтера» до суперника команди по міланському дербі — «Мілана».

«Мілан»Редагувати

Не знайшовши спільної мови з новим тренером команди, за суму в 10 мільйонів доларів США переходить до «Мілана», де розкривається повністю, стаючи незамінним гравцем основного складу. Саме у складі «россонері» провів найкращі роки своєї ігрової кар'єри. Швидко завоювавши постійне місце в основному складі свого нового клубу, Пірло поступово став ключовою фігурою у півзахисті «Мілана». У «Мілані» Пірло спершу працював під керівництвом Фатіха Теріма, а в кінці року на зміну турецькому наставника прийшов Карло Анчелотті, якого Андреа згодом назвав своїм другим батьком.

Тодішній наставник команди Карло Анчелотті перевів гравця зі звичної для нього позиції атакувального півзахисника на позицію опорника, на якій Пірло склав пару Дженнаро Гаттузо. Однак якщо Гаттузо був орієнтований насамперед на руйнування атак суперників, до завдань Пірло також входило розпочинати атаки власної команди, переводячі м'яч у лінію нападу. Мало хто знає, але Пірло настільки любив і поважав свого футбольного вчителя, що в 2009 навіть готовий був перейти слідом за ним в Челсі, але через занадто високої запитаної суми відступних «Мілана» угода зірвалася.

За роки, проведені у «Мілані», виборов титул володаря Кубка Італії, ставав дворазовим чемпіоном Італії, володарем Суперкубка Італії з футболу, переможцем Ліги чемпіонів УЄФА (двічі), володарем Суперкубка УЄФА (також двічі), Клубним чемпіоном світу.Зі своїм байдужим обличчям в стилі «Pirlo is not impressed» знаменитий італієць забив 32 голи за «Мілан», 10 з яких він майстерно реалізував зі штрафних.

« Він тихий лідер. «Рідко, коли Пірло вирішить щось сказати, всі в роздягальні затикають роти і слухають його. Він користується непохитним повагою у всіх оточуючих його людей. »

 — говорить про нього колишній наставник збірної Італії Чезаре Пранделлі.

«Ювентус»Редагувати

До складу клубу «Ювентус» приєднався 2011 року. З першого матчу він узяв нитки гри Ювентуса в свої руки і більше їх не відпускав. Після декількох експериментів Антоніо Конте зупинився на трикутнику в центрі півзахисту, де Пірло розташувався на своїй улюбленій позиції попереду лінії оборони, а Клаудіо Маркізіо і Артуро Відаль — ближче до флангів. Такі сильні й різнобічні партнери допомагали Пірло творити. Рідкісна атака Ювентуса могла обійтися без участі Андреа. Як метроном, він задавав ритм гри, як архітектор, будував атаки, як диригент, керував діями своїх партнерів.

Не приховував своїх емоцій від переходу Пірло в стан «бьянконері» його старий приятель Джіджі Буффон. «Коли Андреа сказав мені, що переходить в» Юве "я подумав: " Відмінно! ". Потім, коли я побачив його в грі, я подумав про себе: «Він бог! Це угода сторіччя.»

У 35 матчах Серії А плеймейкер Старої Синьйори забив три м'ячі і віддав 13 гольових передач. Якби його партнери були обережніші в завершальній стадії атак, ця цифра могла бути ще більш значною, адже Пірло створив для своєї команди більше ста гольових можливостей. Андреа зробив 2643 передачі — на півтисячі більше, ніж найближчий переслідувач в Серії А. У Європі за цим показником півзахисника Юве випередив лише Хаві. Відсоток точності передач — 86,8 %, незважаючи на те що багато передачі Пірло були обостряющими, а значить, складними і ризикованими.

Вигравши в 2012 році з «Ювентусом» скудетто, став третім (після Роберто Баджо і Златана Ібрагімовича) футболістом, вигравав цей титул два роки поспіль з різними командами.

26 квітня 2015, Пірло забив гол зі штрафного у матчі з «Торіно», це був його 28 гол в Серії А зі штрафного, який допоміг йому обійти Синишу Михайловича, як гравця з найбільшою кількістю голів з вільних ударів за всю історію Серії А.

Поряд з «Старою синьйорою» він виграв чотири титули чемпіона Італії — 2012, 2013, 2014 і 2015, Кубок Італії в 2015 році (перший за 20 років у Ювентуса), а також двічі Суперкубок Італії в 2012 і 2013 році. Крім того, з Ювентусом він досяг фіналу Ліги чемпіонів в 2015 році, який проходив на Олімпійському стадіоні в Берліні (на тому ж стадіоні італійці виграли Кубок світу в 2006 році по пенальті проти Франції, де грав Пірло). Для Андреа це був четвертий фінал Ліги чемпіонів у своїй кар'єрі (дві перемоги — 2003, 2007 і дві поразки — 2005, 2015). Перед матчем заявив, що після зустрічі з Барселоною він йде з Ювентуса.

6 липня 2015 Андреа Пірло перейшов до клубу MLS «Нью-Йорк Сіті».

«Нью-Йорк Сіті»Редагувати

6 липня 2015 офіційно підтвердилось, що Андреа Пірло підписав контракт з клубом, який грає в американській лізі MLS — «Нью-Йорк Сіті». В команді з Нью-Йорка, Пірло дебютував 26 липня проти Орландо Сіті на стадіоні Янкі.

Виступи за збірніРедагувати

1994 року дебютував у складі юнацької збірної Італії (U-15). За юнацькі збірні країни різних вікових категорій загалом відіграв у 31 іграх, відзначившись 9 забитими голами.

Протягом 1998—2002 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 46 офіційних матчах, забив 16 голів.

2002 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Наразі провів у формі головної команди країни 79 матчів, забивши 9 голів.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 2004 року у Португалії, чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, здобувши того року титул чемпіона світу, чемпіонату Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії, чемпіонату світу 2010 року у ПАР.

"9 липня 2006 після обіду я поспав, потім пограв в PlayStation. А ввечері виграв Чемпіонат світу ", — Андреа Пірло.

На Євро-2008 зіграв всі матчі збірної Італії, крім вирішального — чвертьфінального проти збірної Іспанії. У попередньому матчі проти збірної Франції отримав свою другу жовту картку в турнірі, як і Дженнаро Гаттузо.

На Євро-2012 Збірна Італії дійшла до фіналу, проте втомлені італійці посипалися, і Пірло не міг їм допомогти. 0:4 — найбільша поразка у фінальному матчі в історії чемпіонатів світу та Європи, проте соромитися Чезаре Пранделлі та його підлеглим було нічого. Їх не вважали фаворитами до початку Євро і зовсім не розглядали Італію всерйоз, від команди чекали нудної і невиразної гри.

Особисте життяРедагувати

Першу і єдину любов всього життя Пірло зустрів у 18 років в Брешії. Однак розвитку роману двох молодих сердець завадив від'їзд в «Інтер». Батько Дебори не відпустив дочку у велике місто з усіма його спокусами, і молоді могли бачитися лише при нечастих візитах Андреа в рідні краї.

Однак у любові перепон немає, і в 2001 році утворилася сім'я Пірло, поповненням якої спочатку став син Нікколо, а потім і дочка Анджела.

Але в 2014 році пара розлучилася. Андреа почав зустрічатися з Валентиною Бальдіні, агенткою з продажу нерухомості. 7 липня 2017 року Андреа Пірло знову став батьком: у Валентини народилися хлопчики-двійнята Леонардо і Томмазо.

Статистика виступівРедагувати

Статистика клубних виступівРедагувати

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1994-95   «Брешія» A 1 0 КІ 0 0 1 0
1995-96 B 0 0 КІ 0 0 0 0
1996-97 B 17 2 КІ 1 0 18 2
1997-98 A 29 4 КІ 1 0 30 4
1998-99   «Інтернаціонале» A 18 0 КІ 5+2[2] 0 ЛЧ 7 0 32 0
1999-00   «Реджина» A 28 6 КІ 2 0 30 6
2000-01   «Інтернаціонале» A 4 0 КІ 1 0 КУЄФА 3 0 8 0
Усього за «Інтер» 22 0 6+2 0 10 0 40 0
2001   «Брешія» A 10 0 КІ 0 0 10 0
Усього за «Брешію» 57 6 2 0 59 6
2001-02   «Мілан» A 18 2 КІ 2 0 КУЄФА 9 0 29 2
2002-03 A 27 9 КІ 2 0 ЛЧ 13 0 42 9
2003-04 A 32 6 КІ 0 0 ЛЧ 9 1 СІ+СУ+МКК 1+1+1 1+0+0 44 8
2004-05 A 30 4 КІ 1 0 ЛЧ 12 1 43 5
2005-06 A 33 4 КІ 4 0 ЛЧ 12 1 49 5
2006-07 A 34 2 КІ 4 0 ЛЧ 14 1 52 3
2007-08 A 33 3 КІ 1 0 ЛЧ 8 2 СУ+КЧС 1+2 0 45 5
2008-09 A 26 1 КІ 0 0 КУЄФА 3 1 29 2
2009-10 A 34 0 КІ 1 0 ЛЧ 8 1 43 1
2010-11 A 17 1 КІ 3 0 ЛЧ 5 0 25 1
Усього за «Мілан» 284 32 18 0 93 8 6 1 401 41
2011–12   «Ювентус» A 37 3 КІ 4 0 - - - - - - 41 3
2012–13 A 32 5 КІ 2 0 ЛЧ 10 0 СІ 1 0 45 5
2013–14 A 30 4 КІ 1 0 ЛЧ+ЛЄ 5+8 0+2 СІ 1 0 45 6
2014–15 A 20 4 КІ 2 0 ЛЧ 10 1 СІ 1 0 33 5
Усього за «Ювентус» 119 16 9 0 33 3 3 0 164 19
2015   «Нью-Йорк Сіті» MLS 13 0 КСША - - - - - - - - 13 0
2016 MLS 32+1[3] 1 КСША 0 0 - - - - - - 33 1
2017 MLS 10 0 КСША 0 0 - - - - - - 10 0
Усього за «Нью-Йорк Сіті» 55+1 1 0 0 - - - - 56 1
Усього за кар'єру 565+1 61 39 0 136 11 9 1 750 73

Статистика виступів за збірнуРедагувати

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
07/09/2002 Баку Азербайджан   0 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2004 -
12/10/2002 Неаполь Італія   1 – 1   Сербія та Чорногорія Відбір до ЧЄ 2004 -
16/10/2002 Кардіфф Уельс   2 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 2004 -
20/11/2002 Пескара Італія   1 – 1   Туреччина товариський матч -
16/11/2003 Анкона Італія   1 – 0   Румунія товариський матч -
18/02/2004 Палермо Італія   2 – 2   Чехія товариський матч -
31/03/2004 Брага Португалія   1 – 2   Італія товариський матч -
28/04/2004 Генуя Італія   1 – 1   Іспанія товариський матч -
30/05/2004 Туніс Туніс   0 – 4   Італія товариський матч 1
18/06/2004 Порту Італія   1 – 1   Швеція ЧЄ 2004 - 1-й етап -
22/06/2004 Гімарайш Італія   2 – 1   Болгарія ЧЄ 2004 - 1-й етап -
08/09/2004 Кишинів Молдова   0 – 1   Італія Відбір до ЧС 2006 -
09/02/2005 Кальярі Італія   2 – 0   Росія товариський матч -
26/03/2005 Мілан Італія   2 – 0   Шотландія Відбір до ЧС 2006 2
04/06/2005 Осло Норвегія   0 – 0   Італія Відбір до ЧС 2006 -
17/08/2005 Дублін Ірландія   1 – 2   Італія товариський матч 1
03/09/2005 Глазго Шотландія   1 – 1   Італія Відбір до ЧС 2006 -
07/09/2005 Мінськ Білорусь   1 – 4   Італія Відбір до ЧС 2006 -
08/10/2005 Палермо Італія   1 – 0   Словенія Відбір до ЧС 2006 -
12/11/2005 Амстердам Нідерланди   1 – 3   Італія товариський матч -
16/11/2005 Женева Італія   1 – 1   Кот-д'Івуар товариський матч -
01/03/2006 Флоренція Італія   4 – 1   Німеччина товариський матч -
31/05/2006 Женева Швейцарія   1 – 1   Італія товариський матч -
02/06/2006 Лозанна Італія   0 – 0   Україна товариський матч -
12/06/2006 Ганновер Італія   2 – 0   Гана ЧС 2006 - 1-й етап 1
17/06/2006 Кайзерслаутерн Італія   1 – 1   США ЧС 2006 - 1-й етап -
22/06/2006 Гамбург Чехія   0 – 2   Італія ЧС 2006 - 1-й етап -
26/06/2006 Кайзерслаутерн Італія   1 – 0   Австралія ЧС 2006 - 1/8 фіналу -
30/06/2006 Гамбург Італія   3 – 0   Україна ЧС 2006 - чвертьфінал -
04/07/2006 Дортмунд Німеччина   0 – 2 д.ч.   Італія ЧС 2006 - півфінал -
09/07/2006 Берлін Італія   1 – 1 д.ч.
(5-3 п.п.)
  Франція ЧС 2006 - Фінал - Чемпіони світу
02/09/2006 Неаполь Італія   1 – 1   Литва Відбір до ЧЄ 2008 -
06/09/2006 Париж Франція   3 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 2008 -
07/10/2006 Рим Італія   2 – 0   Україна Відбір до ЧЄ 2008 -
11/10/2006 Тбілісі Грузія   1 – 3   Італія Відбір до ЧЄ 2008 -
28/03/2007 Барі Італія   2 – 0   Шотландія Відбір до ЧЄ 2008 -
02/06/2007 Торсгавн Фарерські острови   1 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2008 -
06/06/2007 Каунас Литва   0 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2008 -
22/08/2007 Будапешт Угорщина   3 – 1   Італія товариський матч -
08/09/2007 Мілан Італія   0 – 0   Франція Відбір до ЧЄ 2008 -
12/09/2007 Київ Україна   1 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2008 -
13/10/2007 Генуя Італія   2 – 0   Грузія Відбір до ЧЄ 2008 1
17/11/2007 Глазго Шотландія   1 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2008 -
06/02/2008 Цюрих Італія   3 – 1   Португалія товариський матч -
26/03/2008 Ельче Іспанія   1 – 0   Італія товариський матч -
30/05/2008 Флоренція Італія   3 – 1   Бельгія товариський матч -
09/06/2008 Берн Нідерланди   3 – 0   Італія ЧЄ 2008 - 1-й етап -
13/06/2008 Цюрих Італія   1 – 1   Румунія ЧЄ 2008 - 1-й етап -
17/06/2008 Цюрих Франція   0 – 2   Італія ЧЄ 2008 - 1-й етап 1
20/08/2008 Ніцца Італія   2 – 2   Австрія товариський матч -
06/09/2008 Ларнака Кіпр   1 – 2   Італія Відбір до ЧС 2010 -
10/09/2008 Удіне Італія   2 – 0   Грузія Відбір до ЧС 2010 -
10/02/2009 Лондон Бразилія   2 – 0   Італія товариський матч -
28/03/2009 Подгориця Чорногорія   0 – 2   Італія Відбір до ЧС 2010 1
01/04/2009 Барі Італія   1 – 1   Ірландія Відбір до ЧС 2010 -
10/06/2009 Преторія Італія   4 – 3   Нова Зеландія товариський матч -
15/06/2009 Преторія США   1 – 3   Італія Кубок Конфедерацій -
18/06/2009 Йоганнесбург Єгипет   1 – 0   Італія Кубок Конфедерацій -
21/06/2009 Преторія Італія   0 – 3   Бразилія Кубок Конфедерацій -
12/08/2009 Базель Швейцарія   0 – 0   Італія товариський матч -
05/09/2009 Тбілісі Грузія   0 – 2   Італія Відбір до ЧС 2010 -
09/09/2009 Турин Італія   2 – 0   Болгарія Відбір до ЧС 2010 -
10/10/2009 Дублін Ірландія   2 – 2   Італія Відбір до ЧС 2010 -
14/11/2009 Пескара Італія   0 – 0   Нідерланди товариський матч -
03/03/2010 Монако Італія   0 – 0   Камерун товариський матч -
03/06/2010 Брюссель Італія   1 – 2   Мексика товариський матч -
24/06/2010 Йоганнесбург Словаччина   3 – 2   Італія ЧС 2010 - 1-й етап -
03/09/2010 Таллінн Естонія   1 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2012 - кап.
07/09/2010 Флоренція Італія   5 – 0   Фарерські острови Відбір до ЧЄ 2012 1 кап.
08/10/2010 Белфаст Північна Ірландія   0 – 0   Італія Відбір до ЧЄ 2012 - кап.
12/10/2010 Генуя Італія   3 – 0   Сербія Відбір до ЧЄ 2012 -
17/11/2010 Клагенфурт Румунія   1 – 1   Італія товариський матч -
03/06/2011 Модена Італія   3 – 0   Естонія Відбір до ЧЄ 2012 -
07/06/2011 Льєж Італія   0 – 2   Ірландія товариський матч - кап.
10/08/2011 Барі Італія   2 – 1   Іспанія товариський матч -
02/09/2011 Торсгавн Фарерські острови   0 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 2012 -
06/09/2011 Флоренція Італія   1 – 0   Словенія Відбір до ЧЄ 2012 -
07/10/2011 Белград Сербія   1 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 2012 -
11/10/2011 Пескара Італія   3 – 0   Північна Ірландія Відбір до ЧЄ 2012 -
11-11-2011 Вроцлав Польща   0 – 2   Італія товариський матч -   46'
15-11-2011 Рим Італія   0 – 1   Уругвай товариський матч -
29-2-2012 Генуя Італія   0 – 1   США товариський матч -
1-6-2012 Цюрих Італія   0 – 3   Росія товариський матч -   68'
10-6-2012 Гданськ Іспанія   1 – 1   Італія ЧЄ 2012 - 1-й етап -
14-6-2012 Познань Італія   1 – 1   Хорватія ЧЄ 2012 - 1-й етап 1
18-6-2012 Познань Італія   2 – 0   Ірландія ЧЄ 2012 - 1-й етап -
24-6-2012 Київ Італія   0 – 0 д.ч.
(4 - 2 п.п.)
  Англія ЧЄ 2012 - чвертьфінал -
28-6-2012 Варшава Німеччина   1 – 2   Італія ЧЄ 2012 - півфінал -
1-7-2012 Київ Іспанія   4 – 0   Італія ЧЄ 2012 - Фінал - 2-ге місце
7-9-2012 Софія (місто) Болгарія   2 – 2   Італія Відбір до ЧС 2014 -
11-9-2012 Модена Італія   2 – 0   Мальта Відбір до ЧС 2014 -
12-10-2012 Єреван Вірменія   1 – 3   Італія Відбір до ЧС 2014 1   74'
16-10-2012 Мілан Італія   3 – 1   Данія Відбір до ЧС 2014 - кап.
14-11-2012 Парма Італія   1 – 2   Франція товариський матч -   51'
6-2-2013 Амстердам Нідерланди   1 – 1   Італія товариський матч -   46'
21-3-2013 Женева Італія   2 – 2   Бразилія товариський матч -   46'
26-3-2013 Та-Калі Мальта   0 – 2   Італія Відбір до ЧС 2014 -
31-5-2013 Болонья Італія   4 – 0   Сан-Марино товариський матч 1
7-6-2013 Прага Чехія   0 – 0   Італія Відбір до ЧС 2014 -   77'
16-6-2013 Ріо-де-Жанейро Мексика   1 – 2   Італія Кубок Конфедерацій 1 100-та гра
19-6-2013 Ресіфі Італія   4 – 3   Японія Кубок Конфедерацій -
27-6-2013 Форталеза Іспанія   0 – 0 д.ч.
(7 - 6 п.п.)
  Італія Кубок Конфедерацій -
6-9-2013 Палермо Італія   1 – 0   Болгарія Відбір до ЧС 2014 -
10-9-2013 Турин Італія   2 – 1   Чехія Відбір до ЧС 2014 -
15-10-2013 Неаполь Італія   2 – 2   Вірменія Відбір до ЧС 2014 - кап.
15-11-2013 Мілан Італія   1 – 1   Німеччина товариський матч -   82'
18-11-2013 Лондон Італія   2 – 2   Нігерія товариський матч -   53'
5-3-2014 Мадрид Іспанія   1 – 0   Італія товариський матч -   46'
4-6-2014 Перуджа Італія   1 – 1   Люксембург товариський матч -   72'
14-6-2014 Манаус Англія   1 – 2   Італія ЧС 2014 - 1-й етап - кап.
20-6-2014 Ресіфі Італія   0 – 1   Коста-Рика ЧС 2014 - 1-й етап -
24-6-2014 Натал (Ріу-Гранді-ду-Норті) Італія   0 – 1   Уругвай ЧС 2014 - 1-й етап -
10-10-2014 Палермо Італія   2 – 1   Азербайджан Відбір до ЧЄ 2016 -   33'   73'
12-6-2015 Сплит Хорватія   1 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 2016 -
16-6-2015 Женева Італія   0 – 1   Португалія товариський матч - кап.
3-9-2015 Флоренція Італія   1 – 0   Мальта Відбір до ЧЄ 2016 -
Усього Матчів (4 місце) 116 Голів (23 місце) 13
 Статистика матчів і голів за молодіжну збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
25-3-1998 Мальта Мальта   0 – 1   Італія Товариський матч -
22-4-1998 Модена Італія   2 – 1   Уельс Товариський матч -
23-5-1998 Кастель-ді-Сангро Італія   4 – 0   Шотландія Товариський матч -
4-9-1998 Рексем Уельс   1 – 2   Італія Кваліфікація молодіжного Євро-2000 -
9-10-1998 Кремона Італія   1 – 0   Швейцарія Кваліфікація молодіжного Євро-2000 1
17-11-1998 Беневенто Італія   0 – 0   Іспанія Товариський матч -   71'
9-2-1999 Сієна Італія   1 – 1   Туреччина Товариський матч 1
26-3-1999 Оденсе Данія   1 – 2   Італія Кваліфікація молодіжного Євро-2000 1
31-3-1999 Джуліанова Італія   4 – 1   Білорусь Кваліфікація молодіжного Євро-2000 2
28-4-1999 Загреб Хорватія   1 – 0   Італія Товариський матч -
4-6-1999 Феррара Італія   6 – 2   Уельс Кваліфікація молодіжного Євро-2000 1
10-6-1999 Женева Швейцарія   0 – 0   Італія Кваліфікація молодіжного Євро-2000 -
8-9-1999 Кава-де'-Тіррені Італія   3 – 1   Данія Кваліфікація молодіжного Євро-2000 -
8-10-1999 Борисов (місто) Білорусь   1 – 2   Італія Кваліфікація молодіжного Євро-2000 -
17-11-1999 Таранто Італія   2 – 1 д.ч.   Франція Кваліфікація молодіжного Євро-2000 1
23-2-2000 Трапані Італія   2 – 0   Швеція Товариський матч -
28-3-2000 Тарраса Іспанія   3 – 0   Італія Товариський матч -
25-4-2000 Рієті Італія   2 – 0   Чехія Товариський матч -     81'
27-5-2000 Братислава Англія   0 – 2   Італія Молодіжне Євро-2000 - 1-й етап 1   81'
29-5-2000 Братислава Словаччина   1 – 1   Італія Молодіжне Євро-2000 - 1-й етап -     6', 54'
4-6-2000 Братислава Чехія   0 – 2   Італія Молодіжне Євро-2000 - Фінал 2
2-9-2000 Будапешт Угорщина   0 – 3   Італія Кваліфікація молодіжного Євро-2002 - кап.
17-1-2001 Сан-Бенедетто-дель-Тронто Італія   5 – 0   Словенія Товариський матч 1 кап.
27-2-2001 Ліворно Італія   4 – 1   Австрія Товариський матч 1 кап.
23-3-2001 Бухарест Румунія   0 – 2   Італія Кваліфікація молодіжного Євро-2002 1 кап.   80'
27-3-2001 Тревізо Італія   1 – 0   Литва Кваліфікація молодіжного Євро-2002 - кап.
15-8-2001 Ріміні Італія   1 – 1   Югославія Товариський матч - кап.   46'
31-8-2001 Шяуляй Литва   0 – 3   Італія Кваліфікація молодіжного Євро-2002 - кап.
10-11-2001 Варшава Польща   2 – 5   Італія Кваліфікація молодіжного Євро-2002 - кап.
14-11-2001 Реджо-Калабрія Італія   0 – 0   Польща Кваліфікація молодіжного Євро-2002 - кап.
12-2-2002 Мессіна Італія   2 – 0   США Товариський матч - кап.
26-3-2002 Бредфорд Англія   1 – 1   Італія Товариський матч - кап.
16-4-2002 Комо Італія   2 – 3   Франція Товариський матч 1 кап.
17-5-2002 Базель Італія   1 – 1   Португалія Молодіжне Євро-2002 - 1-й етап - кап.
20-5-2002 Базель Італія   2 – 1   Англія Молодіжне Євро-2002 - 1-й етап - кап.
22-5-2002 Базель Швейцарія   0 – 0   Італія Молодіжне Євро-2002 - 1-й етап - кап.   4'
25-5-2002 Цюрих Чехія   3 – 2   Італія Молодіжне Євро-2002 - півфінал 1 кап.
Усього Матчів (1 місце) 37 Голів (1 місце) 15

Титули та досягненняРедагувати

«Брешія»: 1996–97
«Мілан»: 2002-03: «Ювентус»: 2014-15
«Мілан»: 2003-04, 2010-11: «Ювентус»: 2011–12, 2012–13, 2013–14, 2014–15
«Мілан»: 2004: «Ювентус»: 2012, 2013
«Мілан»: 2002-03, 2006-07
«Мілан»: 2003, 2007
«Мілан»: 2007
  Італія: 2006

ПриміткиРедагувати

  1. а б https://it.uefa.com/teamsandplayers/players/player=26917/profile/index.html
  2. Включаючи матчі плей-оф за право участі у розіграші Кубка УЄФА.
  3. Регулярний сезон+плей-оф.

ДжерелаРедагувати