Брага (Португалія)
Бра́га (порт. Braga; МФА: [ˈbɾa.gɐ][1]) — муніципалітет і місто в Португалії, в окрузі Брага. Адміністративний центр округу. Розташований у північній частині країни, на теренах історичної португальської провінції Дору-Міню. Належить до Бразької архідіоцезії Католицької церкви в Португалії. Права міського самоврядування має з 16 року. Поділяється на 37 парафій. За адміністративним поділом, чинним до 1976 року, був складовою провінції Міню. Площа муніципалітету — 183,4 км², населення муніципалітету — 201 583 ос. (2023); густота населення — 1099,14 осіб/км² . Патрон — святий Геральд. Святковий день муніципалітету — 24 червня. Поштовий індекс — 4700. Код місцевої адміністративної одиниці — 0303. Складова статистичного регіону Північ. Найстаріше місто країни. Збудоване римлянами як Бракара-Августа, столиця Галлеції. Центр Бразького архієпископства, що відігравало провідну роль у християнізації Піренейського півострова. Колишня столиця Свевського королівства (409—584). Перебувало під владю мусульманського Аль-Андалусу (715—868), завойоване в ході Реконкісти. Увійшло до складу Португальського графства (1096), згодом — королівства. Окраса міста — Бразький собор. Третє найбільше місто Португалії після Лісабона і Порту. Головне місто провінції Міню.
Бра́га |
|||
---|---|---|---|
— Муніципалітет — | |||
|
|||
Країна | Португалія | ||
Регіон | Північ | ||
Округ | Брага | ||
Муніципалітет | |||
Парафії | 37 парафій | ||
Уряд | |||
- Президент | |||
Площа | |||
- Повна | 183,4 км² | ||
Населення (2023) | |||
- Усього | 201 583 | ||
- Густота | Помилка виразу: неочікуване число/км² | ||
Часовий пояс | WET (UTC±00:00) | ||
- Літній час | WEST (UTC+01:00) | ||
Поштовий індекс | 4700 | ||
Код LAU | 0303 | ||
Покровитель | святий Геральд | ||
Місцеве свято | 24 червня | ||
Вебсайт: Офіційний сайт | |||
Бра́га на мапі Португалії | |||
Назва
ред.- Брака́ра-Авгу́ста (лат. Bracara Augusta) — римська назва з 16 року до н. е.; походить від назви кельтського племені бракарів та імені римського імператора Августа.
- Брака́ра (лат. Bracara) — скорочена римська назва; вживалася до ісламського завоювання.
- Бра́га (порт. Braga) — сучасна португальська назва; відома з XI століття.
- Сакія́т (араб. ساقية, Sâqiyât) — арабська назва часів мусульманського панування (715—868)[2].
Метафоричні:
Географія
ред.Брага розташована на північному заході Португалії, в центрі округу Брага.
Розташоване на півночі країни, між річками Каваду та Есті, за 53 км від міста Порту.
Брага межує на півночі з муніципалітетом Амареш, на північному сході — з муніципалітетом Повуа-де-Ланьозу, на південному сході — з муніципалітетом Гімарайнш, на півдні — з муніципалітетом Віла-Нова-де-Фамалікан на заході — з муніципалітетом Барселуш, на північному заході — з муніципалітетом Віла-Верде.
Клімат
ред.Брага, розташована між Атлантичним океаном та горами, має помірний атлантичний клімат з 4 порами року.
Клімат Браги | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 24,0 | 23,5 | 29,5 | 31,0 | 35,5 | 38,5 | 38,5 | 39,5 | 38,5 | 33,5 | 28,5 | 24,1 | 39,5 |
Середній максимум, °C | 13,7 | 14,8 | 17,6 | 18,3 | 21,1 | 25,4 | 27,8 | 28,0 | 25,5 | 20,9 | 16,8 | 14,4 | 20,4 |
Середня температура, °C | 9,0 | 9,9 | 12,3 | 13,2 | 15,8 | 19,5 | 21,4 | 21,4 | 19,4 | 15,9 | 12,3 | 10,2 | 15,0 |
Середній мінімум, °C | 4,3 | 4,9 | 7,0 | 7,9 | 10,4 | 13,5 | 14,9 | 14,7 | 13,2 | 10,8 | 7,7 | 6,0 | 9,6 |
Абсолютний мінімум, °C | −6,4 | −4,5 | −5 | −1,2 | −0,5 | 3,3 | 7,5 | 6,7 | 3,8 | 2,5 | −1,7 | −2,5 | −6,4 |
Норма опадів, мм | 176.4 | 114.8 | 121.6 | 130.8 | 112.9 | 48.6 | 22.0 | 34.0 | 81.7 | 191.7 | 193.9 | 220.2 | 1448.6 |
Джерело: Інститут метеорології Португалії |
Історія
ред.Римська доба
ред.Територія Браги була заселена з часів неоліту. У залізному віці тут з'явилися укріплені поселення, що належали до археологічної культури Кастро. Їхніми мешканцями були кельтські племена бракарів.
Близько 136 року до н. е. Рим розпочав підкорення північно-західних теренів Піренейського півострова. 16 року до н. е. завойовники заснували місто Бракара-Августа (сучасна Брага), назване на честь імператора Августа[3]. Воно стало політично-адміністративним центром римлян у регіоні. Місто швидко розвивалося і досягло максимального розростання в ІІ столітті н. е.
Близько 293 року імператор Діоклетіан надав Бракарі статус столиці провінції Галлеція, а також зробив її центром Бракарського конвенту на південному заході цієї провінції. Місто відігравало важливу роль у романізації та християнізації півострова. В кінці IV століття тут було засноване Бракарське єпископство.
Германці
ред.У V столітті до Піренейського півострова переселилися германські та сарматські племена з Центральної та Східної Європи. Зокрема, 409 року германське плем'я свевів під проводом Гермеріка, в союзі з аланами, захопило Галлецію і заснувало власне королівство зі столицею в Бракарі. 585 року інше германське плем'я вестготів підкорило свевів, включивши їх до складу Вестготського королівства.
За часів готського панування Бракара була важливим християнським центром. Вихідцем із міста був теолог Павло Орозій, друг святого Августина. Бракарський єпископ Мартин навернув свевів і готів, що були аріанами, до католицької віри. Він також заклав Думеський монастир святого Мартина. Від VI століття бракарські ієрархи односторонньо вважали себе церковними лідерами усього півострова і конкурували за авторитет із Толедським єпископством.
Реконкіста
ред.711 року розпочалося арабське завоювання Піренейського півострова. 715 року мусульманські війська захопили та сплюндрували Бракару, внаслідок чого місто занепало. Уся міська округа опинилися під окупацією ісламських сил. Бракарське єпископство було перенесено до Луго. Частина містян втекла на північ, до Астурії (згодом — Леон), де влилася у ряди борців руху за відвоювання батьківщини.
868 року Бракару звільнили християнські війська астурійського короля Альфонсо ІІІ. Мусульмани намагалися повернути місто, проводячи грабіжницькі рейди. 1040 року їх остаточно розбив кастильсько-леонський король Фернандо I. Завдяки настанню миру в окрузі 1070 року до Бракари повернулося єпископство. З дозволу Святого Престолу воно отримало статус архідіоцезії. Місто отримало фуерос і права самоврядування. Новий архієпископ Педру реорганізував занепалу громаду, укріпив міські стіни і розпочав спорудження нового міського собору. Від того часу в джерелах поряд із назвою «Бракара» фігурує старопортугальська «Брага».
Португалія
ред.1096 року кастильсько-леонський король Альфонсо VI дарував Брагу як придане своїй доньці Терезі, першій португальській графині. 1112 року вона передала місто у власність бразьких архієпіскопів. Ті стали головними душпастирями Португальського графства, а згодом — Португальського королівства. Брага як архієпископське місто відігравало важливу роль для всього Піренейського півострова, нарівні з Толедо і Сантьяго-де-Компостелою. Ці міста конкурували між собою, інколи вдаючись до нечесної боротьби. Зокрема, аби зменшити вплив Браги, компостельський єпископ Дієго Жельмірес вдався до викрадення мощей з Бразького собору; їх повернули лише в 1990-х роках.
Брага була розбудована у часи правління короля Дініша (1279—1325). Він оновив міські мури, укріпив їх 9-ма квадратними баштами і заклав замок. У XVI столітті архієпископ Діогу де Соза (1505—1532) капітально перебудував Брагу: проклав нові вулиці й площі, а також розширив межі міста поза його мурами. Він також реставрував міський собор, збагативши його елементами мануельського стилю. У XVIII столітті, стараннями духовенства, Брага була перетворена на один із взірцевих центрів барокової архітектури Португалії.
Брага сильно постраждала під час Піренейської війни з Францією (1808—1814) та громадянської війни (1828—1834). 20 березня 1809 року, після битви при Бразі, місто окупували та пограбували наполеонівські війська. 1834 року, внаслідок перемоги лібералів у громадянській війні, у місті були розпущені усі католицькі монастирі. Ці події спричинили занепад Браги, перетворивши її на рядове провінційне місто країни. Деяке пожвавлення відбулось у другій половині ХІХ століття завдяки поверненню португальських колоністів з Бразилії, а також прокладанню залізниці в 1875 році.
Значний розвиток міської інфраструктури відбувся у ХХ столітті. 1936 року місто стало адміністративним центром провінції Міню, а після реформи 1976 року було перетворене на головне місто Бразького округу.
Релігія
ред.Населення
ред.- Станом на 2011 рік в Бразі проживало 181 474 осіб; з них 78 954 чоловіків і 85 238 жінок[4].
- Густота населення становила 962 мешканців на 1 км²; одне з найбільш заселених міст країни[4].
- Молодь (до 25 років) — 35 %; працююче населення — 54 %; літні особи — 11 %[4]; одне з наймолодших міст країни[4].
- Національний склад: португальці, бразильці, африканці (з колишніх колоній), китайці, східні європейці.
Кількість мешканців[5] | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1864 | 1878 | 1890 | 1900 | 1911 | 1920 | 1930 | 1940 | 1950 | 1960 | 1970 | 1981 | 1991 | 2001 | 2011 |
48 420 | 50 962 | 55 424 | 58 339 | 60 836 | 57 019 | 60 761 | 75 846 | 84 142 | 92 938 | 96 918 | 125 472 | 141 256 | 164 192 | 181 494 |
Українці
ред.У місті існує чисельна українська діаспора. 2012 року відкрилася Українська Кирило-Мефодіївська школа, заснована православною громадою на честь Всіх Святих землі Української[6]. У 2016 році у місті відкрили пам'ятник Героям Небесної сотні[7].
Парафії
ред.- Адауфе
- Аркуш
- Арентін
- Авеледа
- Кабрейруш
- Селейруш
- Сівідаде
- Крешпуш
- Куня
- Думе
- Ешкудейруш
- Ешпіню
- Ешпоройнш
- Феррейруш
- Фігейреду
- Фрайян
- Фроссуш
- Гондізалвеш
- Гуалтар
- Гізанде
- Ламасайнш
- Ламаш
- Ломар
- Машімінуш
- Міре-де-Тібайнш
- Моррейра
- Наварра
- Ногейра
- Ногейро
- Падін-да-Граса
- Палмейра
- Панойяш
- Парада-де-Тібайнш
- Педралва
- Позада
- Прішкуш
- Реал
- Руйльє
- Санта-Лукресія-де-Алжеріш
- Санту-Ештеван-ду-Пенсу
- Сан-Жуан-ду-Соту
- Сан-Жозе-де-Сан-Лазару
- Сан-Жуліан-душ-Пассуш
- Сан-Мамеде-де-Еште
- Сан-Пайю-де-Мерелін
- Сан-Педру-де-Еште
- Сан-Педру-де-Мерелін
- Сан-Педру-де-Олівейра
- Сан-Вісенте
- Сан-Вісенте-ду-Пенсу
- Сан-Віктор
- Се
- Семельє
- Секейра
- Собрепошта
- Тадін
- Тебоза
- Тенойнш
- Трандейраш
- Віласа
- Вімієйру
- Фраделуш
Освіта
ред.Пам'ятки
ред.Транспорт
ред.Спорт
ред.Особи
ред.- Павло Оросій — християнський теолог.
Примітки
ред.- ↑ European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription (довідка).
- ↑ Alves, Adalberto. Dicionário de Arabismos da Língua Portuguesa. Lisboa: Leya, 2014. p. 770.
- ↑ History and Heritage. Presentation [Архівовано 31 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Municipality of Braga.
- ↑ а б в г Census de 1991, 2001 e Território em números de 2004 (Portuguese) , Lisbon, Portugal: INE - Instituto Nacional de Estatistica, 2004, архів оригіналу за 2 червня 2010, процитовано 24 березня 2012
- ↑ Instituto Nacional de Estatística (Recenseamentos Gerais da População) [1] [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ У Португалії діє ще одна українська школа. Архів оригіналу за 8 вересня 2013. Процитовано 2 вересня 2013.
- ↑ У Португалії відкрили пам'ятник Героям Небесної сотні. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
Джерела
ред.- Braga Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1906. — Vol. II. — P. 441-445.
- Vilhena Barbosa, Inácio de. As cidades e villas da Monarchia Portugueza que teem brasão d'armas : in 3 vol. — Lisboa : Typographia do Panorama, 1860. — Vol. 1. — P. 81-91.
- Alves, Adalberto (2014). Dicionário de Arabismos da Língua Portuguesa. [S.l.]: Leya. ISBN 9722721798
- Morais, Rui Manuel Lopes de Sousa (2004). Autarcia e Comércio em Bracara Augusta no período Alto-Imperial[недоступне посилання з лютого 2019]. [S.l.: s.n.]
Посилання
ред.- Браґа // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Брага (Португалія)
- Офіційна сторінка Браги
- Пам'ятки міста з фото [Архівовано 3 листопада 2019 у Wayback Machine.]