Вестготське королівство

Варварське королівство Раннього Середньовіччя на Піренейському півострові та у південній Франції

Вестго́тське королі́вство або Королі́вство вестго́тів (лат. Regnum Visigothorum, гот. Gutþiuda Þiudinassus) — одне з так званих варварських королівств, що постало на уламках Західної Римської імперії та існувало в V — VIII сторіччях у Південній Галлії та на Піренейському півострові.

Вестготське королівство
лат. Regnum Visigothorum
гот. Gutþiuda Þiudinassus
418 – c. 720
королівства вестготів: історичні кордони на карті
королівства вестготів: історичні кордони на карті
Найбільша експансія, c. 500 (помаранчева; втрачені землі після 507 — світлопомаранчеві).
Столиця Тулуза (418-526)
Нарбона (526-531)[1]
Барселона (531-542)[2]
Толедо (542-725)[3]
Мови народна латина
готська
Релігії язичництво
християнство (аріанство, католицизм)
Форма правління монархія
король
 - 418–419 Валлія
 - 419–451 Теодоріх I
 - 466–484 Ейріх
 - 484-507 Аларіх II
 - 511–526 Теодоріх ІІ
 - 714–721 Ардо
Історія
 - взяття Рима 410
 - Засновано 418
 - Каталаунська битва 451
 - Вуєська битва 507
 - анексія свевів 585
 - Гвадалетська битва 711
 - ісламська навала c. 720
 - Ковадонзька битва 718 або 722
Площа
 - 620-710 600 000 км2
Попередник
Наступник
Західна Римська імперія
Свевське королівство
Оюм
Омеядський халіфат
Астурійське королівство
Франкське королівство
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Вестготське королівство

Королівство було створене 418 року ватажком федератів Римської імперії вестготів Валлією після згоди імператора Гонорія виділити його одноплемінникам для розселення землі в Аквітанії (навколо Тулузи — звідси назва «Тулузьке королівство», що використовується для найменування держави у 418—507 роках).

Після поразки Аларіха II в 507 році в битві при Вуе і захоплення франками більшості територій Вестготського королівства в Галлії столицю перенесли спочатку на південь Галлії в Нарбонн, потім за Піренейський хребет в Барселону і, врешті-решт, в центр Піренейського півострова у Толедо — звідси назва «Толедське королівство», що використовується для найменування держави у 580—712 роках.

У 711—721 роках, внаслідок арабського завоювання Піренейського півострова, Вестготське королівство було ліквідоване, а більша частина його території увійшла до складу Арабського Халіфату зі столицею у Дамаску.

Назва

ред.
  • Вестготське королівство (лат. Regnum Visigothorum)
  • Візиготське королівство (лат. Regnum Visigothorum)
  • Королівство готів, або Готське королівство (лат. Regnum Gothorum, гот. 𐌲𐌿𐍄𐌸𐌹𐌿𐌳𐌰 𐌸𐌹𐌿𐌳𐌹𐌽𐌰𐍃𐍃𐌿𐍃, Gutþiuda Þiudinassus)
  • Тулузьке королівство
  • Толедське королівство

Історія

ред.

З 407 по 409 рік нашої ери союз германомовних вандалів та свевів та іраномовних аланів перетнув замерзлий Рейн і здійснив перехід через сучасну Францію до Римської Іспанії (сучасний Піренейський півострів)[4]. Своєю чергою вестготи на чолі з Аларихом у 410 році розграбували Рим і полонили Галлу Плацидію, сестру західноримського імператора Гонорія.

Після смерті Алариха новим королем готів став Атаульф, який наступні кілька років провів у кампаніях у Галлії та на Піренейському півострові, вміло дипломатично маневруючи між конкуруючими між собою римськими та варварськими полководцями й захопивши низку міст, таких як Нарбонн і Тулуза (в 413). Після того, як Аларих одружився з Плацидією, імператор Гонорій залучив підлеглих йому вестготів для надання допомоги Риму у відновленні римського контролю над Іспанією від вандалів, аланів і свебів.

У 418 році імператор Гонорій винагородив своїх вестготських федератів під проводом нового короля Валлії (правив у 415–418 роках), надавши їм землю в долині Гаронни Галлії Аквітанської, на якій вони могли оселитися. Ймовірно, це відбувалося за системою hospitalitas. Здається ймовірним, що спочатку вестготам не було надано велику кількість землі в регіоні (як вважалося раніше), але вони отримали податки регіону, причому місцеві галльські аристократи тепер платили свої податки вестготам, а не до римського уряду[5].

Хронологія

ред.

Державний устрій

ред.

Примітки

ред.
  1. S. J. B. Barnish, Center for Interdisciplinary Research on Social Stress, The Ostrogoths from the migration period to the sixth century: an ethnographic perspective (Boydell & Brewer Ltd, 2007), p. 368.
  2. S. J. B. Barnish, Center for Interdisciplinary Research on Social Stress, The Ostrogoths from the migration period to the sixth century: an ethnographic perspective (Boydell & Brewer Ltd, 2007), p. 369.
  3. Collins, Roger. Visigothic Spain, 409–711 (Oxford: Blackwell Publishing, 2004), p. 44.
  4. Colins, 2004, p. 11; Orosius. Historiarum adversum paganos libri VII, VII. 40, ed. v
  5. Cameron, Ward; Perkins and Whitby. The Cambridge Ancient HIstory - Volume XIV. Late Antiquity: Empire and Successors, A.D. 425–600. p. 48.

Джерела

ред.
  • Collins, Roger. The Arab Conquest of Spain, 710—797. Oxford: Blackwell Publishers, 1989.
  • Collins, Roger. Visigothic Spain, 409—711. Oxford: Blackwell Publishing, 2004.
  • Heather, Peter. The Goths. Oxford: Blackwell Publishers, 1996.
  • Kampers, Gerd. Geschichte der Westgoten. Ferdinand Schöningh, 2008.
  • Thompson, E. A. The Goths in Spain. Oxford: Clarendon Press, 1969.
  • Visigothic Spain: New Approaches. ed. by James, Edward, Oxford: Oxford University Press, 1980.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вестготське королівство