Іспа́нія (лат. Hispania) — у античні часи римська назва Піренейського півострова. Також — назва римської провінції та католицької діоцезії.

Римська Іспанія

Історія

ред.

Поразка карфагенян під час Другої Пунічної війни у 210 р. до н. е. відкрила шлях до встановлення римського панування на півострові, проте кельтібери у центральній його частині та на півночі чинили опір ще майже два століття, а повстання у піренейські частині Іспанії відбувалися у весь час римського панування.

Однак Іспанія стала важливою частиною Римської імперії. На Піренейському півострові народилися чотири римських імператора (найвідоміші з них: Траян, Адріан), письменник і філософ Сенека. Найсильнішим вплив римлян був у південній частині півострова (сучасних Андалусії і південній Португалії і на північному сході (в районі сучасної Каталонії), хоча баски, наприклад, так і не були повністю романизовані.

Римляни розділили півострів на дві провінції — Далека Іспанія і Близька Іспанія. За імператора Августа їх переформатували на три провінції: Тарраконску Іспанію, Лузітанію і Бетику. При імператорі Діоклетіані Іспанія увійшла в однойменного Діоцезу, що складається вже з шести провінцій: Бетіка, Лузітанія, Картахена, Галеція, Тарраконськая провінція і Тангітанська Мавританія.

На початку V ст. іспанські провінції були завойовані вандалами і свевами, а пізніше вестготами, що заснували тут свої держави. Таким чином Іспанія виявилася однією з перших областей, відторгнутих варварами від Римської імперії.

Поділ

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Римська Іспанія