Відкрити головне меню
Лузітанія у Римські імперії (бл. 125 року)
   Лузітанія. Адміністративний поділ.
Римська Лузітанія

Лузіта́нія (лат. Lusitania), або Лузіта́нська Іспа́нія (лат. Hispania Lusitana) — у 27 до н. е. — 410 роках римська провінція на заході Піренейського півострова. Займала більшу частину сучасної Португалії та південно-західну Іспанію (частини провінцій Естремадура, Саламанка й Авіла). Названа за іменем автохтонного племені лузітанів. Адміністративний центр — Емерита-Августа (Мерида).

Лузітанія на півночі по річці Дору і на заході по річці Таг межувала з провінцією Таракконська Іспанія, на півдні з провінцією Бетіка. Вперше цю територія приєднав до Риму Гай Юлій Цезар. Однак адміністративно Лузітанія утворилася у 15 році до н. е. внаслідок територіальної реформи Октавіана Августа після відокремлення її від провінції Дальня Іспанія. Економічне значення Лузітанії ґрунтувалося на багатих запасах срібла і заліза, які були вельми затребувані римлянами. Враховуючи що весь Іберійський п-ів був підкорений римлянами і піддався сильній романізації, а також той факт що Атлантичний океан був природним захисним бар'єром Лузітанії, необхідність у її мілітаризації незабаром відпала і всі римські легіони були виведені з провінції, яка стала, в силу свого географічного положення, найспокійнішим регіоном імперії.

Після розпаду Римської імперії назва Лузітанія до пізнього середньовіччя. Лише із заснуванням Португальського графства та його розширенням під час Реконкісти у ХІІІ столітті закріпилась назва Португалія. У літературі «Лузітанія» — метафорично-поетична назва Португалії.

НазваРедагувати

  • Лузіта́нія, Лузита́нія (порт. Lusitania)
  • Лусіта́нія (грец. Λυσιτανία, Lysitanía; лат. Lusitania)

СтрабонРедагувати

Як повідомляє Страбон у «Географії», Лузітанія — країна, розташована на північ від Тагу (Тежу). Тут мешкають лузітани — найбільший з усіх іспанських народів, з яким римляни воювали найдовше. Південним кордоном Лузітанії слугує Таг, а західним — Атлантичний океан. На півночі й сході вона межує із землями карпетанів, веттонів, ваккеїв і каллаїків, яких деякі сучасники Страбона помилково називали лузітанами. Довжина Лузітанії від миса Нерія — 3 тисячі стадій. Північно-східні райони краю гористі, південно-західні — рівнинні[1][2]. Країна має родючі землі. Їх пересікають численні річки Таг, Мунда (Мондегу), Вакуа (Вога), Дурій (Дору), Міній (Міню) та інші. Більшість річок частково судноплавні й багаті на золотий пісок[3][2].

У культуріРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Στράβων. Γεωγραφικά. βιβλίο Γ. Κεφάλαιο 3:3.
  2. а б Страбон. География... 1964:153.
  3. Στράβων. Γεωγραφικά. βιβλίο Γ. Κεφάλαιο 3:4

ДжерелаРедагувати

  • Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
  • Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
  • Страбон. География: В 17 кн. / Пер., статья и коммент. Г. А. Стратановского. Л. : Наука, 1964. 943 с. (Классики науки)

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лузітанія