Відкрити головне меню
Римляни і лузітани
Мовна карта Піренейського півострова (300 до н. е.):
   Лузітани і веттони

Лузіта́ни (лат. Lusitani; ісп. і порт. Lusitanos) — у VІ ст. до н.е. — I ст. н.е група індоєвропейських племен, що мешкала на заході Піренейського півострова, на теренах сучасної Португалії. Займали землі в межиріччі Дору й Тагу (Тежу), а також частково іспанські провінції Естремадуру й Саламанку. Точне етнічне й лінгвістичне походження невідоме. Вважаються докельтським, паракельтським або протокельтським народом. Розмовляли лузітанською мовою, близькою до кельтських й італійських мов. Не мали єдиної політичної організації, але мали почуття культурної спільності. Поділялися на самостійні племена, що керувалися військовими родами й контролювали певні території. Мешкали у селищах, займалися землеробством і скотарством. Перебували під кельтським релігійним впливом. Були язичниками, практикували тваринні жертвоприношення. Вшановували Ендовеліка (лат. Endovelicus), бога здоров'я й безпеки, та Атегіну, богиню родючості. Розвинули примітивне образотворче мистецтво (скульптуру). Під час зовнішньої небезпеки об'єднувалися в союз. Вели успішні війни проти карфагенян та римлян. Використовували тактику партизанської війни. У 147139 рр. до н.е. під проводом вождя Віріата боролися проти римського панування. 61 року до н.е. були підкорені Римом. Зазнали романізації — прийняли римське право, звичаї та латину. Близько 27 року до н.е. землі лузітанів були перетворені на римську провінцію Лузітанія. У середньовічній Португалії лузітани вважалися пращурами португальців (ця ідея була освячена в національній епопеї «Лузіади» Луїша де Камоенша). У новітній португальській мові «лузітани», «лузітанський» — переносно про португальців, португальське.

Зміст

ПоходженняРедагувати

 
Лунула
 
Реконструкція житла

Вважаються докельтським, паракельтським або протокельтським народом. Зокрема, за гіпотезою Страбона походили від кантабрів, іберського автохтонного населення півострова; на думку Діодора Сицилійського були германцями-кімбрами; Артемідор Далдіанський називав їх белітанами (лат. Belitani), кельтами; Пліній Старший і Помпоній Мела відокремлювали їх від кельтів.

Більшість племінних назв та топонімів мають кельтське походження. Споріднені з сусідніми веттонами та турдулами.

ПлеменаРедагувати

Лузітани не мали єдиної політичної організації й поділялися на самостійні племена:

Військова справаРедагувати

Під час зовнішньої небезпеки лузітани об'єднувалися в союз. Вони використовували тактику партизанської війни, опиралися ворогам у гірських місцевостях. Лузітани мали залізну зброю — дротики, криві мечі, шоломи кельтіберського типу. За своїм звичаєм обзголовлювали противників. Жінки воювали нарівні з чоловіками.

У ІІІ столітті до н.е. лузітани проводом вождя Кауцена (лат. Caucenus) вони воювали проти карфагенян. У 194 році до н.е. вони разом із кельтіберами вперше боролися проти Риму, що проводив завоювання Іспанії.

З 153 року до н.е. лузітани розпочали війну проти римлян, що просувалися вглиб Іспанії. 150 року до н.е. місцеві племена зазнали великої поразки від Сервія Гальби, який убив 9 тисяч лузітан і 2 тисяч продав у рабство в Галлії. У 147139 рр. до н.е. лузітани успішно воювали під проводом вождя Віріата, допоки його не зрадили соратники. Згодом лузітанські племена боролися із вождем Тауталом (лат. Tautalus). 61 року до н.е. були підкорені Римом.

У культуріРедагувати

 
Віріат і лузітани перемагають римлян (Рамон Падро, 1882)

У середньовічному Португальському королівстві лузітани вважалися пращурами португальців. Ця ідея закріпилася у національній свідомості країни в XVI столітті завдяки поету Луїшу де Камоеншу, який назвав свій найвидатніший твір «Лузіади» за іменем лузітан та Лузітанії. У цій національній поемі португальці іменуються лузітанами, які під проводом Васко да Гами мужньо долають морський шлях до Індії. Вождь історичних лузітан Віріат зображений як борець за свободу Лузітанії-Португалії від Риму.

Плавання до Індії

Доволі мудрого хвалити грека
І плавання троянця голосне;
Траяна й Александра вже далека
Нам слава і загарбництво грізне;
Хай давня муза тут примовкне злегка,
Хай у піснях моїх вогнем сяйне
Звитяга лузітанів буйносила,
Що Марса і Нептуна полонила.

Битва при Алжубарроті

Глянь, на горі сімнадцять лузітанців
Бороняться, не здавшись у полон,
Хоч проти них – чотириста іспанців,
Що їх оточують з усіх сторон;
Але разять сусідів-ошуканців,
Що приязні порушили закон:
Цей подвиг є і в світі буде вічний,
Колись великий і тепер величний.



Ось так і триста лузітан давно
Із тисячею римлян мужньо бились
У час, коли з поспільством заодно
Боровся Віріат, щоб ми звільнились;
Та їхні перемоги й знамено
У спадок нам довіку залишились –
Не страшно й нам численних ворогів,
Ми це явили тисячу разів.

Битва при Оріке

Але вже принц Афонсу для боїв
Збирав щасливе військо лузітанів
Супроти мавра, що на землях жив
За світлим Тежу і його поганив;
І на Урікське поле заспішив,
Сміливо табором військовим станув,
Не боячися тьми ворожих лав,
Хоч мало вояків у себе мав.

У нову добу слова «лузітани», «Лузітанія», «лузітанська мова» стали переносними, метафорично-поетичними назвами португальців, Португалії, португальської мови.

ІншеРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С.3.
  2. Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С.288.
  3. Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С.106.

ДжерелаРедагувати

  • Ángel Montenegro et alii, Historia de España 2 - colonizaciones y formación de los pueblos prerromanos (1200-218 a.C), Editorial Gredos, Madrid (1989) ISBN 84-249-1386-8
  • Alarcão, Jorge de, O Domínio Romano em Portugal, Publicações Europa-América, Lisboa (1988) ISBN 972-1-02627-1
  • Alarcão, Jorge de et alii, De Ulisses a Viriato – O primeiro milénio a.C., Museu Nacional de Arqueologia, Instituto Português de Museus, Lisboa (1996) ISBN 972-8137-39-7
  • Amaral, João Ferreira do & Amaral, Augusto Ferreira do, Povos Antigos em Portugal – paleontologia do território hoje Português, Quetzal Editores, Lisboa (1997) ISBN 972-564-224-4
  • Alarcão, Jorge de . Novas perspectivas sobre os Lusitanos (e outros mundos) // Revista Portuguesa de Arqueologia. 4 (2). Lisboa: Instituto Português de Arqueologia. 2001. p.293-349. ISSN 0874-2782.
  • Alvarado, Alberto Lorrio J., Los Celtíberos, Universidad Complutense de Madrid, Murcia (1997) ISBN 84-7908-335-2
  • Berrocal-Rangel, Luis, Los pueblos célticos del soroeste de la Península Ibérica, Editorial Complutense, Madrid (1992) ISBN 84-7491-447-7
  • Burillo Mozota, Francisco, Los Celtíberos, etnias y estados, Crítica, Barcelona (1998, revised edition 2007) ISBN 84-7423-891-9

ПосиланняРедагувати