Відкрити головне меню
Луз («Лузіади», 1880).

Луз (лат. Lusus; порт. Luso) — персонаж португальської національної міфології XVI ст. Оспіваний у «Лузіадах» Луїша де Камоенша (1572)[1]. Виступає як компаньйон або син Бахуса, римського бога вина[2]. Легендарний цар-засновник Лузітанії (Португалії), міфічний родоначальник лузітанів (португальців). Головна фігура національного фундаційного міфу. У античних і середньовічних джерелах не зустрічається. Герой романтичної португальської літератури. Від його імені походить назва епопеї «Лузіади» — пісні про нащадків Луза та їхні героїчні подвиги[3]. Також — уособлення самої Португалії[4].

У «Лузіадах»Редагувати

  • У «Лузіадах» Португалію часто називають «країною Луза»[5], «землями Луза»[6], або «домом Луза»[7].
  • Португальців поетично називають «лузітанами», «нащадками Луза»[8], «народом Луза»[9], «Лузовими синами / синами Луза»[10], «Лузовими дітьми / дітьми Луза»[11], «воїнами Луза»[12]
Португальський оригінал[13] Український переклад[14].

ІІІ:21
"Esta é a ditosa pátria minha amada,
A qual se o Céu me dá que eu sem perigo
Torne, com esta empresa já acabada,
Acabe-se esta luz ali comigo.
Esta foi Lusitânia, derivada
De Luso, ou Lisa, que de Baco antigo
Filhos foram, parece, ou companheiros,
E nela então os Íncolas primeiros.

---

VІІІ:2-4
"Estas figuras todas que aparecem,
Bravos em vista e feros nos aspectos,
Mais bravos e mais feros se conhecem,
Pela fama, nas obras e nos feitos:
Antigos são, mas ainda resplandecem
Colo nome, entre os engenhos mais perfeito
Este que vês é Luso, donde a fama
O nosso Reino Lusitânia chama.

"Foi filho e companheiro do Tebano,
Que tão diversas partes conquistou;
Parece vindo ter ao ninho Hispano
Seguindo as armas, que contino usou;
Do Douro o Guadiana o campo ufano,
Já dito Elísio, tanto o contentou,
Que ali quis dar aos já cansados ossos
Eterna sepultura, e nome aos nossos.

"O ramo que lhe vês para divisa,
O verde tirso foi de Baco usado;
O qual à nossa idade amostra e avisa
Que foi seu companheiro e filho amido.
Vês outro, que do Tejo a terra pisa,
Depois de ter tão longo mar arado,
Onde muros perpétuos edifica,
E templo a Palas, que em memória fica?

ІІІ:21
Оце й моя кохана батьківщина,
Де білий світ уперше я узрів.
Я був би найщасливіша людина,
Коли б по грозах очі там склепив.
Це – Лузітанія, що в пам’ять сина
Так називається із тих років.
Той Луз, чи Ліз,– нащадок Бакха грізний –
Був перший житель нашої вітчизни.

---

VІІІ:2-4
«Сеньйоре, це героїв наших цвіт,
Ти бачиш горду й певну їх поставу,
Такі ж міцні були, й скоряли світ,
І здобули собі навіки славу;
Вони для нас живі з прадавніх літ,–
Борці за лицарську відважну справу.
Це – Луз, і наша ним земля ясна,
То й зветься Лузітанія вона.

Він був супутником, а може, й сином
Палкого Вакха, і тоді ж внівець
Розбив іспанців у краю долиннім,
І там осів, мандрівник і борець.
Отож між Дору й Гвадіани плином,
Де він знайшов могилу, наш отець,
Полями Єлісейськими багата,
Земля зоветься йменням його брата.

Ти бачиш, свідчить він одне із двох,
Піднісши берло Вакха на відраду:
Чи взяв його в супутники той бог,
Чи сам він син для бога винограду.
А той, що звідав горя і тривог,
Ще довго борознив моря всі зряду,
Затим прибув на Тежу береги
І став для нас безмежно дорогий».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Os Lusíadas, І:5, 24, 39, 62, 87; ІІ:17, 48, 75; ІІІ:21, 78, 95, 99б 114; IV:97; V:95; VІІІ:2-4; VІІ:14; ІХ:84; Х:10, 18, 44, 137.
  2. Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема... С. 277-278.
  3. Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема... С. 99.
  4. Os Lusíadas, ІІ:48, Х:44.
  5. Os Lusíadas, ІІІ:78.
  6. Os Lusíadas, ІІІ:99; V:95.
  7. Os Lusíadas, VІІ:14.
  8. Os Lusíadas, І:5, 39; ІІІ:95.
  9. Os Lusíadas, І:24; Х:137.
  10. Os Lusíadas, І:87; ІХ:84.
  11. Os Lusíadas, ІІ:17, 25; ІІІ:2; IV:97.
  12. Os Lusíadas, ІІІ:51.
  13. Os Lusíadas por Luís Vaz de Camões. Canto VIII
  14. Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С. 99; 277-278.

ДжерелаРедагувати

  • Camões, Luís de. Os Lusiadas, Lisboa, Portugal: en casa de Antonio Gocalvez, 1572. [1], HTM, PDF
  • Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця; Передм. О. Гончара; Післям. О. Алексеєнко. — К.: Дніпро, 1987. — 447 с.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луз (міфологія)