Відкрити головне меню
Естонія
Емблема
Естонія
Асоціація Естонська футбольна асоціація
ест. Eesti Jalgpalli Liit
Тренер Естонія Тармо Руутлі
Найбільше виступів Мартін Рейм (156)
Найкращий бомбардир Андрес Опер (38)
Місце в рейтингу ФІФА 96-е
 (на 4 квітня 2019 року)
Домашня
Виїзна
Перший матч
Фінляндія Фінляндія 6:0 Естонія Естонія
(Гельсінкі, Фінляндія; 17 жовтня 1920)
Найбільша перемога
Литва Литва 0:6 Естонія Естонія
(Каунас, Литва; 24 червня 1923)
Естонія Естонія 6:0 Литва Литва
(Таллінн, Естонія; 26 липня 1928)
Найбільша поразка
Фінляндія Фінляндія 10:2 Естонія Естонія
(Гельсінкі, Фінляндія; 11 серпня 1922)
Чемпіонат світу
Виступів
Найвище досягнення
Чемпіонат Європи
Виступів
Найвище досягнення

Збірна Естонії з футболу — національна команда, якою керує Естонська футбольна асоціація.

Станом на 4 квітня 2019 року посідає 96-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Зміст

ІсторіяРедагувати

Естонська республіка(1918–1940)Редагувати

Естонці розпочали грати у футбол з англійськими моряками у перші роки ХХ сторіччя, коли країна була у складі Російської імперії. Національна команда була сформована після війни за незалежність (1918–1920). Вона провела свій перший матч 17 жовтня 1920 у Хельсінкі, де програла команді Фінляндії0 - 6. Це була перша гра на траві для естонських футболістів. Федерація футболу Естонії була заснована 14 грудня 1921 року і визнана ФІФА у 1923 році. Естонці провели 1 гру на Олімпіаді 24 в Парижі, в якій програли команді США 0 - 1. Починаючи з 1928 команда брала участь у Балтійському кубку до 1938 року команда Естонії тричі ставала переможцем (1929, 1931,1938). Перші свої очки команда Естонії здобула в кваліфікаційному турнірі до ЧС 38, перемігши фінів 1 - 0. Першою ж кваліфікацією для команди був відбір на ЧС 34 де команда провела лише одну гру (поразка від шведів 2 - 6), наступна гра проти Литви не відбулася, так як обидві команди втратили шанси на вихід на чемпіонат. Гравці збірної цих років, в основному, були представниками Талліннських клубів - TJK, Спорт, Калев та Естонія. 18 липня 1940 команда Естонії провела свій останній матч. Цей матч команда виграла з рахунком 2 - 1 у збірної Латвії. Наступну гру збірна Естонії проведе більше ніж через 50 років.

Роки окупації(1940—1991)Редагувати

Після окупації Радянським Союзом у серпні 1940, національна команда перестала існувати. Під час Німецької окупації (1941–1944), команда відродилась, і навіть провела декілька неофіційних зустрічей, проте в її складі збереглося лише декілька гравців передвоєнного періоду. Естонська РСР була представлена своєю командою, проте на міжнародному рівні вона не виступала, так як країна не була незалежною. У період з 1948 по 1976 команда брала участь у відновленому Балтійському кубку (з участю Білоруської РСР) і перемагала там 5 разів. З 1969 по 1982 Естонія була єдиною частиною СРСР, непредставленою в чемпіонаті союзу. З часом гра почала втрачати популярність серед естонців, і у футбол грали, в основному, росіяни. Естонський футбол почав переживати новий сплеск у середині 70-х, коли Романом Убаківі була сформована естономовна тренувальна група. З найпомітніших команд команд у 80-х варто відзначити команду "Lõvid" (Леви), яку тренували Убаківі та Олев Рейм. Декілька її гравців (Март Поом і Мартін Рейм) стали в подальшому гравцями відновленої національної збірної. Співоча революція, що прагнула відновлення незалежності Естонії, віднайшла своє відображення і у футболі. 18 липня 1990 року на стадіоні Кадріорг, на згадку про останній матч двох незалежних країн 50 річної давності, зіграли між собою збірні Естонії та Латвії.

Повернення в світовий футбол (1991—1996)Редагувати

Естонія відновила свою незалежність 20 серпня 1991 року, і повернулась у міжнародний футбол дебютним виступом на Балтійському кубку, організованому у Литві в листопаді того ж року. ФІФА прийняло в свої лави нову Естонію після матчу з командою Словенії 3 червня 1992 року, який команди зіграли внічию 1 - 1. Головним тренером цієї команди був Уно Піір, гол забив Олександр Пуштов.

5 грудня 1992 року ФФЕ заявила збірну на відбірний турнір до ЧС 94, естонці завершили відбір на останньому місці у групі, забивши 1 і пропустивши 27 голів. Команда програла 9 ігор і одну зіграла внічию (проти Мальти).

В кваліфікації до Євро 96, команду очолював Роман Убаківі. Кваліфікаційний турнір команда завершила на останньому місці, програвши у всіх 10 матчах. Варто зауважити, що команда Естонії була у одній відбірній групі, що і збірна України. В період з жовтня 1993 по жовтень 1996 команда не перемогла в жодній грі. Інтерес вболівальників до команди був вкрай низьким, про свідчить той факти, що восени 1994 року на гру проти команди Італії прийшли всього лиш 3000 глядачів.

Перший тренер — іноземець (1996—2000)Редагувати

Покращення результатів прийшло в команду разом з новим тренером — ісландцем Тейтурї Тордарсоном. Його перша перемога припала на жовтень 1996 року, коли в кваліфікації до ЧС 98 збірна Естонії перемогла Білорусь. Після цієї перемоги з командою трапився конфуз. Естонці не вийшли на наступну відбірну гру проти команди Шотландії, протестуючи проти заяв шотландців, у яких вони називали освітлення на стадіоні недостатнім. Відбір збірна Естонії завершила на 5-му місці в групі, випередивши збірну Білорусі за різницею м'ячів. На відборі до Євро-2000 команда здобула рекордні три перемоги та двічі зіграла внічию, здобула 11 очок і зайняла третю позицію.

Новий стадіон і голландський період (2000—2007)Редагувати

 
А. Ле Кок Арена — домашній стадіон Естонії з 2001

Тордарсон подав у відставку наприкінці 1999 року, на його місце був призначений Тармо Руутлі (якого заміняв два матчі Айвар Лілевер). Після відбору до Євро-2000, команду очолив голландець Арно Пейперс. 2 червня 2001 грою відбірного циклу до ЧС 2002 проти збірної Голландії, у Таллінні був відкритий новий домашній стадіон національної команди. 9300 квитків на цю гру були розпродані менше ніж за 6 годин. Взагалі в цьому відборі команди двічі перемогла Андорру і двічі зіграла внічию з Кіпром, здобула 8 очок і посіла 4-те місце в групі. У 2004 році тренерську посаду залишив Пейперс і на його місце був призначений Єле Гоус, під його керівництвом естонці провели відбір до ЧС 2006 в Німеччині — 5 перемог, 2 нічиї, 17 очок і підсумкове 4-те місце в групі. Після відбору до Євро 2008 (6-те місце в групі), федерація звільнила Гоуса в червні 2007.

Повернення Руутлі (2008–)Редагувати

 
Естонія vs Туреччина 0–0, 15 жовтня 2008.

У листопаді 2007,старий-новий тренер Руутлі підписав контракт з ФФЕ. Відбір на ЧС 2010 команда завершила на 5-му місці в групі з 8 очками. 2009 був роком святкування 100-річчя естонського футболу. Цього року відбувся прощальний матч капітана-рекордсмена Мартіна Рейма (6 червня проти Екваторіальної Гвінеї)і голкіпера-рекордсмена Марта Пуума (10 червня проти Португалії). Sajandi mäng (матч століття) — перший в історії поєдинок проти п'ятиразових чемпіонів світу Бразилії і перемога над ними 1-0. Кваліфікація до Євро 2012 виявилась найуспішнішою в історії естонського футболу. Команда зайняла 2 місце в кваліфікаційній групі і вперше в історії, вийшла в раунд плей-оф. Волею жереба в плей-оф команді Естонії в суперники дісталися ірландці. Проте вже в першій грі всі питання стосовно переможця цієї пари були зняті, Естонія програла 0 - 4. Матч - відповідь завершився нічиєю 1 - 1. Збірна Естонії кваліфіковуватиметься на ЧС-2014 у відбірній групі D.

ФормаРедагувати

Традиційно, збірна Естонії виступає в біло-синьо-чорних кольорах:

 
 
 
 
1922
 
 
 
 
1924
 
 
 
 
1992–

Чемпіонати світуРедагувати

  • 1930не брала участі
  • 19341938не пройшла кваліфікацію
  • 19501990входила до складу СРСР, гравці виступали за збірну СРСР
  • 19942014не пройшла кваліфікацію

Чемпіонати ЄвропиРедагувати

Ігри з УкраїноюРедагувати

Дата Місце гри Статус Господар Рахунок Гість
13 листопада 1994 Київ відбір до ЧЄ 1996   Україна 3:0   Естонія
26 квітня 1995 Таллінн відбір до ЧЄ 1996   Естонія 0:1   Україна

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати