Вікіпедія

Чиказький саміт НАТО 2012

Чиказький саміт НАТО
Chicago summit NATO
Лісабонський саміт НАТО ← → Уельський саміт НАТО
Логотип саміту
Дата проведення: 20 травня — 21 травня 2012
Місце проведення: Чикаго, Іллінойс, США
Країни-члени:

Чика́зький са́міт НА́ТО 2012 — засідання глав держав і глав урядів Організації Північноатлантичного договору, яке проходило в Чикаго (штат Іллінойс, США) 20 і 21 травня 2012 року. Це був перший саміт НАТО в США, який проводився за межами Вашингтона[1]. Спочатку дата саміту була призначена так, щоб провести його відразу після саміту G8 в Чикаго, але саміт G8 пізніше був перенесений до Кемп-Девіда[2][3].

Основні теми і результати ред.

Війна в Афганістані ред.

Лідери країн-членів НАТО схвалили стратегію виходу з війни в Афганістані у рішенні від 21 травня 2012 року і заявили про свої довгострокові зобов'язання перед Афганістаном[4][5][6]. Згідно зі стратегією, натовські сили МССБ мали передати командування над усіма бойовими місіями афганським силам до середини 2013 року[7][8], в той час як роль НАТО мала перейти від військової до підтримуючої, а саме до консультування, навчання і надання допомоги афганським силам безпеки[5][9]. НАТО мало вивести більшість з 130 тисяч іноземних військ до кінця грудня 2014 року[7]. Після цього нова інша місія НАТО консультуватиме, навчатиме і допомагатиме афганським силам безпеки, в тому числі афганським силам спеціальних операцій[9][10][11]. Темпи виведення військ мали визначатися кожною країною окремо, але бути узгоджені з коаліцією[5].

AFP повідомляло, що держави з контингентом в Афганістані перерахують близько 1 млрд доларів для фінансування афганських сил безпеки після 2014 року, причому більша частина коштів надійде від США[12]. У той же час «Лос-Анджелес Таймс» з посиланням на прем'єр-міністра Великої Британії Девіда Кемерона повідомило, що Австралія, Данія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Естонія та інші країни зобов'язалися перерахувати разом «майже» 1 млрд доларів[13]. Однак вже у червні 2012 року засоби масової інформації, такі як The Globe and Mail[14], The Herald Sun[15], Al Jazeera English[16], «Вашингтон пост»[17], Shanghai Daily[18] і BBC News Online[19], повідомили, що на саміті в Чикаго було погоджено допомогу обсягом 4,1 млрд доларів — для фінансування тренування, екіпірування та фінансової підтримки сил безпеки Афганістану після 2014 року.

Розумна оборона ред.

Як наслідок скорочення оборонних бюджетів лідери НАТО погодилися розподілити витрати на озброєння та техніку в рамках ініціативи так званої «розумної оборони»[20][21]. Лідери НАТО схвалили 20 проектів для реалізації цієї ініціативи. Ці проекти охоплюють фінансування дистанційно керованих роботів, використовуваних для очищення доріг від саморобних бомб та мін, створення пулу морських патрульних літаків з низки країн, створення спільного управління боєприпасами для покупки і зберігання боєприпасів, технічне обслуговування бронетехніки, спільне користування медичними установами, спільне використання палива, співробітництво в галузі використання розвідувальних літаків зі спільною підготовкою фахівців розвідки і придбання роздвідувальних дронів Global Hawk, що використовує НАТО від імені всіх її держав-членів[12][22][23][24][25]. «Разом ми зможемо підтримувати НАТО для здатності реагувати на безпекові виклики завтрашнього дня, тому що жодна країна, жоден континент не може впоратися з ними поодинці», — заявив генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен перед дискусією про скорочення бюджету. «Ми можемо знайти спільні вирішення спільних проблем»[20]. Расмуссен пояснив принцип ініціативи «розумної оборони» як те, що в період скорочення бюджету військові повинні робити більше з меншими затратами у зв'язку з тим, що члени НАТО повинні економити гроші в час Великої рецесії[20].

Ініціатива Андерса Фог Расмуссена «Розумна оборона», яка виступає за «об'єднання і спільне використання ресурсів, створення кращих пріоритетів та заохочення країн спеціалізуватися в речах, яких вони найкращі»[26], була інспірована заявою міністра оборони США Роберта Гейтса в червні 2011 року, в якій він сказав, що НАТО зіткнулася з «реальною можливістю тьмяного, якщо не похмурого майбутнього»[27] через постійне недофінансування оборонних апаратів в Європі. Тільки чотири європейські країни — Велика Британія, Франція, Албанія і Греція — взяли на себе зобов'язання виділяти два відсотки свого ВВП на оборону, як це узгоджено в альянсі[28]. США, які фінансують операційний бюджет НАТО на три чверті, зазнають серйозних бюджетних проблем, одночасно змінюючи баланс військових зобов'язань в бік Тихого океану, напружуючи атлантичний альянс. «Поточні прогнози показують, що оборонний бюджет США буде скорочений на 487 мільярдів доларів у найближчому десятилітті, а інше скорочення на половину трильйона можливе залежно від результату вельми напружених переговорів по майбутньому скороченню федерального дефіциту»[29].

«Розумна оборона» покликана зробити Європу більш відповідальною за європейську безпеку і європейську периферію, по мірі того, як військові США виходять з континенту. Операція НАТО в Лівії може стати моделлю для такої взаємодії: «Сполучені Штати робитимуть те, що повинні — відігравати ролі і надавати можливості росту, які тільки вони можуть забезпечити — а Європа буде нести іншу частину тягаря операцій, які є більш у її власних інтересах, ніж Сполучених Штатів»[29]. Оскільки Європа не відчуває екзистенціальної загрози, як це було за часів Холодної війни, перевага американських активів у військових кампаніях, які не підпадають під статтю 5, буде зменшуватися.

«Розумна оборона» викликала багато скептицизму. Франсуа Ейсбур, голова Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) і Женевського центру безпекової політики, заявив, що уряди зазвичай більш схильні обирати «робочі місця в оборонних підприємствах вдома, ніж військову логіку» об'єднання ресурсів[26]. Колишній посол НАТО і професор Гарвардського інституту Кеннеді Ніколас Бернс визнав структурні проблеми, що стоять перед НАТО, але, тим не менш зберіг оптимізм, заявивши: «Інвестиції в альянс, що значною мірою денаціоналізовує оборону і стримує або розв'язує старі суперечки шляхом сімейних сварок за кухонним столом НАТО, надають чудовий прибуток»[30].

Протиракетна оборона ред.

Під час Лісабонського саміту 2010 члени НАТО домовилися про створення системи протиракетної оборони, яка має охопити всі держави-​​члени в Європі, а також США і Канаду[31]. У Чикаго лідери НАТО заявили, що ця система досягла проміжного потенціалу[20][24][32]. Проміжний потенціал означає, що основні можливості командного пункту були перевірені і його облаштовано у штаб-квартирі Об'єднаного командування ВПС НАТО в Рамштайні (Німеччина), в той час як союзники по НАТО надали датчики і перехоплювачі для підключення до системи[33]. Це також означає, що американські кораблі з перехоплювачами ракет в Середземному морі і радарна система в Туреччині були передані під командування НАТО на німецькій базі[20][34]. «Наша система з'єднає разом активи ПРО різних союзників — супутники, кораблі, радари та перехоплювачі — під управлінням і контролем НАТО. Це дозволить нам захищатися від загроз, що походять із-за меж євроатлантичного регіону», — заявив генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен[21].

Система протиракетної оборони НАТО, як очікується, буде мати обмежені можливості до 2015 року, а повністю почне функціонувати — до 2018 року[25]. Довгострокова мета НАТО полягає в об'єднанні активів ПРО, що надаються окремими союзниками, в струнку систему оборони, так що буде забезпечено повне охоплення і захист усього населення, територій і збройних сил НАТО в Європі від загроз, що виникають від поширення балістичних ракет. Ця мета, як очікується, буде реалізована десь між кінцем 2010-х років і початком 2020-х років[33]. З цією метою Іспанія прийме чотири американські військові кораблі з системою «Іджис» у своєму порту в Роті, в той час як Польща та Румунія погодилися в найближчі роки розмістити американські ракети SM-3 на суші[34].

Безпека під час саміту ред.

Поліцейські сили ред.

 
Чиказька кінна поліція (2010)

Міністерство національної безпеки США надало саміту статус національної події, що вимагає спеціальної безпеки (NSSE). При такому статусі правозастосування передається в компетенцію Секретної служби США[35]. Керівний комітет NSSE, до якого також були включені представники поліцейського департаменту Чикаго і який мав 24 підкомітети, почав збиратися в жовтні 2011 року[36].

Місцеві сили безпеки проходили підготовку у іллінойській компанії Controlled F.O.R.C.E., яка спеціалізується на нейтралізації натовпів при необхідності[37]. Поліція проходила підготовку з «Mechanical Advantage Control Holds», а також з використання тазерів[38].

Місто підписало контракт на 193 461 доларів на придбання нових захисних масок, які надягаються поверх протигазів, та щитів, призначених для захисту поліцейських від рідин[39][40]. Департамент поліції Чикаго підготував захисне спорядження для свого кінного підрозділу, зокрема броню для коней, а також провів «тренування з контролю перед натовпом»[41].

Нові правила в Чикаго ред.

Мер Чикаго, Рам Емануель, запропонував і затвердив нові постанови. Ці постанови залишились в силі після завершення саміту[42][43]. Нові заходи включають в себе:

  • Дозвіл меру купувати і встановлювати камери спостереження по всьому місту[44][45].
  • Обмеження на громадську діяльність, у тому числі на посилений звук і ранкові зібрання[46].
  • Обмеження на паради, включаючи вимогу купити страховий поліс на суму 1 мільйон доларів і зареєструвати кожен знак або банер, який триматиме більш ніж одна людина[47].
  • Дозвіл суперінтенданту поліції Чикаго заміщати багато різних типів співробітників інших правоохоронних органів, якщо це стає необхідним[45].

Ці нові постанови викликали протести з боку Американського союзу захисту громадської свободи, Міжнародної амністії та руху Occupy (зокрема Occupy Chicago)[43]. У той же час деякі місцеві підприємці попросили краще забезпечити безпеку для точок роздрібної торгівлі[48].

Витрати на саміт ред.

У лютому 2013 року Служба генерального інспектора Чикаго опублікувала звіт про витрати коштів на організацію саміту. Усього місто витратило 27,4 мільйона доларів. З них майже 19 мільйонів доларів було витрачено на оплату понаднормової роботи співробітників міської адміністрації та близько 690 тисяч доларів було компенсовано трьом муніципалітетам за роботу працівників поліції. Згідно зі звітом, для покриття витрат на саміт місто використало кошти з 8 державних джерел, в тому числі 7 федеральних грантів, на додаток до 7 мільйонів доларів, наданих Приймаючим комітетом НАТО[49].

Присутні лідери ред.

Держави-​​члени ред.

Держави і організації, які не є членами ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Sweet, Lynn (12 грудня 2011). NATO, G8 meetings to be hosted in McCormick Place. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 27 січня 2012.
  2. ↑ Mack, Kristen et al. "Chicago to host NATO, G-8 next year, " [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Chicago Tribune (US). 22 June 2011; «Administration official: Obama to bring NATO, G8 summits in hometown of Chicago in 2012,» Washington Post (US). 22 June 2011
  3. ↑ Rushe, Dominic (5 March 2012). G8 summit moved from Chicago to Camp David. The Guardian. London. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 5 серпня 2014.
  4. ↑ Helene Cooper and Matthew Rosenberg (21 травня 2012). NATO Agrees on Afghan Security Transition in 2013. The New York Times. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 31 серпня 2012.
  5. ↑ а б в Scott Wilson and Karen DeYoung (21 травня 2012). NATO leaders agree on framework to wind down Afghan mission. The Washington Post. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 22 травня 2012.
  6. ↑ Nato endorses Afghanistan withdrawal timetable. BBC News US & Canada. 22 травня 2012. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 31 серпня 2012.
  7. ↑ а б NATO sets "irreversible" but risky course to end Afghan war. Reuters. Reuters. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 травня 2012.
  8. ↑ Nato chief optimistic Pakistan will reopen Afghan route. BBC News US & Canada. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 31 серпня 2012.
  9. ↑ а б Chicago NATO Summit 2012 Declaration. NATO. Defence Talk – Global Defense, Aerospace & Military Portal. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 20 червня 2012.
  10. ↑ Elise Labott and Mike Mount (22 травня 2012). NATO accepts Obama timetable to end war in Afghanistan by 2014. CNN. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 22 травня 2012.
  11. ↑ NATO leaders agree to Afghan exit strategy. Al Jazeera English. 22 травня 2012. Архів оригіналу за 10 серпня 2012. Процитовано 31 серпня 2012.
  12. ↑ а б NATO allies focus on ending unpopular Afghan war. Agence France-Presse. Defence Talk- Global Defense, Aerospace and Military Portal. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 22 червня 2012.
  13. ↑ David S. Cloud and Kathleen Hennessey (21 травня 2012). NATO summit: Obama's Pakistan gamble falls flat. The Los Angeles Times. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 7 липня 2012.
  14. ↑ Talmadge, Eric (7 липня 2012). Donors pledge $16-billion in development aid for Afghanistan. The Associated Press. The Globe and Mail. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  15. ↑ Tokyo hosts donors for Afghanistan. Herald Sun. 7 липня 2012. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 8 липня 2012.
  16. ↑ Donor nations pledge $16bn to Afghanistan. Al Jazeera English. 8 липня 2012. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 8 липня 2012.
  17. ↑ Karen DeYoung and Joshua Partlow (7 липня 2012). Corruption in Afghanistan still a problem as international donors meet. The Washington Post. Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 8 липня 2012.
  18. ↑ Afghans show mixed attitudes towards Tokyo conference. Shanghai Daily. 7 липня 2012. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 8 липня 2012.
  19. ↑ Afghanistan aid: Donors pledge $16bn at Tokyo meeting. BBC News Asia. 7 липня 2012. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 8 липня 2012.
  20. ↑ а б в г д NATO declares first stage of missile shield operational. Deutsche Welle. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 22 червня 2012.
  21. ↑ а б NATO Declares Missile Defense System Operational. MISSILETHREAT.com – A project of the Claremont Institute. 20 травня 2012. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 23 серпня 2012.
  22. ↑ Shanker, Tom (19 травня 2012). United States to Unveil Plans to Bolster NATO Alliance. The New York Times. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 22 червня 2012.
  23. ↑ NATO moves to share costs of military hardware. Agence France-Presse. Defence Talk- Global Defense, Aerospace and Military Portal. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 22 червня 2012.
  24. ↑ а б NATO announces progress in missile shield, smart defense. Xinhua. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 30 серпня 2012.
  25. ↑ а б Karen DeYoung and Scott Wilson (20 травня 2012). As Obama opens NATO summit in Chicago, focus is on winding down Afghanistan war. The Washington Post. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 30 серпня 2012.
  26. ↑ а б NATO's sea of troubles. The Economist. 31 березня 2012. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 16 жовтня 2012.
  27. ↑ Forward (PDF). Smart Defense and the Future of NATO: v. March 2012. Архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2013. Процитовано 16 жовтня 2012.
  28. ↑ Braml, Josef (March 2012). NATO's Inward Outlook: Global Burden Shifting (PDF). Smart Defense and the Future of NATO: 18. Архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2013. Процитовано 16 жовтня 2012.
  29. ↑ а б Pavel, Barry and Jeff Lightfoot (March 2012). The Transatlantic Bargain after Gates (PDF). Smart Defense and the Future of NATO: 67. Архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2013. Процитовано 16 жовтня 2012.
  30. ↑ Burns, Nicholas (17 травня 2012). NATO: When I'm Sixty-Four. New York Times. Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 16 жовтня 2012.
  31. ↑ NATO Members Back Joint Missile Defense System. NPR. 19 листопада 2010. Архів оригіналу за 3 грудня 2010. Процитовано 19 листопада 2010.
  32. ↑ Missile defense shield in place to protect Europe, NATO chief says. CNN Wire Staff. CNN. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 31 серпня 2012.
  33. ↑ а б NATO Declares Interim Missile Defence Capability. NATO. Defence Talk – Global Defense, Aerospace and Military Portal. 23 травня 2012. Архів оригіналу за 29 травня 2012. Процитовано 22 червня 2012.
  34. ↑ а б NATO decides to activate missile shield despite Russian threats. Agence France-Presse. The Raw Story. 20 травня 2012. Архів оригіналу за 22 липня 2014. Процитовано 22 червня 2012.
  35. ↑ CITY AND SISTER AGENCIES BEGIN TO ISSUE PERMITS FOR NATO/G8-RELATED EVENT (PDF). Office of the Mayor, City of Chicago. 12 січня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2013. Процитовано 27 січня 2012.
  36. ↑ Police, Protesters Already Planning For G8/NATO Summits in May. CBS Chicago. 16 листопада 2011. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 27 січня 2012.
  37. ↑ Padilla, Anita (3 лютого 2012). Local Security Forces Get Special Training in Advance of G8, NATO Summits. My Fox Chicago. Процитовано 13 лютого 2012.
  38. ↑ Instructor Development Training at 2012 NAFTO Conference. Controlled FORCE. 9 лютого 2012. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 13 лютого 2012.
  39. ↑ Spielman, Fran (14 лютого 2012). City buys face shields to protect cops from G-8 protesters. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 21 лютого 2012.
  40. ↑ Chicago Police Department. Emergency Request for SEER Face Shields (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2013. Процитовано 21 лютого 2012.
  41. ↑ Spielman, Fran (21 лютого 2012). Chicago Police horses will also get riot gear for NATO/G-8 summits. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 21 лютого 2012.
  42. ↑ Hal Dardick; Kristen Mack (3 січня 2012). Emanuel admits he erred on describing G8, NATO parade rules as temporary. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 27 січня 2012.
  43. ↑ а б Milner, Conan (16 січня 2012). Chicago to Decide on New Rules for Protesters. The Epoch Times. Архів оригіналу за 28 квітня 2012. Процитовано 27 січня 2012.
  44. ↑ ACLU of Illinois continues opposition to amended ordinances on demonstration rules, urges City Council to expand oversight of surveillance cameras. ACLU. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 27 січня 2012.
  45. ↑ а б Harcourt, Bernard (19 січня 2012). Outlawing dissent: Rahm Emanuel's new regime. The Guardian. London. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 27 січня 2012.
  46. ↑ Kristen Mack; Hal Dardick (18 січня 2012). Chicago aldermen approve Emanuel's G-8, NATO protest crackdown. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 27 січня 2012.
  47. ↑ Kilkenny, Allison (26 січня 2012). Adbusters Calls for 50,000 Protesters to Meet at Chicago's G8. In These Times. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 27 січня 2012.
  48. ↑ Fran, Spielman (25 січня 2012). Business leader asks for more retail security during NATO and G-8 summits. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 5 лютого 2012. Процитовано 13 лютого 2012.
  49. ↑ OIG Publishes New Report Describing City's Spending for 2012 NATO Summit [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]. City of Chicago Office of Inspector General. 1 February 2013.
  50. ↑ Leaders in Attendance. chicagonato.org. Архів оригіналу за 21 липня 2012. Процитовано 8 липня 2012.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чиказький_саміт_НАТО_2012&oldid=40425900