Федеральна рада Швейцарії

Федеральний уряд Швейцарії (нім. Bundesrat; фр. Conseil federal; італ. Consiglio Federale; романш. Cussegl federal) — вищий орган виконавчої влади Швейцарії[4].

Федеральна рада Швейцарії
Дата створення / заснування 1848
Логотип
Зображення
Ким призначений Федеральні збори Швейцарії
Голова Віола Амгерд
Член правління Гі Пармелін, Ігнаціо Кассіс, Віола Амгерд, Карін Келлер-Зуттер, Елізабет Бом-Шнайдер, Альберт Ресті і Беат Янс
Країна  Швейцарія
Кількість членів 7[1]
Юрисдикція Швейцарія
Дочірня організація Федеральний департамент закордонних справ Швейцарії, Федеральна канцелярія Швейцарії, Федеральний департамент внутрішніх справ Швейцарії, Федеральний департамент довкілля, транспорту, енергетики та комунікацій Швейцарії, Федеральний департамент оборони, захисту населення і спорту Швейцарії, Федеральний департамент юстиції та поліції Швейцарії, Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень Швейцарії і Федеральний департамент фінансів Швейцарії[2]
Є власником Swisscom
Розташування штаб-квартири Федеральний палац Швейцарії
Кількість місць 7
Кількість підписників у соціальних мережах 53 282 і 79 400 ± 99[3]
Офіційний сайт(англ.)
Офіційний сайт(фр.)
Офіційний сайт(італ.)
Офіційний сайт(романш.)
Офіційний сайт(нім.)
CMNS: Федеральна рада Швейцарії у Вікісховищі

Діяльність

ред.

Усі 7 членів виконавчої ради, які складають федеральний уряд, виступають як колективний глава держави Швейцарії на ротаційній основі.

Федеральний канцлер

ред.

Федеральна рада

ред.

Президент

ред.

Президентом ради на 2023 рік обраний Ален Берсе.

Члени ради

ред.

Склад чинного уряду подано станом на 1 січня 2023 року[4].

2
2
2
1
Департамент Голова Фото На посаді з Партія Кантон Вебсайт
Департамент фінансів
(Eidgenössisches Finanzdepartement)
Карін Келлер-Зуттер
(Karin Keller-Sutter)
  1 січня 2019 FDP.Die Liberalen   Санкт-Галлен [1]
Департамент довкілля, транспорту, енергетики та комунікацій
(Eidgenössisches Departement für Umwelt, Verkehr, Energie und Kommunikation)
Альберт Решті
(Albert Rösti)
  1 січня 2023 SVP   Берн [2]
Департамент закордонних справ
(Eidgenössisches Departement für auswärtige Angelegenheiten)
Ігнаціо Кассіс
(Ignazio Cassis)
  1 листопада 2017 FDP.Die Liberalen   Тічино [3]
Департамент економіки, освіти та досліджень
(Eidgenössisches Departement für Wirtschaft, Bildung und Forschung)
Гі Пармелен
(Guy Parmelin)
  1 січня 2016 SVP   Во [4]
Департамент внутрішніх справ
(Eidgenössisches Departement des Innern)
Ален Берсе
(Alain Berset)
  1 січня 2012 SP   Фрібур [5]
Департамент оборони, захисту населення і спорту
(Eidgenössisches Departement für Verteidigung, Bevölkerungsschutz und Sport)
Віола Амхерд
(Viola Amherd)
  1 січня 2019 CVP   Вале [6]
Департамент юстиції та поліції
(Eidgenössisches Justiz- und Polizeidepartement)
Елізабет Бом-Шнайдер
(Élisabeth Baume-Schneider)
  1 січня 2023 SP   Юра [7]

Будівля

ред.
 
Будівля уряду Швейцарії

Історія

ред.

Створення

ред.
 
Склад першої Федеральної ради, 1848 рік

Федеральна Рада була утворена згідно положень Федеральної конституції Швейцарії 1848 року як «вищий виконавчий та директивний орган Конфедерації»[5]. Коли писався основний закон держави, конституційна демократія була ще в зародковому стані, і батьки-засновники швейцарської держави мало обмежену кількість прикладів для наслідування. Хоча вони багато чого запозичили з Конституції США, як приклада організації федеральної держави в цілому, вони обрали колегіальну дорадчу систему для виконавчої влади, а не одноосібну президентську директивну. Це дало змогу поєднати давні національні традиції колективних органів влади в кантонах, коли збори видатних громадян вирішували найважливіші питання, з французькими революційними традиціями державного урядування Директорії в Гельветійській Республіці та ліберальними конституціями 1830-х років окремих кантонів[6][7][8]. На сьогодні лише три інші держави, такі як Боснія і Герцеговина, Андорра та Сан-Марино, мають колективних, а не унітарних глав держав. Проте колегіальна система влади знайшла широке впровадження в сучасних демократіях у формі кабінетів міністрів з їхньою колективною політичною відповідальністю за урядування, прийняття та виконання рішень.

Уперше…

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Федеральна конституція Швейцарії — 1999.
  2. https://www.admin.ch
  3. YouTube Application Programming Interface
  4. а б (англ.) Switzerland // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 16 червня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. dCst. art. 174. Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 13 січня 2018.
  6. Директорія німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
  7. Розвиток федералізму німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
  8. Колегіальна система німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.

Література

ред.
  • Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
  • Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.

Посилання

ред.