Гайнц Фішер
Гайнц Фі́шер (нім. Heinz Fischer; нар. 9 жовтня 1938) — австрійський державний і політичний діяч, федеральний президент Австрії з 8 липня 2004 року по 8 липня 2016 року.
| Гайнц Фішер Heinz Fischer | |
|---|---|
| нім. Heinz Fischer | |
.jpg) | |
11-ий Президент Австрії | |
| Час на посаді: | |
| 8 липня 2004 — 8 липня 2016 | |
| Попередник | Клестіль Томас |
| Наступник | Александер ван дер Беллен |
| Час на посаді: | |
| 2004 — 2016 | |
| Народився | 9 жовтня 1938 (80 років) Грац, Штирія |
| Політична партія | Соціал-демократична партія Австрії |
| Дружина | Маргіт Біндер |
| heinzfischer.at | |
|
| |
Зміст
БіографіяРедагувати
Закінчив юридичний факультет Віденського університету. У 1993 році став професором Інсбрукського університету. У 1971 вперше став членом парламенту. З 1983 по 1987 був міністром науки в коаліційному уряді Фреда Зіноваца.[1] У 1990 році він став президентом Австрійської Національної ради і працював в цій якості до 2002 року. З 2002 по 2004 він був віце-президентом. 10 січня 2004 був висунутий Соціал-демократичною партією Австрії на пост президента Австрії і переміг на виборах, набравши 52,39 % голосів виборців.
23 листопада 2009 він виставив свою кандидатуру на пост президента Австрії на виборах 2010 повторно, заявивши про це на YouTube. Австрійці не виявили цікавості до виборів та була зафіксована найменша явка виборців на дільниці для голосування.[2] 25 квітня 2010 Фішер переміг, набравши 79,3 відсотка голосів і він був переобраний на другий шестирічний термін.[3]
Зараз, за даними опитувань, він є найпопулярнішим політиком Австрії. Критики відзначають, що Фішер завжди уникає конфліктів. Одружений, має двоє дорослих дітей.
Політичне життяРедагувати
Після навчання Фішер був першим з 1962 року в парламенті секретарем соціалістичної парламентської групи, що діє з 1971 року, і він був обраний до Національної ради до якої він, за винятком часу його роботи як міністра з науки (1983—1987), належав аж до 2004 року.
У 1975 році він був головою Соціал-демократичної партії, з 1977 року заступник голови. У період з 1983 по 1987 рік він працював у Федеральному міністерстві у справах освіти, науки і культури на пості міністра науки у федеральному уряді Зіноваца .
У 1990 році він став президентом Національної Ради Австрії. Фішер залишався на цій посаді до 2002 року. З 2002 по 2004 рік він був, під час коаліції партій АНП-АПС, заступником спікера нижньої палати.
ПрезидентствоРедагувати
У січні 2004 року він висунув свою кандидатуру на пост австрійського федерального президента. 10 березня Гайнц Фішер подав у відставку з поста члена федеральної виконавчої влади та заступника голови Соціал-демократичної партії. Вибори відбулися 25 квітня. Фішер виграв з 52,39 % голосів, з перевагою в 4,78 % над Бенітою Ферреро-Вальднер ( Народна партія , підтримана також Партією свободи). 8 липня 2004 Фішер був приведений до присяги як восьмий Президент Австрії. З вступом посаду 8 липня 2004 року, він призупинив членство в СДПА.
23 листопада 2009 він виставив свою кандидатуру на пост Федерального президента Австрії, а на виборах 2010 року він повторно, заявивши про це в YouTube, переміг переважною більшістю голосів. Австрійці не проявили інтересу до виборів і саме на цих виборах зафіксована найменша явка до виборчих пунктів. 25 квітня 2010 Фішер переміг, набравши 79,3 % голосів при явці 53,6 % і він був переобраний на другий шестирічний термін.
Українська криза 2014Редагувати
На фоні анексії Криму і підтримки озброєних сепаратистів на сході України Росією, 24 квітня 2014 приймав у Відні з офіційним візитом президента Росії Путіна. У рамках цього візиту, незважаючи на критику партнерів з ЄС та НАТО, було підписано угоду між російським Газпромом та австрійським енергетичним концерном OMV щодо будівництва австрійської ділянки газогону Південний потік. На спільній прес-конференції Фішер зокрема сказав:[4][5]
| « | Я сподіваюся, що від сьогоднішньої зустрічі у Відні підуть імпульси, які додадуть поштовху мирному рішенню (конфлікту в Україні) | » |
| « | Ніхто не може сказати мені, чому газопровід, який перетинає НАТО і країни ЄС не може пройти по 50 кілометрах австрійської території? | » |
НагородиРедагувати
- * Великий офіцер Ордену За заслуги перед Італійською Республікою
- * Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
- * Великий Хрест ордену Великого лева (1992)
ПриміткиРедагувати
- ↑ Nina Weissensteiner: «Es tut mir leid …» Архівовано 21 October 2010[Дата не збігається] у Wayback Machine., Falter, 14.Jan 2004
- ↑ YouTube-Video: Stellungnahme von Bundespräsident Dr. Heinz Fischer zur Wiederkandidatur 2010, Der Standard: Fischer kandidiert erneut
- ↑ Bundesministerium für Inneres: Bundespräsidentenwahl 2010 Архівовано 31 October 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine.
- ↑ Путін в Австрії висловився за продовження перемир'я на Сході України // © 2014 Deutsche Welle
- ↑ Austria defies US, EU over South Stream during Putin visit // © 2014 Deutsche Welle
ПосиланняРедагувати
- Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період: навчально-методичний посібник із курсу / С. О. Рудько. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 412 с.
- Der Österreichische Bundespräsident / Федеральний президент Австрії
| Попередник: Томас Клестіль |
Федеральний президент Австрії 2004-2016 |
Наступник: Александер Ван дер Беллен |