Відкрити головне меню

«The Washington Post» (дослівно укр. — «Вашингтонська Пошта») — американська газета. Видається в місті Вашингтоні. Найбільша газета столиці Сполучених Штатів Америки, також входить до числа найстаріших. Містить термінові новини, репортажі на національні та міжнародні теми, нариси та коментарі.

The Washington Post

The Logo of The Washington Post Newspaper.svg

Логотип

Land on the Moon 7 21 1969-repair.jpg


Країна Flag of the United States.svg США[1]
Тип Щоденна газета
Формат широкоформатний[d]

Засновник Stilson Hutchins[d]
Власник Amazon.com, Джеффрі Безос
Видавець Fred Ryan[d]
Редактор Маркус Броклі
Засновано 1877
Мова англійська
Головний офіс 1150 15th Street, NW, Вашингтон, DC 20071, США
ISSN 0190-8286

Веб-сторінка www.washingtonpost.com
CMNS: Вашингтон пост на Вікісховищі

Зміст

Історія заснуванняРедагувати

Газета була заснована в 1877 році Стілсоном Хатчінсом (Stilson Hutchins). Почала видаватися 6 грудня 1877 накладом 10 тис. примірників. Газета містила чотири сторінки і коштувала три центи. У 1880 році вона додала недільний випуск, ставши першою міською газетою, що виходить 7 днів на тиждень. Для "Пост" писав Джозеф Пулітцер, поки тимчасово жив у Вашингтоні.

Дев'ять років потому, 1889-го, в рамках кампанії з просування передплати, власники запропонували керівникові музичної групи Marine Band композитору Джонові Філіпу Саузі (англ. John Philip Sousa) скласти марш, який супроводжував би церемонію нагородження переможців конкурсу коротких творів — нарисів. «Марш Вашингтон пост» входить до числа класичних творів Сауза.

У 1899 році, в розпал Іспано-американської війни, газета опублікувала класичну ілюстрацію Кліффорда Беррімена (Clifford K. Berryman) «Пам'ятай Мен (Remember the Maine)», яка стала бойовим кличем для американських моряків під час війни. У цьому ж році Хатчинс продає газету Френку Хаттону, члену республіканського Кабінету міністрів, і Берії Вілкінсу, колишньому конгресмену-демократу. У 1893 Хаттон і Вілкінс перевели редакцію "Пост" у нову будівлю, поруч із Національним театром. Після смерті Вілкінса в 1903 році, його сини, Джон і Роберт, керували "Вашингтон Пост" протягом двох років.

У 1905 році газету купив Джон Р. Маклін (John R. McLean) власник компанії Cincinnati Enquirer. Під його керівництвом видання збільшило свій дохід, а також обсяги реклами, проте втратив свій авторитет у читаючої публіки через прихильність Макліна Демократичній партії США. У 1916 році Джон Р. Маклін помер і власником газети став його син Едвард. Але той не виправдав довіри батька. При ньому газета збанкрутувала.

Період Мейєр-ГремРедагувати

1 червня 1933 газета була продана на спеціальному аукціоні фінансисту з Каліфорнії Юджину Мейеру (Eugene Meyer), який відновив репутацію газети. Недосвідченість Мейера у видавничому бізнесі спочатку коштувала йому чималих грошей, але через деякий час газета придбала популярність і стала приносити величезний прибуток. З плином часу до газети додалися інші видання, в тому числі журнал Newsweek, радіо WTOP, телевізійний канал у Флориді, а також був перекуплений єдиний конкурент газети у Вашингтоні - Washington Times-Herald. Так виникла медіа-імперія Юджина Мейєра. У 1946 році президент США Гаррі Трумен зробив Мейера першим президентом Світового банку. Однак цей пост не цікавив бізнесмена, і коли його завдання щодо організації роботи банку була виконана, Мейер знову повернувся в крісло голови ради директорів Washington Post. У 1947 році була заснована компанія Washington Post, президентом якої став Філіп Л. Грем (Philip L. Graham) - чоловік дочки Мейера Кетрін Грем. У 1954 році газета зміцнила свої позиції за рахунок злиття з конкуруючим виданням The Washington Times-Herald. Посаду керівника Грем займав до своєї смерті в 1963 році, після чого президентом компанії стала Кетрін Грем. При ній Washington Post продовжила розвивати своє панування у світі мас-медіа, Компанія придбала акції телеканалу ABC в Маямі, а також WFSB-TV в Коннектикуті. У 1971 році Washington Post почав продаж своїх акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі. У 1972 році газета зіграла ключову роль у Уотергейтському скандалі, який закінчився відставкою президента Річарда Ніксона. Журналісти видання Боб Вудворд та Карл Бернстайн опублікували серію матеріалів про групу хакерів, імовірно пов'язаних з адміністрацією Ніксона, які проникли в штаб демократичного кандидата в президенти Джорджа Макговерна в столичному готелі "Уотергейт". Зломщики намагалися встановити пристрої прослухування. У 1973 році Кетрін Грем була обрана головою ради директорів і головним виконавчим директором компанії Washington Post. У 1976 році її син Дональд Грем був призначений віце-президентом і генеральним директором газети, в 1979 році він став власником газети Washington Post. У листопаді 1983 на всій території США почав виходити національний тижневик Washington Post. У 1991 році Дональд Грем був призначений головним виконавчим директором компанії Washington Post, зберігаючи при цьому крісло видавця газети. У 1993 році Дональд Грем став головою правління компанії Washington Post, залишаючись при цьому на посаді генерального директора і видавця газети Washington Post. Кетрін Грем стала головою виконавчого комітету компанії Washington Post. У червні 1996 року Washington Post запустила свій офіційний сайт washingtonpost.com. У 2000 році власником газети став Боісфеуіллет Джонс-молодший (Boisfeuillet Jones, Jr), а Дональд Грем зайняв пост голови Washington Post.

Період Джеффа БезосаРедагувати

У серпні 2013 газету придбав Джефрі Безос за $ 250 млн. Разом з Washington Post Безос купив цілий ряд інших друкованих ЗМІ: The Express, The Gazette Newspapers, Southern Maryland Newspapers, Fairfax County Times, El Tiempo Latino і Greater Washington Publishing. Причиною продажу став незадовільний фінансовий стан підрозділу друкованих ЗМІ Washington Post Co. У 2002 році друковані ЗМІ принесли компанії понад $ 100 млн прибутку, в той час як за підсумками 2012 року операційний збиток підрозділу склав $ 54 млн, а виручка за останні 10 років скоротилася більш ніж на 30%. Новий власник газети оголосив про майбутні зміни, пообіцявши в той же час, що не буде втручатися в роботу видання так само активно, як управляє своїм інтернет-бізнесом.

Історія Washington PostРедагувати

Найвідомішим епізодом в багатій історії газети стали публікації, що зіграли провідну роль у виникненні та розвитку Вотергейтського скандалу — одного з найбільших політичних скандалів в історії США. Репортери газети Боб Вудворд і Карл Бернстін (Бернштайн), таким чином, зіграли помітну роль у відставці президента Річарда Ніксона. За цими подіями був знятий фільм «Вся президентська рать» з Робертом Редфордом і Дастіном Хоффманом в ролі Вудворда і Бернстіна.

У 1980 році газета опублікувала драматичну історію під назвою «Світ Джиммі», які описують життя восьмирічного героїнового наркомана у Вашингтоні, за яку репортер Джанет Кук завоювала визнання і Пулітцерівську премію. Подальше розслідування, проте, з'ясувало, що історія була вигадкою. Пулітцерівська премія була повернута.

Журналісти Post отримали 47 Пулітцерівських премій, 6 з них у 2008 році, 18 стипендій Німана і 368 призів Асоціації фотографів Білого дому.

Сучасний станРедагувати

Газета входить до числа провідних щоденних видань США, поряд з Нью-Йорк Таймс, відомої в свою чергу міжнародними репортажами, Wall Street Journal, що спеціалізується на економічних публікаціях та газетою Лос-Анджелес Таймс. Вашингтон пост, у свою чергу, зарекомендувала себе репортажами про політичні події Білого дому, Конгресу та інших побічних аспектах діяльності американського федерального Уряду.

Газета є приватною і, як і раніше, належить родині своїх засновників. Вона входить до складу Washington Post Company, яка, в свою чергу, також володіє іншими медійними і не-медійними компаніями, включаючи журнал Newsweek й Інтернет-журнал Slate. Газета є однією з небагатьох американських газет з іноземними бюро, розташованими в Багдаді, Боготі, Каїрі, Гонконгу, Ісламабаді, Єрусалимі, Кабулі, Лондоні, Мехіко, Москві, Найробі, Нью-Делі, Парижі, Шанхаї, Тегерані і Токіо. У листопаді 2009 року «Вашингтон Пост» оголосила про закриття свого американського регіонального бюро в Чикаго, Лос-Анджелесі та Нью-Йорку. Газета має регіональні філії в штаті Меріленд (Аннаполіс, округ Монтгомері, графство принца Джорджа, Південний штат Меріленд) і Вірджинії.

З понеділка-по п'ятницю, а також, у суботу випуски газети включають в себе наступні розділи:

  • Основний розділ: перша сторінка, національні та міжнародні новини, бізнес, політика, редакційні статті та думки
  • Розділ, що містить місцеві новини
  • Розділ «Стиль», що містить публікації на тему поп-культури, політики, образотворчого та виконавського мистецтва, кіно, моди і пліток, а також авторські поради та комікси
  • Спортивний розділ
  • Рекламний розділ

Недільні видання в значній мірі включають в себе ті ж розділи, що і з понеділка по п'ятницю, а також: Авторська думка, Мистецтво, Подорожі, комікси, ТВ програму, і The Washington Post Magazine.

Недільний формат трохи відрізняється від буденного: виходить у форматі таблоїду і містить більше розважальних матеріалів.

Додаткові щотижневі розділи з'являються в будні дні: Здоров'я & Наука — у вівторок, кулінарія — в середу, поради по догляду за будинком і садом — в четвер та у вихідні дні, анонс місцевих заходів — у п'ятницю.

Медіа-група Вашингтон Пост (The Washington Post Writers Group) — прес-синдикат, який об'єднує аналітиків, карикатуристів, творців коміксів і колумністів. Служба перебуває у підпорядкуванні Washington Post, надає інформаційні послуги газетам і журналам у всьому світі. Створена у 1973 р. До складу медіа-групи Вашингтон Пост входили такі відомі журналісти як Євген Робінсон [en], Чарльз Краутхаммер, Кетлін Паркер[en], EJ[en] Діон (EJ Dionne), Джордж Вілл[en], Джамаль Хашоґджі і Рут Маркус[en].

ПриміткиРедагувати

  • Contact The Washington Post reporters, columnists and bloggers [1] (англ.)
  • Иван Осипов. Эксперимент Безоса: зачем глава Amazon выложил $250 млн за The Washington Post [2] (англ.)
  • Top Media Outlets: Newspapers, Blogs, Consumer Magazines & Social Networks (англ.). burrellesluce.com (February 2011) [3] (англ.)

ПосиланняРедагувати