Девід Камерон

75-й прем'єр-міністр Великої Британії

Де́від Ві́льям До́нальд Камерон (англ. David William Donald Cameron; нар. 9 жовтня 1966) — 75-й прем'єр-міністр Великої Британії11 травня 2010 до 13 липня 2016[10]), лідер Консервативної партії Великої Британії у 2005—2016 роках, член Парламенту по виборчому округу Вітні. 2010 року очолив коаліційний уряд з ліберальними демократами, ставши наймолодшим прем'єр-міністром країни за останні 198 років.

Девід Камерон
David Cameron
Девід Камерон
Cameron of Lochiel arms.svg
Прапор
75-й Прем'єр-міністр Великої Британії
Прапор
11 травня 2010 — 13 липня 2016
Монарх: Єлизавета II
Попередник: Ґордон Браун
Наступник: Тереза Мей
Лідер Консервативної партії Великої Британії
2005 — 2016
Попередник: Майкл Говард
Наступник: Тереза Мей
Прапор
Член парламенту від округу Вітні
7 червня 2001 — 12 вересня 2016
Попередник: Шон Вудворд
 
Ім'я при народженні: Девід Вільям Дональд Камерон
Народження: 9 жовтня 1966(1966-10-09)[1][2][…] (56 років)
Мерілебон, Вестмінстер, Великий Лондон, Англія, Велика Британія[4][5]
Національність: Британець
Країна: Велика Британія[6][7]
Релігія: Англіканство
Освіта: Heatherdown Preparatory Schoold, Ітонський коледж і Брейсноуз коледж
Партія: Консервативна партія
Батько: Ian Donald Camerond[8][9]
Мати: Mary Fleur Mountd[8][9]
Шлюб: Саманта Кемерон
Діти: Ненсі Ґвен, Артур Еван, Айвен Реджинальд (†)
Автограф: Accession Treaty 2011 David Cameron signature.svg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Девід Камерон народився в родині біржового маклера Іана Дональда Камерона і Мері Флер Маунт, дочки сера Вільяма Маунта, 2-го баронета. Камерон має шотландські корені, один з його предків був спорідненим з королем Вільгельмом IV Ганноверським. Навчався в Ітонському коледжі. У цей час на рік перервав своє навчання і прожив певний час у Гонконзі, перебував у Радянському Союзі, де за його зізнанням КДБ намагався завербувати його.

Навчання продовжив у Брейсноуз коледжі Оксфордського університету, який закінчив зі ступенем бакалавра в галузі політології, філософії та економіки. У студентські роки вживав алкоголь і легкі наркотики, такі як марихуана. Освіту закінчив з відзнакою у 1988 році, потім працював протягом чотирьох років у науково-дослідному відділі Консервативної партії. Після виборів 1992 року став спеціальним радником уряду, спочатку у відділі Казначейства, а потім у Міністерстві внутрішніх справ. У 19942001 роках був директором корпоративних зв'язків медійної Carlton Communications.

Політичне життяРедагувати

Перша спроба потрапити в Палату громад парламенту Камерон зробив ще у 1997 році, але не набрав необхідної кількості голосів. У 2001 році, нарешті переміг і потрапив до парламенту, вигравши вибори у виборчому окрузі Вітні. Відразу ж після виборів став членом парламентського комітету з внутрішніх справ. У 2003 році був призначений заступником голови Консервативної партії. Рік потому, став основним доповідачем консерваторів з питань місцевого самоврядування. Пізніше був призначений міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Після поразки консерваторів на наступних виборах у травні 2005 року Камерон заявив про намір балотуватися на посаду голови Консервативної партії. У першому турі виборів голови партії, який відбувся 18 жовтня, Камерон, несподівано для багатьох отримав друге місце і 56 голосів проти Девіда Дейвіса, який мав 62 голоси. Однак вже у другому турі 20 жовтня Камерон отримав 78 % голосів і став головою Консервативної партії. Офіційним лідером парламентської опозиції був призначений 6 грудня 2005 року.

Після виборів, Камерон запровадив деякі зміни у політику Консервативної партії — почав робити більший акцент на «соціальну відповідальність», активну співпрацю приватних осіб, компаній та місцевої влади. Також виступав за обмеження фінансування політичних партій із приватних джерел.

На посаді Прем'єр-міністраРедагувати

Під час парламентських виборів 2010 року консерватори під головуванням Камерона отримали велику кількість місць у парламенті — 306, однак для формування більшості не вистачило 20 голосів і вони були вимушені увійти у коаліцію з Ліберальними демократами і сформувати уряд, в якому Девід Камерон став прем'єр міністром.

Велика Британія та Євросоюз

25 жовтня 2014 року Камерон відмовився збільшувати британський внесок у бюджет Євросоюзу, який просив додатково виділити 2,1 мільярда євро[11]. На думку Камерона, ЄС повинен дати владі Англії більше прав в галузі контролю над власним кордоном, в тому числі обмежити міграційний потік з інших країн, що належать до складу ЄС. На 2017 рік у Великій Британії планується референдум, на який буде внесено питання членства країни у Євросоюзі. Він називає це одним з головних пунктів програми своєї партії консерваторів. Водночас Камерон заявив, що Велика Британія готова залишитись в ЄС при умові реформування даного союзу[12][13] .

У лютому 2016 року Девід Камерон під час 40 годинних переговорів із ЄС домовився про особливий статус Великої Британії в Євросоюзі і про те, що його країна зможе не виплачувати повністю виплати мігрантам з інших країн ЄС протягом наступних семи років[14].

Але вже у червні 2016 року пройшов референдум про вихід Британії із ЄС, 51,9 % учасників якого проголосували за вихід.

Українська кризаРедагувати

5 червня 2014 року Д. Камерон під час зустрічі відмовився потиснути руку В.Путіну. Водночас, за словами прес-секретаря останнього, після завершення зустрічі політики таки потиснули один одному руки[15][16].

На думку Камерона, найкращим варіантом підтримки України з боку Євросоюзу буде запровадження нових санкцій проти Росії[17]. Він не вважає, що озброїти українські урядові війська було б правильним підходом.

«Найкраще, що ми можемо зробити для допомоги України — це вибудувати коаліцію у Європі та Америці для жорстких санкцій, щоб продемонструвати Росії, що відносини з рештою світу докорінно міняються».

17 жовтня після міланського саміту Д.Камерон заявив, що, якщо Росія не виведе з України свої війська, Євросоюз буде готовий зберегти санкції та продовжувати тиск на Росію[18].

24 лютого 2015 року Камерон анонсував відправку в Україну англійських військових інструкторів[19].

НападРедагувати

28 жовтня 2014 року у британському місті Лідс біля міської ратуші на Камерона напав місцевий житель, коли прем'єр виступав зі звітом про запуск нового залізничного сполучення між Лідсом і Манчестером. Порушник пробився до прем'єра з протилежного боку дороги, проскочивши одного з охоронців. Винуватець був схоплений охороною, але через деякий час був відпущений[20].

Наслідки референдумуРедагувати

24 червня 2016 року Прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон повідомив, що піде у відставку після референдуму про вихід Великої Британії з ЄС[21][22]. 13 липня королева Єлизавета II прийняла відставку Девіда Камерона[10].

Цікаві фактиРедагувати

На початку січня 2015 року Девід Камерон розповів, що президент США Барак Обама іноді називає його «братан»[23].

ПриміткиРедагувати

  1. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #13289016X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. http://www.nytimes.com/2010/05/12/world/europe/12cameron.html
  4. https://www.biographyonline.net/politicians/uk/david-cameron.html
  5. https://ethnicelebs.com/david-cameron
  6. http://www.nytimes.com/2010/05/14/world/europe/14britain.html
  7. http://www.nytimes.com/travel/guides/europe/britain/england/liverpool/hotels.html
  8. а б Lundy D. R. The Peerage
  9. а б Kindred Britain
  10. а б Королева прийняла відставку Кемерона з посади прем'єра. BBC Україна. 13.07.2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 13.07.2016. 
  11. Камерон відмовився збільшувати британський внесок у бюджет ЄС. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  12. Без реформ, Англія немає наміру залишатися в ЄС, — прем'єр Девід Камерон. Архів оригіналу за 6 грудня 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  13. london_nazivaye_spekulyatsiyami_mirkuvannya_pro_mozhliviy_vihid_velikoyi_britaniyi_z_yes&objectId=1328730 Лондон називає спекуляціями міркування про можливий вихід Великої Британії з ЄС[недоступне посилання з липня 2019]
  14. Брюссельская победа британского премьера. Архів оригіналу за 21 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016. 
  15. Путін та Камерон відмовилися при зустрічі потиснути один одному руки. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  16. Камерон не потиснув руки Путіну. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  17. Росія змушує Україну відмовитися від демократичного вибору під дулом автомата — Камерон. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  18. Камерон: або Путін виведе війська, або отримає санкції. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  19. Британский премьер анонсировал отправку в Украину военных инструкторов. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015. 
  20. На прем'єра Британії Камерона скоєно «напад» у Лідсі. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  21. Дэвид Кэмерон уйдет в отставку после референдума о выходе Великобритании из ЕС. 112.ua. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2016. 
  22. Прем'єр Великої Британії Кемерон йде у відставку. ukranews.com. Українські новини. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2016. 
  23. Кэмерон рассказал, что Обама называет его «братан». Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати