Державний лад Великої Британії

Політична структура Великої Британії заснована на принципі унітарної держави та конституційної монархії. Її система уряду (відома як Вестмінстерська система) прийнята і в інших державах Співдружності, таких як Канада, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія та Ямайка.

Британська Конституція не кодифікована і має як письмові, так і неписьмові джерела. До перших належать Акти Парламенту, а також судові рішення. Другі іменуються конституційними звичаями (конвенціями).

Голова держави та джерело виконавчої, судової та законодавчої влади в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — британський монарх, нині — король Чарльз III За конвенцією монарх призначає лідера партії, що має більшість у Палаті громад, прем'єр-міністром, хоча теоретично має право затвердити на цей пост будь-якого британського громадянина, навіть парламентарія або члена Палати лордів. Монарх дає королівську згоду на біллі парламенту, при цьому формально має право відмовити (останній випадок був 11 березня 1708). Монарх може також розпустити парламент за порадою прем'єр-міністра (не спостерігається на практиці), але де-юре має владу розпустити парламент з власної волі, без згоди прем'єра. Інші королівські повноваження, звані королівськими прерогативами (призначати міністрів, оголошувати війну), що належать виконавчій владі, здійснюються від імені Корони прем'єр-міністром та Кабінетом міністрів. Роль Монарха в публічній політиці обмежена церемоніальними функціями.

Монарх щотижня зустрічається з прем'єр-міністром та іншими членами Кабінету. Фактичним політичним лідером Британії є Прем'єр-міністр, останнім часом — глава Консервативної партії Ліз Трасс(з 6 вересня 2022 р.). Носієм суверенітету є «Король в Парламенті».

Велика Британія є постійним членом Ради Безпеки ООН, членом Великої сімки (G7), Організації економічного співробітництва та розвитку.

КонституціяРедагувати

У формі єдиного документа конституції не існує. Конституційне значення мають традиції, законодавчі акти Парламенту та судові прецеденти.

Глава державиРедагувати

Інститут президентства відсутній. Глава держави — Король, Його Величність Карл ІІІ.

Глава держави — монарх (король). Король Карл ІІІ є 41-м британським монархом з часів Вільяма Завойовника (1066 р.) і належить до Віндзорської династії. Король вважається верховним носієм виконавчої влади, главою судової системи, верховним головнокомандувачем збройних сил, світським главою англіканської церкви, має формально-конституційне право скликати Парламент, розпускати Палату Громад, санкціонувати законопроєкти, схвалені Парламентом. Поза цим, всі основні прерогативи державної влади здійснюються Парламентом та Урядом.

Законодавча владаРедагувати

Парламент є незалежним законотворчим органом. Складається з двох палат.

Депутати Палати Громад обираються на 5 років за мажоритарною системою, відносною більшістю прямим і таємним голосуванням на основі загального виборчого права особами, яким виповнилося 18 років.

Спікер Палати Громад — Ліндсей Гойл (з 4 листопада 2019 року).

Палата Лордів складається з довічних перів (після проведення першого етапу конституційної реформи у листопаді 1999 року майже всі спадкові пери, за винятком спеціально обраних 92, були позбавлені права засідати у Палаті Лордів), спеціально обраних спадкових перів, лордів-суддів з апеляцій та «духовних лордів» — двох архієпископів та 24 єпископів Англіканської Церкви. Кількісний склад Палати Лордів може змінюватись за рахунок зміни кількості довічних перів, чия загальна чисельність не регулюється законодавством.

Спікер Палати Лордів — барон Норман Фаулер(з 1 вересня 2016 року).

В умовах відсутності конституції і за положенням «парламентського суверенітету» Парламент не зв'язаний раніше ухваленими рішеннями і може скасовувати акти конституційного значення. Британські суди позбавлені права переглядати або скасовувати акти Парламенту.

Виконавча владаРедагувати

Уряд країни, як правило, очолюється лідером партії, яка перемогла на виборах і має найбільшу кількість місць y Палаті Громад, складається з членів Кабінету, міністрів, що не входять до складу Кабінету, і молодших міністрів (всього налічується близько 100 осіб). Прем'єр-міністр одноосібно формує склад Уряду та визначає, хто з міністрів входить до складу Кабінету.

З 2022 року посаду прем'єр-міністра займає Лізз Трас.

Судова владаРедагувати

Судова колегія Палати Лордів (найвища апеляційна інстанція у цивільних справах по всій країні, у кримінальних справах — в Англії, Уельсі та Північній Ірландії), Верховні Суди Англії, Уельсу та Північної Ірландії, Шотландський Сесійний та Верховний Суд

Ключові політичні партії та їх лідериРедагувати

Міжнародний статус країниРедагувати

Міжнародний статус країни з моменту ухвалення у 1931 році Вестмінстерського статуту Велика Британія в особі свого монарха стала вважатись головою Британської Співдружності Націй, нині — Співдружності (The Commonwealth), до складу якої входять 53 держави, які отримали незалежність в результаті деколонізації, або мають традиційно тісні відносини з іншими країнами Співдружності. Під контролем Великої Британії продовжують залишатися 13 заморських територій.

Велика Британія — одна з країн-засновників ООН та постійний член Ради Безпеки, з 1949 року — член НАТО; з 1973 — член Європейського Союзу.

ДжерелаРедагувати

  1. Keir Starmer elected as new Labour leader. BBC News (en-GB). 4 квітня 2020. Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 11 травня 2020.