Девід Леммі
Девід Ліндон Леммі (19 липня 1972, Whittington Hospitald) — британський юрист та політик-лейборист, який з 2024 року обіймає посаду міністра закордонних справ. Член парламенту від Тоттенгема[en] з 2000 року.
| Девід Леммі | |
|---|---|
| англ. David Lammy | |
 | |
| Міністр закордонних справ Великої Британії | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 5 липня 2024 |
| Монарх | Чарльз III |
| Прем'єр-міністр | Кір Стармер |
| Попередник | Девід Кемерон |
| Державний міністр вищої освіти | |
| 5 листопада 2008 — 11 травня 2010 | |
| Прем'єр-міністр | Гордон Браун |
| Попередник | Білл Раммелл[en] |
| Наступник | Девід Віллетс[en] |
| Державний міністр культури | |
| 10 травня 2005 — 28 червня 2007 | |
| Прем'єр-міністр | Тоні Блер |
| Попередник | Естель Морріс[en] |
| Наступник | Маргарет Годж[en] |
| Член парламенту від Тоттенгема[en] | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 22 червня 2000 |
| Попередник | Берні Грант[en] |
| Народився | 19 липня 1972 (51 рік) Whittington Hospitald, Лондон, Велика Британія[1] |
| Відомий як | політик, адвокат, правник |
| Країна | Велика Британія[2] і Гаяна[3] |
| Alma mater | SOAS School of Lawd[4], Гарвардська школа права, The King's (The Cathedral) Schoold[4] і Юридична школа Ситі[4] |
| Політична партія | Лейбористська партія |
| У шлюбі з | Nicola Greend |
| Релігія | християни |
| Нагороди | |
| davidlammy.co.uk | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Леммі був міністром при Тоні Блері та Ґордоні Брауні, востаннє, до повернення лейбористів до влади, державним міністром у справах вищої освіти в уряді Брауна. З 2020 по 2021 рік він обіймав посаду тіньового міністра юстиції, а з листопада 2021 року — тіньового міністра закордонних справ, Співдружності та розвитку в тіньовому кабінеті міністрів Кіра Стармера.
Біографія
ред.Народився 19 липня 1972 року, один із п'ятьох дітей у сім'ї іммігрантів із Гайани. Закінчив Школу сходознавства та африканістики Лондонського університету, 1994 року прийнятий до колегії адвокатів Англії та Уельсу. У 1997 році став першим чорношкірим британцем, який отримав ступінь магістра права в Гарвардській школі права[5].
У 2000 році обраний до Лондонської асамблеї[4].
22 червня 2000 року переміг на додаткових виборах у лондонському окрузі Тоттенгем[en], організованих після смерті депутата Палати громад від Лейбористської партії Берні Гранта. Леммі отримав 53,25 % голосів, але явка склала лише 25,4 %[6].
На парламентських виборах 2005 року Леммі був знову переобраний, зі зменшеною часткою голосів у 57,9% і зменшеною більшістю у 13 034 особи. Після виборів Блер призначив Ламмі міністром культури в Департаменті культури, медіа та спорту.
У червні 2007 року новий прем'єр-міністр Гордон Браун понизив Ламмі до рангу парламентського заступника державного секретаря в Департаменті інновацій, університетів та навичок. У жовтні 2008 року Браун підвищив його до посади державного міністра і призначив членом Таємної ради. У червні 2009 року Браун призначив Леммі міністром вищої освіти в новому Департаменті бізнесу, інновацій та навичок, очоливши команду міністрів, оскільки лорд Мандельсон був державним секретарем.
У травні-жовтні 2010 року — молодший міністр університетів і науки в тіньовому кабінеті Гаррієт Гарман.
Внаслідок відставки Брауна після поразки лейбористів на парламентських виборах 2010 року новим лідером партії був обраний Ед Мілібенд (при цьому Леммі підтримував кандидатуру його брата Девіда), а з 4 до 7 жовтня 2010 року відбулися вибори нового тіньового уряду, за підсумками яких Леммі набрав лише 80 голосів парламентаріїв і не зміг посісти одне з перших 19 місць, що давали право на посаду тіньового міністра[7][8]. Від запропонованої Мілібендом посади тіньового молодшого міністра Леммі відмовився[9].
4 квітня 2020 року в першому турі прямих виборів лідера лейбористів переміг Кір Стармер, якого Леммі і підтримував під час виборів[10]. 5 квітня він сформував свій тіньовий уряд, у якому Леммі був призначений тіньовим міністром юстиції[11].
29 листопада 2021 року Стармер здійснив кілька кадрових перестановок у тіньовому уряді, серед інших заходів підвищивши на посаді Девіда Леммі — він став тіньовим міністром закордонних справ[12].
Примітки
ред.- ↑ https://twitter.com/DavidLammy/status/964446965080653825
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ https://web.archive.org/web/20240228051244/https://www.thewestindianonline.com/david-lammy-is-proud-of-his-guyanese-roots/
- ↑ а б в The Independent — Britain: 1986. — 176681 екз. — ISSN 1741-9743
- ↑ President meets UK MP (англ.). Guyana Chronicle. 31 березня 2016. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Nicholas Watt (23 червня 2000). Labour coasts to victory in Tottenham (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Labour MPs to elect shadow cabinet (англ.). BBC News. 8 вересня 2010. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ Andrew Sparrow (8 жовтня 2010). Shadow cabinet election results in full (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ Caroline Crampton (27 вересня 2015). Lammy rejects junior ministerial role (англ.). New Statesman. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ Keir Starmer elected as new Labour leader (англ.). BBC News. 4 квітня 2020. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Mikey Smith (6 квітня 2020). Keir Starmer’s new Shadow Cabinet In full: Who’s in and who’s out in reshuffle (англ.). Mirror. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Heather Stewart (29 листопада 2021). Labour reshuffle: who’s up and who’s down in Keir Starmer’s shake-up (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 5 січня 2022.