Сезар (кінопремія)
«Сеза́р» (фр. César — «Цезар») — національна кінопремія Франції. Її вручає з 1976 року Академія мистецтв та технологій кінематографа (фр. Académie des arts et techniques du cinéma) за результатами голосування.
Сезар | |
---|---|
César | |
Сезар (кінопремія, 2019) | |
Присуджують за | досягнення у Французькому кінематографі |
Засновник(и) | Académie des Arts et Techniques du Cinéma |
Країна | Франція |
Вручення | Париж |
Рік заснування | 1976 |
Перше нагородження | 3 квітня 1976 |
academie-cinema.org | |
Сезар у Вікісховищі |
Академія кіномистецтв складається з понад 3 900 фахівців в 11 напрямках (у тому числі артистичних директорів, режисерів, сценаристів, представників преси). Є другою за величиною академією у світі після Оскара.[1]
Церемонія нагороди відбувається кожного лютого в Парижі в Театрі Шатле. Свою назву премія отримала на честь французького скульптора Сезара Бальдаччіні. Самі призи є творінням скульптора.
Історія
ред.Головна кінематографічна премія Франції «Сезар» — найпрестижніша нагорода за успіхи в кіномистецтві. Премія, що є європейським аналогом «Оскара», заснована Французької мистецтв та технологій кінематографа. Ідею її створення запропонував в 1974 продюсер і перший президент Французької кіноакадемії Жорж Кравенн (1914—2009). Він назвав її на честь свого друга, французького скульптора і відомого постмодерніста Сезара Бальдаччіні (1921—1998), який є автором призу — статуетки (лауреати премії разом з відповідним дипломом отримують метикуваті золочені статуетки, виготовлені за малюнком Бальдаччіні).
Уперше вручення національної кінопремії «Сезар» відбулося 3 квітня 1976 у паризькому Палаці конгресів. Церемонія проходила під головуванням відомого французького кіноактора Жана Габена. Премії вручали в тринадцяти номінаціях (найкращі фільм, режисер, артист, акторка і так далі).
Премію «Сезар» присуджують французьким та іноземним фільмам за підсумками попереднього нагородження року за результатами таємного голосування членів Французької академії кінематографічних мистецтв. Створена в 1974 Академія об'єднує станом на 2012 рік понад 3500 членів, серед яких — представники дванадцяти різних професій кіноіндустрії, а також видних діячів, які підтримують розвиток індустрії кіно у Франції.
Таємне голосування відбувається за два тури, голоси членів Академії, які отримують відповідні бюлетені на свою домашню адресу, збираються поштою. Під час першого туру визначаються по п'ять претендентів на премію у кожній з номінацій, в ході другого — переможці в кожній номінації. Як стверджують організатори, підрахунок голосів закінчується до 18.00 в день урочистої церемонії в офісі відповідального секретаря Академії. Відповідальний секретар прибуває на церемонію із запечатаними конвертами, які передаються учасникам церемонії, які оголошують переможців, у міру оголошення списку номінантів у кожній категорії.
До 2012 року список номінацій виріс до 22: найкращий фільм року, найкращий режисер, найкраща акторка, найкращий актор, найкраща жіноча роль другого плану, найкраща чоловіча роль другого плану, найкращий дебют, найкраща молода акторка, найкращий молодий актор, найкращий оригінальний сценарій, найкращий адаптований сценарій, найкращий анімаційний фільм, найкращий іноземний фільм, найкращий документальний фільм, найкращий монтаж, найкращий композитор, найкращий звукорежисер, найкращий оператор, найкращий художник по костюмах, найкращий художник-постановник, найкраща короткометражка.
За традицією французька академія кіномистецтва щорічно вручає Почесний приз.
Спочатку передбачалося, що кожні десять років буде вручатися особлива премія «Сезар Сезарів» за найкращу французьку стрічку десятиліття, а надалі й найкращу стрічку двадцятиріччя. 1985 року фільм «Стара рушниця» режисера Робера Енріко здобув премію «Сезар Сезарів» за найкращу стрічку десятиліття. Однак, надалі ця премія не вручалася.
Церемонія вручення премії «Сезар» проходить щорічно в лютому. З 2002 вона проводиться на сцені паризького музичного театру «Шатле», що вміщає 3 тисячі глядачів. Захід в різні роки вели відомі актори Ліно Вентура, Жанна Моро, Шарль Ванель, Жан Маре, Ів Монтан, Сімона Сіньоре, Катрін Деньов, Марчелло Мастроянні, Ален Делон, Жерар Депардьє, Анні Жирардо, Фанні Ардан, Ізабель Аджані та інші.
У попередні роки лауреатами «Сезар» ставали фільми: «Кус-кус і барабулька» Абделатіфа Кешиша, «Леді Чаттерлей» Паскаля Феррана (2007), «Моє серце битися перестало» Жака Одіара (2006), «Ухилення» Абделатіфа Кешиша (2005), «Навали варварів» Деніса Аркана (2004), «Піаніст» Романа Поланскі (2003), «Амелі» Жана-П'єра Жене (2002), «На чужий смак» Аньєс Жауї (2001) та інші.
За історію існування премії найбільша кількість «Сезарів» отримали два фільми — «Останнє метро» (1980) режисера Франсуа Трюффо і «Сірано де Бержерак» (1990) Жана-Поля Раппно. Обом картинам, в яких головну роль виконав Жерар Депардьє, дісталося по десять нагород.
Категорії
ред.Нагороди за заслуги
ред.- Найкращий фільм
- Найкраща режисерська робота
- Найкращий актор
- Найкраща акторка
- Найкращий актор другого плану
- Найкраща акторка другого плану
- Найперспективніший актор
- Найперспективніша акторка
- Найкращий сценарій
- Найкращий адаптований сценарій
- Найкращі декорації
- Найкращий дизайн костюмів
- Найкраща операторська робота
- Найкращий монтаж
- Найкращий звук
- Найкраща музика до фільму
- Найкращий дебютний фільм
- Найкращий анімаційний фільм
- Найкращий документальний фільм
- Найкращий фільм іноземною мовою
- Найкращий короткометражний фільм
- Найкращий короткометражний анімаційний фільм (1977—1990, та з 2014)
Спеціальні нагороди
ред.Скасовані нагороди
ред.- Найкращий франкомовний фільм (1984—1986)
- Найкращий фільм з Європейського Союзу (2003—2005)
- Найкращий постер (1986—1990)
- Найкращий продюсер (1996—1997)
- Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1976—2006)
- Найкращий короткометражний ігровий фільм (1977—2004)
- Найкращий короткометражний документальний фільм (1977—1991)
- Найкращий режисер реклами (1985—1986)
Церемонії
ред.Статистика
ред.Фільми які отримали 5 і більше нагород
ред.Нагород | Фільм | Рік | Номінацій |
---|---|---|---|
10 | Останнє метро | 1981 | 12 |
10 | Сірано де Бержерак | 1991 | 13 |
9 | Пророк | 2010 | 13 |
8 | І моє серце завмерло | 2006 | 10 |
7 | Відомі старі пісні | 1998 | 12 |
7 | До побачення, діти | 1988 | 9 |
7 | Піаніст | 2003 | 10 |
7 | Провидіння | 1978 | 8 |
7 | Серафіна з Санліса | 2009 | 9 |
7 | Тімбукту | 2015 | 8 |
7 | Усі ранки світу | 1992 | 11 |
6 | 120 ударів на хвилину | 2018 | 13 |
6 | Артист | 2012 | 10 |
6 | Тереза | 1987 | 10 |
5 | До побачення там, нагорі | 2018 | 13 |
5 | Довгі заручини | 2005 | 12 |
5 | Життя у рожевому кольорі | 2008 | 11 |
5 | Занадто красива для тебе | 1990 | 11 |
5 | Індокитай | 1993 | 12 |
5 | Каміла Клодель | 1989 | 12 |
5 | Кохання | 2013 | 10 |
5 | Королева Марго | 1995 | 12 |
5 | Леді Чаттерлей | 2007 | 9 |
5 | Мікрокосмос | 1997 | 8 |
5 | Палити/Не палити | 1993 | 9 |
5 | Я, знову я та мама | 2014 | 10 |
Фільми, які отримали 10 і більше номінацій
ред.Режисери, які отримали дві і більше нагород
ред.Режисер | Номінацій | Нагород |
---|---|---|
Роман Полянський | ||
Ален Рене | ||
Бертран Таверньє | ||
Жак Одіар | ||
Жан-Жак Ано | ||
Клод Соте | ||
Абделатіф Кешиш |
Актори, які отримали 7 і більше номінацій
ред.Актор/Акторка | Номінацій | Перемог |
---|---|---|
Жерар Депардьє | ||
Ізабель Юппер | ||
Катрін Денев | ||
Данієль Отей | ||
Катрін Фро | ||
Фабріс Лукіні | ||
Міу-Міу | ||
Наталі Бай | ||
Жульєт Бінош | ||
Домінік Блан | ||
Франсуа Клюзе | ||
Ізабель Аджані | ||
Сандрін Кіберлен | ||
Мішель Серро | ||
Андре Дюссольє |
«Велика п'ятірка» переможців та номінантів
ред.- Переможці
- Останнє метро (1980)
- Найкращий фільм: Останнє метро
- Найкращий режисер: Франсуа Трюффо
- Найкращий актор: Жерар Депардьє
- Найкраща акторка: Катрін Денев
- Найкращий сценарист: Сюзанна Шифман та Франсуа Трюффо
- Кохання (2013)
- Найкращий фільм: Кохання
- Найкращий режисер: Міхаель Ганеке
- Найкращий актор: Жан-Луї Трентіньян
- Найкраща акторка: Еммануель Ріва
- Найкращий сценарист: Міхаель Ганеке
Примітки
ред.- ↑ Le Figaro: Césars contre Oscars: deux cérémonies, deux standards
- ↑ Dates, les lieux et les diffuseurs (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2015. Процитовано 18 травня 2015. [Архівовано 2015-04-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Présidences de Cérémonie (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 18 травня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Maîtres de Cérémonie (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 18 травня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Claude Lelouch fier d'être président des César 2016. Le Figaro.
- ↑ César 2016 : Florence Foresti, maîtresse de cérémonie. Europe 1 (фр.). 21.10.2015. Процитовано 2.11.2015.
- ↑ Corentin Palanchini. César 2017 : Roman Polanski renonce à la présidence. AlloCiné (фр) . 24.01.2011. Процитовано 24.01.2017.
- ↑ Yannick Vely (29 вересня 2017). César 2018 : Manu Payet à la présentation. Paris Match. Процитовано 13.12.2017.
- ↑ Kristin Scott Thomas, présidente de la 44e cérémonie des César. Le figaro.fr (фр.) . 21.01.2019. Процитовано 23.01.2019.
- ↑ Léa Bodin. Kad Merad sera le maître de cérémonie des César 2019. AlloCiné (фр) . 08.11.2018. Процитовано 05.01.2019.
Джерела
ред.- Офіційний сайт премії «Сезар»(фр.)
- Церемонії премії «Сезар» на сайті IMDb
- «Сезар» на сайті AlloCiné