Королева Марго (фільм, 1994)

фільм 1994 року

«Короле́ва Марго́» (фр. La reine Margot) — історичний фільм 1994 року, поставлений французьким режисером Патрісом Шеро за мотивами однойменного роману Александра Дюма. Фільм здобув дві нагороди 47-го Каннського кінофестивалю 1994 року та був номінований у 12 категоріях на кінопремію «Сезар» 1995 року, у 5 з яких він переміг .

Королева Марго
La reine Margot
Жанрдрама / біографічний / історичний
РежисерПатріс Шеро
ПродюсерКлод Беррі
СценаристиДаніель Томпсон
Патріс Шеро
На основіроману Алексадра Дюма
У головних
ролях
Ізабель Аджані
Данієль Отей
Жан-Юг Англад
Венсан Перес
ОператорФіліпп Руссело
КомпозиторГоран Брегович
ХудожникиРішар Педуцці, Олів'є Радо
КінокомпаніяRenn Productionsd і Miramax Films
Дистриб'юторNetflix
Тривалість159 хв.
Мовафранцузька
КраїнаФранція Франція
Італія Італія
Німеччина Німеччина
Рік1994
Дата виходуФранція Франція: 13 травня 1994
DVD-реліз: 1 вересня 2015[1]
Кошторис18,3 млн
Касові збори$ 1 292 232 (США)
2 002 915 (переглядів у Франції)[2]
IMDbID 0110963
РейтингMPAA: R / IMDb: 7.5/10 stars
CMNS: Королева Марго у Вікісховищі

Синопсис

ред.

Серпень 1572 року. Франція у стані релігійної війни, що розгорілася через протестантський рух, який нестримно ріс та був не до смаку католикам. Щоб відновити мир та спокій у країні, прекрасна і горда принцеса Марго, сестра католицького короля Карла IX, повинна вийти заміж за протестанта-гугенота Генріха Наварського. Багато зацікавлених цією подією з різних куточків країни, незважаючи на виснажливу спеку, прибули до столиці Франції, і серед них була безліч протестантів.

Весілля, відсвятковане з великою пишнотою, закінчилося Варфоломіївською ніччю, або «паризьким кривавим весіллям» (24 серпня 1572), організованим жорстокою і підступною Катериною Медічі. Вулиці Парижа були залиті кров'ю, а в закутках знаходили по-звірячому понівечені тіла людей. Цієї ночі загинули тисячі протестантів, а один з них, важко поранений дворянин на ім'я Ла Моль, у відчайдушній спробі врятувати своє життя постукав у двері Марго, яка дала йому прихисток, а невдовзі закохалася в нього…

У ролях

ред.
Ізабель Аджані ···· Маргарита де Валуа
Данієль Отей ···· Генріх Наварський
Жан-Юг Англад ···· Карл IX
Венсан Перес ···· Ла Моль
Вірна Лізі ···· Катерина Медічі
Домінік Блан ···· Генрієтта Клевська
Паскаль Греггорі ···· Генріх Анжуйський
Клаудіо Амендола ···· Коконнас
Мігель Бозе ···· Герцог де Гіз
Азія Ардженто ···· Шарлотта де Сов
Томас Кречманн ···· Нансе
Жан-Клод Бріалі ···· Адмірал Коліньї
Бруно Тодескіні ···· Арманьяк
Жульєн Рассам ···· Франсуа, герцог Алансонський і Анжуйський
Бернар Верлі ···· кардинал

В інших ролях

ред.
  • Жан-Філіп Екоффі
  • Альбано Гуаетта
  • Йона Лейзен
  • Дорте Ліссевськи
  • Лор Марсак
  • Еммануель Салінжер
  • Мішель Марке
  • Алексіс Нітцер
  • Барбет Шредер
  • Жан-Марк Стеле
  • Отто Таусіґ
  • Толсти
  • Ульріх Вільдґрубер
  • Лоран Арналь
  • Жерар Берліоз
  • Крістоф Бернар
  • Маріан Блігарц
  • Даніель Бретон
  • П'єр Брійо
  • Валерія Бруні-Тедескі
  • Сесіль Кайо
  • Марк Чітті
  • Грегуар Колен
  • Ерван Дюжарден
  • Філіпп Дюкло
  • Марина Головіна
  • Жигмунт Карґоль
  • Карлос Лопес
  • Орасіо Массаро
  • Ромен Массен
  • Чарлі Нелсон
  • Бернар Ніссіль
  • Жулі-Анн Рот
  • Жан-Мішель Таверньє
  • Беатріс Туссен
  • Мелані Воден
  • Ніколя Вод
  • Елен де Фужероль

Історичні невідповідності

ред.

Фільм лише у загальних рисах пов'язаний з сюжетом однойменного роману Александра Дюма, досить вільно його інтерпретуючи. Проте і сам сюжет роману мало пов'язаний із реальними біографіями Ла Моля та Аннібала де Коконнаса. Насправді обоє були міньйонами Франсуа, герцога Анжуйського, який зрадив їх в обмін на пробачення за участь у змові 1574 року проти Генріха III, як тільки той посів французький престол. За участь в змові обоє були страчені.

Вінчання історичної Маргарити і Генріха відбувалося не в католицькому соборі, а на помості перед ним, оскільки Генріх був протестантом. Не могло бути присутнім на вінчанні і так багато духовенства, як показано у фільмі — королеві Катерині Медічі вартувало чималих зусиль умовити кардинала Шарля де Бурбона (єдиного католика в сім'ї Бурбонів) одружити пару без дозволу папи Римського.

Коханка Генріха Наварського, Шарлота де Сов, не була убита, вона померла у 1617 році, переживши більшість інших дійових осіб роману.

Критика

ред.

Вихід фільму залишився в пам'яті кінофахівців як один з історичних вододілів[3]. Стрічка, в якій французькі придворні XVI століття висловлюються на сучасному молодіжному жаргоні, нагадуючи критикам «панків», а замість розкішних костюмів з брижами[К 1] носять рване спіднє, «знаменувала падіння останнього оплоту вишуканого костюмованого мистецтва у кінематографі — історичного жанру»[3]. Відмовившись від підходу до класики як архівіст «в рукавичках», Шеро заявив, що знімав «що завгодно, але тільки не історичний фільм» у традиційному розумінні слова[5]. Глядачів у Каннах «Королева Марго» підкорила нечуваною для крупнобюджетного костюмованого фільму відвертістю у демонстрації «крові і плоті»: особливо багато суперечок викликав кривавий балет Варфоломіївської ночі і хитросплетіння сімейного інцесту в сімействі Валуа[5]. «Королева Марго» започаткувала моду на приховане осучаснення історичних реалій, яку продовжили такі стрічки, як «Марія-Антуанета» (2006), «Принцеса де Монпансьє» (2010) та ін.

До числа шанувальників фільму зараховує себе австрійський режисер Міхаель Ганеке. У його стрічці «Час вовків» одну з головних ролей виконав Патріс Шеро, а сценарій фільму «Приховане» було написано спеціально для Даніеля Отея. Для фільму Ганеке «Біла стрічка» костюми готувала Моділь Бікель. «Я найняв її, тому що вона працювала над костюмами для „Королеви Марго“, — найкращими, які я бачив у кіно. Вона майстерно створює необхідну патину, відчуття того, що цей одяг вже носили», — говорить Ганеке[6].

Визнання

ред.
Нагороди та номінації фільму «Королева Марго»[7]
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
1994 Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Королева Марго Номінація
Приз журі Патріс Шеро Перемога
Найкраща акторка Ізабель Аджані Перемога
Національна рада кінокритиків США ТОП іноземних фільмів Національна рада кінокритиків США Перемога
1995 Премія Оскар Найкращі костюми Моділь Бікель Номінація
Золотий глобус Найкращий фільм іноземною мовою Королева Марго Номінація
20-та церемонія премії «Сезар» Найкращий фільм Королева Марго Номінація
Найкраща режисерська робота Патріс Шеро Номінація
Найкраща акторка Ізабель Аджані Перемога
Найкращий актор другого плану Жан-Юг Англад Перемога
Найкраща акторка другого плану Вірна Лізі Перемога
Домінік Блан Номінація
Найкращий сценарій Патріс Шеро, Даніель Томпсон Номінація
Найкраща операторська робота Філіп Руссело Перемога
Найкращі декорації Рішар Педуцці, Олів'є Радо Номінація
Найкращий дизайн костюмів Моділь Бікель Перемога
Найкращий монтаж Франсуа Ґедіж'є, Елен Віар Номінація
Найкраща музика до фільму Горан Брегович Номінація
Давид ді Донателло Найкраща акторка другого плану Вірна Лізі Номінація
Найкращий дизайн костюмів Моділь Бікель Номінація
Італійський національний синдикат кіножурналістів Найкраща акторка другого плану Вірна Лізі Перемога
1996 Премія BAFTA Найкращий неангломовний фільм Королева Марго Номінація

Коментарі

ред.
  1. Комір, манжети та жабо, що зібрані у вигляді воланів, служили прикрасою старовинного чоловічого і жіночого одягу.[4]

Примітки

ред.
  1. La Reine Margot [Архівовано 6 жовтня 2015 у Wayback Machine.] на AlloCiné
  2. La Reine Margot (Queen Margot) (1994) — JPBox-Office. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 5 жовтня 2015.
  3. а б Ъ-Приложение Стиль (29599) — Реквием по роковой женщине [Архівовано 30 січня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Великий тлумачний словник російської мови. С. А. Кузнецов, 2010
  5. а б Ъ-Газета — Кинопремьера в Санкт-Петербурге(рос.)
  6. Film Comment | Film Society of Lincoln Center. Архів оригіналу за 14.01.2013. Процитовано 4.10.2015.
  7. Повний перелік нагород та номінацій фільму «Королева Марго» [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb

Посилання

ред.