Інцест

сексуальна активність між членами сім'ї або близькоспорідненими людьми

Інце́ст, іноді застосовується кровосумішка[1] (лат. incestus — нечистий, гріховний; синонім — кровозмішення) — статевий зв'язок між близькими родичами (батьками й дітьми, братами й сестрами).

«Лот з дочками», картина Х. Гольциуса

Відповідно до біблійного вчення, можна припустити, що перший інцест на Землі скоєно дітьми Адама і Єви. Їх кровозмісний союз був вимушеним і визнаний церквою священним, не злочинним. Незасуджуваний інцест стався після винищення Богом грішного міста Содома. Врятувалися Лот і його дві дочки, які думали, що їх батько вже старий і ніхто з ними вже не одружиться[2]. Для відновлення роду, напоївши батька вином, дочки вступили з ним у кровозмісний зв'язок. Відповідно до Біблії, їх нащадки були винищені з лиця Землі. У біблійних книгах «Левіт» і «Повторення Закону», де встановлені точні і докладні правила сексуальної поведінки, заборона на інцест не виділяється особливо серед заборон на позашлюбні та гомосексуальні зв'язки — і те, і інше, і третє карається стратою.

Ідея незасуджуваного інцесту перекочувала в традиції одруження фараонів, царів. Династичні шлюби освячувалися з позицій спадкування престолу, збереження чистоти крові (історія знає приклади виродження внаслідок цього цілих династій). Однак загалом у міфології, релігії кровозмішення засуджується і розглядається як гріх, як порушення табу.

У процесі еволюції людського роду було помічено: чим ближче перебувають у кровній родинності батьки, тим фізично слабшими і психічно неповноціннішими народжуються їхні нащадки. При інцесті виникає ймовірність зустрічі одних і тих самих патологічних генів, і якщо при звичайних (не родинних) шлюбах імовірність народження дитини з серйозним генетичним (вродженим) дефектом чи розумовою відсталістю близька до 3-4%, то при інцесті вона зростає у 5 разів. У більшості країн світу кровні шлюби і статевий зв'язок між близькими родичами заборонені, кримінально карані і засуджуються громадською мораллю (на відміну від шлюбів між двоюрідними родичами, між дядьком і племінницею тощо).

Інцест у Давній ГреціїРедагувати

Вся антична міфологія просякнута інцестуальним мотивом і Едіповим комплексом.

Гемера (денне світло) і Ефір (верхній шар повітря, гірський вітер), будучи братом і сестрою, породили на світ Урана (небо), Гею (землю), Тартара (безодню) і Талассу (море), тобто старших богів першого покоління. З самого початку все живе походить від інцестуального зв'язку брата і сестри. Пізніше, Гея з Ураном породжує гкатонхейрів, циклопів, титанів. Варто виділити останніх, а саме молодшого сина — Кроноса (спочатку землеробство, пізніше час). Тут і відбувається перше батьковбивство, в якому, до речі, також цікавий факт про взаємодію смерті і життя, страху і краси. З крові й сімені вбитого Урана, які впали у море, виходить Афродіта (краса). Кронос теж не йде від традиції і одружується зі своєю сестрою-титанідою Реєю. Зі страху впасти від рук власних дітей і навчений власним досвідом з батьком він ковтає своїх дітей (Геру, Посейдона, Аїда, Гестію і Деметру) — усіх, крім Зевса. Мати хитрістю залишає його живим. Наслідки: кастрація батька, десятирічна війна і прихід богів-олімпійців. І знову, верховний бог бере в дружини свою сестру.

Четвертий ступінь спорідненняРедагувати

У 1215 році Четвертий Латеранський собор видав у відношенні інцесту указ про «четвертий ступень споріднення». Згідно з ним, заборонявся шлюб між близькими родичами (у межах четвертого ступеня), винятком були ті пари, які отримували згоду самого Папи Римського. Більше того, до інцесту зараховували відносини між так званими «духовними родичами»: хрещеним батьком / матір'ю і його / її хрещеницею (ком), а також між самими хрещеними. Шлюб між такими «родичами» також вважався кровозмісним. У середньовічному творі Джованні Боккаччо «Декамерон» можна знайти два приклади подібних інтимних стосунків: Рінальдо займається сексом з хрещеною матір'ю своєї дитини, а Тінгоціо — з матір'ю свого хрещеника.

Важливо відзначити, що випадки інцесту зустрічалися значно частіше серед аристократів, ніж серед селян. Пояснення цьому просте: багаті або люди високого походження прагнули зберегти своє становище і тому укладали шлюби в своїх колах.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Є. Онацький (1960). Кровосумішка // Українська мала енциклопедія: 16 книга: у 8 томах. Том 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. Аргентина: Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. с. 771–772. 
  2. Буття, розділ 19 / Український переклад І. Огієнка / Біблія Онлайн. www.bibleonline.ru. Процитовано 2017-08-09. 

ПосиланняРедагувати