Франсуа Трюффо
Франсуа́ Трюффо́ (фр. François Truffaut; 6 лютого 1932, Париж, Франція — 21 жовтня 1984, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький кінорежисер, один із засновників «нової хвилі».
| Франсуа Трюффо | |
|---|---|
| фр. François Truffaut | |
.jpg) | |
| Дата народження | 6 лютого 1932 |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Дата смерті | 21 жовтня 1984 (52 роки) |
| Місце смерті | Неї-сюр-Сен, Франція[1][2]  |
| Поховання | Цвинтар Монмартр[3] |
| Громадянство | .svg){kind=small} Франція[4] |
| Релігія | християни |
| Професія | кінорежисер, сценарист, продюсер |
| Напрям | Французька нова хвиля |
| Заклад | Cahiers du cinéma |
| Нагороди | National Board of Review Award for Best Foreign Language Filmd (1970) Премія Національної Ради кінокритиків США найкращому режисеруd (1970) Премія Спільноти кінокритиків Нью-Йорка за найкращий фільм (1973) National Society of Film Critics Award for Best Directord (1973) New York Film Critics Circle Award for Best Directord (1973) National Board of Review Award for Best Foreign Language Filmd (1975) премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1981) |
| IMDb | ID 0000076 |
 Франсуа Трюффо у Вікісховищі | |
Біографія
ред.
Франсуа Трюффо народився 6 лютого 1932 року в Парижі. Будучи позашлюбною дитиною, він не знав імені свого справжнього батька. Його виховувала мати і Роланд Трюффо, що усиновив його. Майбутній режисер залишив школу в 14 років. Значний вплив на юного Франсуа здійснив письменник і кінокритик Андре Базен, що прищепив йому любов до кіно. Разом із іншим майбутнім режисером, Жаном-Люком Годаром, Трюффо пише статті для журналу Базена «Кінозаписник». Згодом Трюффо працював з Годаром над сценаріями фільмів «На останньому подиху» та «Історія води».
У 1957 році Трюффо одружився з Мадлен Моргенштерн, яка народила у цьому шлюбі двох доньок (у 1959 і 1961). Тесть Франсуа Трюффо, продюсер і кінопрокатник Моргенштерн, допоміг своєму зятеві розпочати кар'єру в кіно. Уже першими картинами Трюффо сміливо заявив, що на кінематографічному небосхилі з'явилася нова зірка. А фільм «Чотириста ударів» назавжди вкарбував його ім'я серед поважних постатей світового кіно. Фільмуванню власних стрічок у Трюффо передував період критики, який звичайно був відображенням впливу А. Базена. В пресі того часу Трюффо часто називали «сердитий критик Трюффо».
У 1965 році Трюффо розлучився з Мадлен Моргенштерн. Пізніше він мав стосунки з акторками, що працювали з ним: Клод Жад (заручини 1968 року), Катрін Денев та Фанні Ардан.
Помітне місце в творчості Трюффо займає своєрідний цикл фільмів, що їх об'єднує один герой, Антуан Дуанель. Цикл починається напів-автобіографічним фільмом «Чотириста ударів» (Les Quatre cents coups, 1959, Гран-прі на Каннському фестивалі) і продовжується в таких фільмах, як «Антуан і Колетт» (Antoine et Colette, новела у фільмі «Кохання у 20 років», 1962), «Вкрадені поцілунки» (Baisers volés, 1968, з Жаном-П'єром Лео, Клод Жад), «Родинне вогнище» (Domicile conjugale, 1970, Жан-П'єр Лео, Клод Жад), «Кохання, що втікає» (L'amoure en fuite, 1979, з Жан-П'єр Лео, Клод Жад).
Фільм Трюффо «Американська ніч» (1973) отримав премію «Оскар» в номінації «Найкращий іноземний фільм».
Найвідоміша роль Трюффо — у фільмі Стівена Спілберга «Близькі контакти третього ступеня» (1977).
У 1981 році в його фільмі «Сусідка» знялася акторка Фанні Ардан. Відтоді вона стала його улюбленою акторкою і партнеркою. Ардан народила від нього дочку.
Трюффо помер від раку мозку 21 жовтня 1984 року в паризькому передмісті Нейї-сюр-Сені.
Фільмографія
ред.- 1955 — «Візит» / Une visite
- 1957 — «Шантрапа» / Les Mistons
- 1959 — «Чотириста ударів» / Les quatre cents coups
- 1960 — «На останньому подиху» / À bout de souffle
- 1960 — «Стріляйте в піаніста» / Tirez sur le pianiste
- 1961 — «Історія води» / Une histoire d'eau
- 1961 — / Tire au flanc
- 1962 — «Антуан і Колетт» (новела у фільмі «Любов у 20 років») / Antoine et Colette en L'Amour à vingt ans
- 1962 — «Жуль і Джим» / Jules et Jim
- 1964 — «Ніжна шкіра» / La Peau douce
- 1966 — «451 градус за Фаренгейтом» / Fahrenheit 451
- 1968 — «Наречена була в чорному» / La mariée était en noir
- 1968 — «Вкрадені поцілунки» / Baisers volés
- 1969 — «Сирена з „Міссісіпі“» / La Sirène du Mississippi
- 1969 — «Дика дитина» / L'Enfant sauvage
- 1970 — «Родинне вогнище» / Domicile conjugal
- 1971 — «Дві англійки та „Континент“» / Les deux anglaises et le continent
- 1972 — «Така красунечка, як я» / Une belle fille comme moi
- 1973 — «Американська ніч» / La Nuit américaine
- 1975 — «Історія Аделі Г.» / L'Histoire d'Adèle H.
- 1976 — «Кишенькові гроші» / L'Argent de poche
- 1977 — «Чоловік, котрий любив жінок» / L'Homme qui aimait les femmes
- 1978 — «Зелена кімната» / La Chambre verte
- 1979 — «Кохання, що втекло» / L'Amour en fuite
- 1980 — «Останнє метро» / Le Dernier Métro
- 1981 — «Сусідка» / La Femme d’à côté
- 1983 — «Веселенька неділька» (Швидше б неділя!) / Vivement dimanche!
Примітки
ред.- ↑ http://www.homenapier.com/tag/francois-nel
- ↑ Fichier des personnes décédées mirror
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ RKDartists
Див. також
ред.Посилання
ред.- Трюффо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.