Шарлотта Генсбур
Шарлотта Люсі Генсбур (англ. Charlotte Lucy Gainsbourg, нар. 21 липня 1971) — франко-британська акторка та співачка. Дочка Джейн Біркін і Сержа Генсбура.
| Шарлотта Генсбур | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Charlotte Gainsbourg | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Charlotte Lucy Gainsbourg | |||
| Народилася |
21 липня 1971 (50 років) Лондон, Велика Британія | |||
| Національність | француженка | |||
| Громадянство |
 Велика Британія.svg){kind=small} Франція | |||
| Релігія | юдаїзм і християнство | |||
| Діяльність | актриса, співачка | |||
| Alma mater | Школа Жанін Мануельd | |||
| Роки діяльності | з 1986 | |||
| Чоловік | Іван Аттал[4] | |||
| Діти | Бен (*12 червня 1997) і Еліс (*8 листопада 2002)[5] | |||
| Батьки |
Серж Генсбур[6] Джейн Біркін[6] | |||
| Брати / сестри | Kate Barryd і Lou Doillond | |||
| IMDb | ID 1250 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Шарлотта Генсбур у Вікісховищі | ||||
БіографіяРедагувати
Народилася у Лондоні[7] і виросла у Парижі.
Акторський дебют відбувся у фільмі «Слова і музика» (1984), де вона виконувала роль дочки Катрін Денев. Того ж року відбувся і її музичний дебют із піснею її батька «Lemon Incest»[8]
1986 року 15-річна акторка отримала свою першу нагороду «Сезар» за фільм «Безсоромна». Того ж року Шарлотта випустила свій дебютний альбом «Charlotte for Ever», який спродюсував її батько Серж Генсбур.
1993 року відбувся англомовний дебют актриси у постановці її дядька «Цементний сад». 1994 року Шарлотта зіграла у п'єсі «Олеанна». 1996 року вона виконала головну роль у екранізації роману «Джейн Ейр». 2000 року Генсбур отримала нагороду «Сезар» як найкраща актриса другого плану за фільм «La Bûche».
2001 року була членом журі Каннського кінофестивалю[9].
2003 року зіграла у фільмі Алехандро Гонсалеса Іньярріту «21 грам». 2004 року вона випустила спільний сингл «If» із французьким поп-співаком Етьєном Дао.
2006 року випустила свій другий альбом «5:55», який був добре сприйнятий критикою і мав комерційний успіх. У Франції він став платиновим. У Великій Британії він зайняв 78-му сходинку чарту.
2007 року з'явилася у фільмах «Наука сну» з Гаелем Гарсією Берналем і в біографічному «Мене там немає» про Боба Ділана, де виконала пісню «Just Like a Woman». За роботу у «Мене там немає» вона отримала нагороду Незалежний дух.
2009 року отримала нагороду Каннського кінофестивалю як найкраща актриса за роль у «Антихристі» Ларса фон Трієра[10].
2009 року фільм «Переслідування» за її участю змагався за Золотого лева на Венеційському кінофестивалі. Того ж року Генсбур випустила свій третій студійний альбом «IRM»[11]. Пісня «Heaven Can Wait» з нього була використана у рекламі Starbucks[12], а пісня «Trick Pony» — у епізоді «Perfect Little Accident» серіалу «Анатомія Грей»[13]
2010 року вийшов фільм «Дерево», де знімалася Генсбур. Наступною роллю Шарлотти стала роль Клер у фантастичній драмі Ларса фон Трієра «Меланхолія»[14].
Особисте життяРедагувати
З 1990-х років Шарлотта знаходиться у цивільному шлюбі з актором і режисером Іваном Атталем[15]. У пари є троє дітей — Бен Атталь (12.06.97), Еліс Атталь (08.11.02) і Джо Атталь (16.07.11)[16]. Наразі сім'я проживає у Парижі.
Проблеми зі здоров'ямРедагувати
Влітку 2007 року, після незначного випадку під час катання на водних лижах у США, у Шарлотти почала зазнавати сильні головні болі. Як пізніше з'ясувалося, вона перенесла внутрішньомозковий крововилив, 5 вересня вона була екстрено госпіталізована в паризьку лікарню, де їй провели успішну операцію на мозку[17].
Цікаві фактиРедагувати
- Зовнішність Шарлотти Генсбур стала прообразом головного протагоніста відеогри Silent Hill 3 — дівчини-підлітка Хізер Мейсон.[18]
ДискографіяРедагувати
- Charlotte for Ever (1986)
- 5:55 (2006)
- IRM (2009)
- Stage Whisper (2011)
- Rest (2017)
ФільмографіяРедагувати
| Рік | Фільм | Роль | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1984 | Слова і музика | Шарлотта Маркер | |
| 1985 | Спокуса Ізабель | Дитина | |
| Безсоромна | Шарлотта Кастанг | премія «Сезар» | |
| 1986 | Шарлотта Назавжди | Шарлотта | |
| 1988 | Маленьке кохання | Люсі | |
| Джейн Б. за версією Агнес В. | Дочка Дж. | ||
| Маленький злодій | Жанін Кастанг | номінація на «Сезар» | |
| 1990 | І світло в темряві сяє | Матільда | |
| 1991 | Дякую, життя | Камілла Пелево | |
| Очима людей | Джульєтта Маньї | ||
| 1992 | Закохана | Марі | |
| 1993 | Цементний сад | Жюлі | |
| 1994 | Підступність слави | Шарлотта Генсбур | |
| 1996 | Джейн Ейр | Джейн Ейр | |
| Анна Оз | Анна Оз | ||
| Кохання і т. д. | Марі | номінація на «Сезар» | |
| 1999 | Взломщик | Катрін Жирар | |
| La Bûche | Міла Робін | премія «Сезар» | |
| 2000 | Пристрасно | Еліс Алмейда | |
| Знедолені | Фантіна | ||
| 2001 | Фелікс і Лола | Лола | |
| Моя дружина актриса | Шарлотта | ||
| 2003 | 21 грам | Мері Ріверс | |
| 2004 | Міжнародна зірка | Шарлотта Генсбур | короткометражка |
| І жили довго і щасливо | Габріель | ||
| 2005 | Один залишається, інший іде | Юдіт | |
| Леммінг | Бенедікт Гетті | ||
| 2006 | Новий світ | Люсі Рід | |
| Жінка на прокат | Емма | номінація на «Сезар» | |
| Наука сну | Стефані | ||
| 2007 | Мене там немає | Клер | премія Незалежний дух |
| 2008 | Місто кінцевого призначення | Арден Ленгдон | |
| 2009 | Антихрист | Вона | нагорода Каннського кінофестивалю |
| Переслідування | Соня | ||
| 2010 | Дерево | Дон | |
| 2011 | Меланхолія | Клер | |
| 2011 | Зізнання нащадка століття | Brigitte | |
| 2012 | Не заходити, ми не одягнені | Лілі | |
| 2013 | Німфоманка | Джо | фільм з двох частин |
| 2014 | Самба | Аліса | |
| 2017 | Привиди Ісмаеля | Сільвія | |
| Обіцянка на світанку | Міна Кацев | номінація на премію «Сезар» за найкращу жіночу роль | |
| 2022 | Блідо-блакитне око |
ПриміткиРедагувати
- ↑ OCLC. VIAF (Virtual International Authority File) — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123407370 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 травня 2011. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ Біографія Charlotte Gainsbourg на сайті IMDb (англ.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 липня 2009. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 квітня 2010. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 червня 2010. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ Movie Habit: Interview with Charlotte Gainsbourg and Yvan Attal <! — Bot generated title ->. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ Charlotte Gainsbourg bio: biographie de Charlotte Gainsbourg — Gala. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 27 лютого 2011.
- ↑ Charlotte Gainsbourg has emergency brain surgery. NME. UK. 6 September 07. Архів [http:// www.nme.com/news/charlotte-gainsbourg/30949 оригіналу] за 16 лютого 2012.
- ↑ Енциклопедія Silent Hill (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 12 квітня 2022.
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шарлотта Генсбур |
- Офіційний сайт
- Шарлотта Генсбур(англ.) на сайті Internet Movie Database
- Шарлотта Генсбур Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine. на сайті Kino-teatr.ua