Орден Мистецтв та літератури

державна нагорода Франції

Орден Мисте́цтв та літерату́ри (фр. L'Ordre des Arts et des Lettres) — відомча нагорода Франції, що перебуває у віданні Міністерства культури Франції. Нерідко використовується інший варіант перекладу назви нагороди: Орден Мисте́цтв та (витонченої) слове́сності.

Орден Мистецтв та літератури
L'Ordre des Arts et des Lettres
I ступінь
II ступінь
III ступінь
Країна Франція Франція
Тип орден
Статус вручається
Нагородження
Засновано: 2 травня 1957 року
Нагороджені:
d (1)
Черговість
Старша нагорода Орден Морських заслуг
Молодша нагорода Медаль за втечу з полону (фр. Médaille des Évadés)
Сайт culture.gouv.fr/culture/artsetlettres/

CMNS: Орден Мистецтв та літератури у Вікісховищі

Історія ред.

Орден Мистецтв та літератури — одна з чотирьох відомчих нагород (орден Академічних пальм, орден Сільськогосподарських заслуг і орден Морських заслуг), збережених при орденській реформі 1963 року, що скасувала численні відомчі ордени заслуг на користь одного наново заснованого Національного ордену Заслуг.

Орден був заснований декретом № 57-549 від 2 травня 1957 року з метою винагороди «осіб, що відзначилися своїми досягненнями в художній або літературній області або вкладом, який вони внесли у поширення мистецтва та літератури у Франції і у світі». Рішення про нагородження приймає Міністр культури і комунікацій Франції за сприяння Ради ордену. Рада складається з 8 членів «по праву» (міністр і начальники управлінь і установ Міністерства культури і зв'язку) і 8 членів, що призначаються на 3 роки міністром (1 член Ради ордену Почесного легіону і 7 заслужених діячів культури і комунікацій).

У статут ордену кілька разів вносилися зміни, в основному щодо складу Ради ордену і розмірів щорічних квот на число нагороджень. Остання[1] зміна відбулася 4 січня 2012 року (декрет № 2012-19).

Ступені ордену ред.

Орден Мистецтв і літератури складається з трьох ступенів:

  Командор (фр. Commandeur) — знак на стрічці, що носиться на шиї; найвищий ступінь ордену;
  Офіцер (фр. Officier) — знак на стрічці з розеткою, що носиться на лівій стороні грудей;
  Кавалер (фр. Chevalier) — знак на стрічці, що носиться на лівій стороні грудей.

Умови нагородження ред.

Нагородження орденом проводяться послідовно, від молодшого ступеня до старшого.

Удостоєні кавалерського ступеня ордену можуть бути особи у віці не молодше 30 років, що користуються громадянськими правами і що мають значні заслуги в області мистецтв і літератури. Нагородження офіцерським ступенем можливо не раніше, як через 5 років після нагородження кавалерським ступенем, а командорським ступенем — не раніше, як через 5 років після нагородження офіцерським ступенем ордену.

При нагородженні старшим ступенем ордену заслуги, вже відмічені молодшим ступенем, не можуть зараховуватися.

При виняткових заслугах кандидата для нагородження вік і термін між нагородженнями можуть бути проігноровані. Офіцери і командори ордену Почесного легіону можуть представлятися відразу до аналогічного ступеня ордену Мистецтв та літератури. Міністр культури і комунікацій і члени Ради ордену при вступі на посаду отримують командорський ступінь ордену «по праву».

Нагородження проводяться 2 рази в рік — 1 січня і 14 липня. Кандидатські списки складаються в префектурах за місцем проживання кандидатів, після чого передаються до Міністерства культури і комунікацій і після обговорення в Раді ордену затверджуються Міністром.

Престиж ордену завжди підтримувався високими критеріями відбору кандидатів і обмеженим числом нагороджень. Спочатку було встановлено нагороджувати на рік не більше 40 осіб у ступені командора, 100 — у ступені офіцера і 200 — у ступені кавалера. Згодом ці цифри кілька разів переглядали як у бік зменшення, так і в бік збільшення. Нині чинне[1] число можливих нагороджень встановлене декретом № 97-468 від 5 травня 1997 року: 50 — у ступені командора, 140 — у ступені офіцера і 450 — у ступені кавалера.

Іноземці, що постійно мешкають у Франції, можуть бути нагороджені орденом на тих же умовах, що і французькі громадяни. До громадян інших держав, що не мешкають на території Франції, умови віку і терміну між нагородами можуть не застосовуватися. Нагородження іноземців не враховуються в щорічних обмеженнях числа нагороджених. Для нагородження іноземців призначається окремий день.

Депутати представницьких органів влади (парламентських зборів) під час дії їх мандатів не можуть нагороджуватися орденом Мистецтв та літератури.

Знаки ордену ред.

Знак ордену є восьмикінечним хрестом з роздвоєно-увігнутими променями і з кульками на кінцях. Хрест оформлений візерунком-арабескою і покритий зеленою емаллю. У центрі хреста — покритий білою емаллю медальйон. З лицьового боку медальйона розташована монограма з букв «A» і «L» (Arts — Lettres). По металевому обідку медальйона опуклий напис: «RÉPUBLIQUE FRANÇAISE» (Французька Республіка). На зворотній стороні медальйона зображення голови Маріанни, що символізую собою Францію, і напис по обідку: «ORDRE DES ARTS ET DES LETTRES» (орден Мистецтв та літератури).

Знак через підвіс підвішується до кільця, через яке протягується орденська стрічка. Підвіс кавалерів і офіцерів у вигляді стилізованого зображення плаского вузла, у командорів — у вигляді овального вінка.

Розмір знака кавалерів і офіцерів — 40 мм у діаметрі, командорів — 55 мм.

Знаки кавалерів — срібні, офіцерів — позолочені, і командорів — золоті.

Стрічка ордену зелена, шириною 37 мм, з чотирма вертикальними білими смужками шириною 2,4 мм на відстані 5,5 мм один від одного і від країв. На стрічці офіцера кріпиться розетка, діаметром 27 мм, з такої ж стрічки.

Для повсякденного носіння на цивільному одязі передбачені розетки зі стрічки ордену, а для носіння на мундирах — орденські планки.

Нагороджені ред.

Серед нагороджених Орденом Мистецтв та літератури:

Примітки ред.

  1. а б Станом на липень 2013 року.

Література ред.

  • André Souyris-Rolland. Guide des ordres civils français et étrangers, des médailles d’honneur, des médailles de sociétés. — Paris : Préal — Supcam, 1979. — 148 p.
  • Jacques Demougin. Les décorations françaises. — Paris : Trésor du patrimoine. — 95 p. — ISBN 2-911468-99-6.

Посилання ред.