Вікіпедія

Нурєєв Рудольф Хаметович

(Перенаправлено з Рудольф Нурєєв)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нурієв.

Рудольф Хаметович Нурєєв, відомий також як Нурієв[7][8] (17 березня 1938, Іркутськ — 6 січня 1993, Париж) — радянський і британський артист балету, балетмейстер. 1961 року не повернувся до СРСР після закордонних гастролей, ставши зіркою лондонського Королівського балету.

Рудольф Хаметович Нурєєв
рос. Рудо́льф Хаме́тович Нуре́ев
Фото Аллана Ворена, 1973 рік
Народився17 березня 1938(1938-03-17)[1][2][…]
Раздольне (Приморський край)d, Надеждинський район, Приморська область (РРФСР), Далекосхідний край, РРФСР, СРСР
Помер6 січня 1993(1993-01-06)[1][2][…] (54 роки)
Леваллуа-Перре[4]
·СНІД
ПохованняСент-Женев'єв-де-Буа[5]
ГромадянствоСРСР СРСР→Австрія Австрія
Національністьтатарин-башкир
Діяльністьартист балету, балетмейстер
Alma materАкадемія російського балету імені А. Я. Ваганової
ВчителіSulamith Messererd і Vera Volkovad
Відомі учніManuel Legrisd
Знання мовросійська[6] і татарська
Роки активності1958 — 1992
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
IMDbID 0638159
Сайтnureyev.org

Життєпис

ред.

Рудольф Нурєєв народився в поїзді, що прямував до Владивостока, між Іркутськом і Слюдянкою, 17 березня 1938 року. Згідно з документами КДБ, за національністю татарин[9][10].

Батько — Хамет Фазлійович Нурієв (1903 — ?). Родом з села Асанова Шаріпівської волості Уфімського повіту Уфімської губернії (нині Уфімський район Республіки Башкортостан). Мати — Фаріда Агліуллівна Нурєєва (Ідрісова) (1907 — 1987)[11]. Народилася в селі Татарське Тюгульбаєво Кузнечіхінської волості Казанської губернії (нині Алькеєвского району Республіки Татарстан)[10][11][12].

Незабаром після народження батько отримав призначення в Москві. У 1941 році Рудольф з матір'ю опинилися в евакуації в Башкирській АРСР. Почав танцювати в дитячому фольклорному ансамблі в Уфі, а в 1955 році вступив до Ленінградського хореографічного училища, навчався у класі Олександра Пушкіна[ru]. Після його закінчення в 1958 році Нурєєв став солістом балету театру імені С. М. Кірова (нині — Маріїнський театр).

16 червня 1961 року, перебуваючи на гастролях у Парижі, відмовився повернутися в СРСР, ставши «неповерненцем». Незабаром Нурєєв почав працювати в Королівському балеті (Королівський театр Ковент-Гарден) в Лондоні і швидко став світовою знаменитістю. Отримав австрійське громадянство.

Понад п'ятнадцять років Нурєєв був зіркою лондонського Королівського балету і був постійним партнером великої англійської балерини Марго Фонтейн. Виступав по всьому світу (в Європі, США, Японії, Австралії і т. д.). Працював дуже інтенсивно, наприклад, в 1975 році число виступів досягло трьохсот. Вважається, що Рудольф Нурєєв повністю змінив пасивну роль танцюриста в класичному балеті.

Від 1983 по 1989 рік Нурєєв був директором балетної трупи паризької Гранд-опера. Не раз виступав на одній сцені з Івет Шовіре. Одне з його головних досягнень у цей період — «відкриття» французької балерини Сільві Гіллем. Брав участь у класичних і сучасних постановках, багато знімався в кіно і на телебаченні, ставив класичні балети.

В останні роки життя виступав як диригент. 1984 року в крові танцюриста виявлено ВІЛ. Хвороба прогресувала і Нурєєв помер від ускладнень СНІДу 6 січня 1993 неподалік від Парижа. Похований на російському кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа під Парижем.

Приватне життя

ред.

Рудольф Нурєєв був гомосексуалом, проте в юності мав і гетеросексуальні стосунки[13][14][15]. Після втечі з СРСР 1961 року він зустрівся зі знаменитим данським танцівником Еріком Бруном. Брун і Нурєєв стали парою[13][16] і зберігали свої стосунки протягом 25 років, до самої смерті Бруна в 1986 році.

Вшанування пам'яті

ред.

Кінематограф

ред.
  • 2014 — Візит — роль виконав Азамат Ішкін

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118589024 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ https://actu.fr/insolite/toussaint-quelles-sont-les-celebrites-enterrees-en-essonne_46091418.html
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Рудольф Нуреев: бог танца и порока
  8. ↑ Выставка, посвященная Нуриеву, откроется в музее имени Бахрушина
  9. ↑ Из «Записки об измене Родине артиста балета Р. Х. Нуриева». См.: КГБ проворонил побег Нуриева
  10. ↑ а б Нуреев Р. Х. Автобиография. М., 1998.
  11. ↑ а б Алик Бикчурин. Жизнь и творчество Рудольфа Нуреева [Архівовано 20 червня 2010 у Wayback Machine.] // Источник: журнал «Балет», № 95, 1998. Стр. 15-20 // Сайт Рудольф Нуреев
  12. ↑ Синенко С. Г. Рудольф Нуреев: истоки творчества, превратности судьбы. Художественно-документальное повествование. — Уфа: Китап, 2008. — 192 с.
  13. ↑ а б Kavanagh, Julie Nureyev: The Life (2007) ISBN 978-0-375-40513-6
  14. ↑ The Canadian Press (30 листопада 2009). TV dance-winner Archambault tackles Nureyev - Arts & Entertainment - CBC News. Cbc.ca. Процитовано 3 травня 2012.
  15. ↑ John Ezard and Carolyn Soutar (30 січня 2003). Nureyev and me | Stage. The Guardian. Процитовано 3 травня 2012.
  16. ↑ Literary Review. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 13 березня 2009.
  17. ↑ Первый выход Нуреева / Г. Гайда; Интервью вела О. Соболева // Иркутск,- 2001.- 30 нояб.- .7
  18. ↑ Башкирское хореографическое училище
  19. ↑ Нуриевский фестиваль на сайте Татарского театра оперы и балета им. М.Джалиля. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 23 жовтня 2013.

Література

ред.
  • Данциг Р. В. Вспоминая Нуреева. След кометы / Пер. с нидерл. И. Михайловой. СПб.: Геликон Плюс, 2012. — 368 с., 500 экз., ISBN 978-5-93682-809-6
  • Стюарт Отис. Рудольф Нуреев: Вечное движение = Perpetual motion: the public and private lives of Rudolf Nureyev. — Смоленск: Русич, 1999. — ISBN 5-88590-870-2
  • Рюнтю Юри Мэттью. Руди Нуреев без макияжа. — М.: Новости, 1995. — ISBN 5-7020-0981-9
  • Ролан Пети. Тан лие с Нуриевым.
  • Диана Солуэй. Рудольф Нуреев на сцене и в жизни.
  • Ариан Дольфюс. Непокоренный Нуреев.
  • Сергей Синенко. Рудольф Нуреев: Истоки творчества, превратности судьбы.
  • Н. Я. Надеждин. Рудольф Нуриев. М.: Мир энциклопедий Аванта+, Астрель, 2011. 224 с., ил., Серия «Секрет успеха», 3 000 экз., ISBN 978-5-98986-448-5, ISBN 978-5-271-31857-3
  • Красовская В. Рудольф Нуреев // Профили танца. — СПб.: Академия Русского балета им. А. Я. Вагановой, 1999. — С. 297—299. — 400 с. — (Труды Академии Русского балета имени А. Я. Вагановой). — 2000 экз. — ISBN 5-93010-001-2
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нурєєв_Рудольф_Хаметович&oldid=40999546