Вікіпедія

Серж Лютанс

Серж Лютанс (фр. Serge Lutens; нар. 14 березня 1942(1942березня14), Лілль) — французький фотограф, кінематографіст, модельєр і парфумер. Найбільш відомий як творець однойменного парфумерного бренду та як автор рекламної кампанії японської косметичної фірми Shiseido у 80-х роках XX століття.

Серж Лютанс
фр. Serge Lutens
Народився 14 березня 1942(1942-03-14)[1][2][…] (82 роки)
Лілль[4]
Країна  Франція
Діяльність фотограф, модельєр
Знання мов французька[5]
Нагороди
Командор ордена Мистецтв і літератури
Сайт sergelutens.com

Ранні роки ред.

Серж Лютанс народився під час Другої світової війни, у 1942 році, у французькому місті Лілль. Він народився поза шлюбом[6] і після народження кілька років жив у прийомній сім'ї, оселившись з батьками тільки після їхнього весілля[7]. У віці 14 років на вимогу батька Лютанс покинув школу та почав працювати помічником у перукарському салоні Chez Besson у Ліллі[7]. Тоді ж він уперше захопився фотографією, експериментував із постановочними фото під час знімання. Ці світлини, зроблені для себе, стали його першим кроком до професійної фотографії[7].

У віці 18 років Сержа Лютанса призвали до французької армії у зв'язку з війною в Алжирі[8], намагався ухилитися від відряджання в діючі війська[7]. За його власним зізнанням, спочатку він намагався симулювати дисфорію, а потім по-справжньому впав у депресію та провів під медичним наглядом кілька місяців[7].

Фотограф і стиліст ред.

З 1962 року він перебрався з Лілля в Париж і став співпрацювати як фотограф, дизайнер зачісок і макіяжу з паризькою редакцією журналу «Вог». Його роботи мали успіх і, крім «Вог», у 1960-х роках він працював у «Елль», «Jardin des modes», «Гарперс базар»[8]. У 1967 році фірма Christian Dior замовила Лютансу розробку кольорів, стилю та візуальних образів для запуску лінії косметики Dior[8]. На початку 1970-х років головний редактор американського «Вог» Діана Вріланд назвала роботу Лютанса для лінії Dior революцією в макіяжі[8].

У 1973 році нью-йоркський музей Гуггенхайма присвятив творчості Лютанса окрему експозицію[9].

У 1970-х роках Лютанс багато подорожував і оформив свої візуальні враження у два короткометражні фільми: «Les Stars», знятий у 1974 році, та «Suaire» 1976 року. Обиді стрічки демонструвалися на Каннському кінофестивалі[10].

У 1980 році Лютанс уклав контракт з японською косметичною компанією Shiseido та розробив візуальний стиль, що став візитною карткою Shiseido на багато років. Преса відзначала значний вплив російського конструктивізму на візуальні образи, створені Лютансом[11]. Рекламна кампанія з використанням цих образів була настільки яскравою, що за кілька років Shiseido перетворилася з локальної азійської торгової марки на світову[8]. Співпраця Лютанса з Shiseido з того часу стала постійною.

Автор ароматів ред.

Свій перший аромат Nom Noir Лютанс створив для Shiseido у 1982 році, проте по-справжньому він захопився створенням запахів на початку 1990-х років. Спочатку він працював над ароматами для бренду Shiseido, а пізніше, у 2000 році, заснував торгову марку «Parfums-Beauté Serge Lutens» для ароматів своєї розробки. Нині Лютанс переважно працює над запахами, розвиває колекцію власної торгової марки. Випущений на початку 2015 року букет La Religieuse (Монахиня) став 70-м за рахунком ароматом його авторства[6][12].

Для презентації деяких нових ароматів Лютанс знімав невеликі трихвилинні ролики, де читав закадровий текст або сам з'являвся у кадрі[13][14][15].

У березні 2015 року Лютанс продав права на торгову марку Parfums-Beauté Serge Lutens фірмі Shiseido, зберігши за собою місце артдиректора марки[16].

У червні 2015 року він приїжджав до Москви на відкриття фірмового магазину Serge Lutens, який став другим у світі після паризького[17]. В оформленні московського магазину використані мотиви живопису російського авангарду: конструктивізму та супрематизму[6], дизайн інтер'єру розроблений за особистої участі Сержа Лютанса[18].

Сім'я й особисте життя ред.

У 1974 році Лютанс придбав зруйнований будинок в історичному центрі Марракеша та почав ремонтувати його, маючи намір там оселитися. Відновлення зайняло понад тридцять років, зараз Лютанс живе та працює в цьому будинку[7][19].

У Лютанса є син, який живе у США[7].

Нагороди ред.

У 2000—2004 роках Сержа Лютанса кілька разів нагороджувалися премією Fifi за оригінальний концепт[20].

У липні 2006 року Серж Лютанс став командором ордена Мистецтв і літератури Франції[21][22].

Книги ред.

  • L'Esprit Serge Lutens: The Spirit of Beauty (Editions Assouline, Париж, 1992) (ISBN 2-908228-05-X)
  • Serge Lutens (Editions Assouline, Париж, 1998) (ISBN 2-84323-066-7)
  • Berlin à Paris (Editions Electa Milan, 2012)
  • Serge Lutens Moscou (Les salons du Palais Royal Shiseido S.A, Японія, 2015)

Примітки ред.

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
  4. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ а б в Ирина Багаева (4 червня 2015). Серж Лютанс (парфюмер): «Я вижу себя как недоразумение. Я плод ошибки». РБК. Архів оригіналу за 27 жовтня 2015. Процитовано 27 жовтня 2015.
  7. ↑ а б в г д е ж Anna Bodin (31 січня 2015). Serge Lutens – dofternas domptör (швед.). AB Dagens Nyheter. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
  8. ↑ а б в г д Serge Lutens. Biographie (фр.). Serge Lutens. Архів оригіналу за 25 жовтня 2015. Процитовано 25 жовтня 2015.
  9. ↑ Helen Oppenheim (16 червня 2014). Heirloom Serge Lutens Sketches in Article – 1973 (англ.). Helen Oppenheim blog. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  10. ↑ Jacques Lafitte, Stephen Taylor. Qui est qui en France. — J. Lafitte, 1999. — P. 1164.
  11. ↑ Maquillages: l'avant-garde hommage à naum gabo (фр.). L'OFFICIEL DE LA MODE. 1989. Архів оригіналу за 3 листопада 2015. Процитовано 3 листопада 2015.
  12. ↑ Marion Louis (28 січня 2015). Serge Lutens : "La Religieuse, c'est moi !" (фр.). Madame le Figaro. Архів оригіналу за 27 жовтня 2015. Процитовано 27 жовтня 2015.
  13. ↑ Serge Lutens (11 лютого 2015). La religieuse - Serge Lutens (фр.). Youtube. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 3 листопада 2015.
  14. ↑ Serge Lutens (7 жовтня 2014). L'Incendiaire - Serge Lutens (фр.). Youtube. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 3 листопада 2015.
  15. ↑ Serge Lutens (19 березня 2011). Féminité du Bois - Serge Lutens (фр.). Youtube. Архів оригіналу за 20 березня 2016. Процитовано 3 листопада 2015.
  16. ↑ Shiseido has big ambitions for Serge Lutens (англ.). Premium Beauty Media. 13 березня 2015. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
  17. ↑ Серж Лютен в Москве: звезды на открытии бутика. HELLO.RU. 3 червня 2015. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
  18. ↑ Сделают красиво: 10 новых бьюти-мест. Intrview Russia. 29 червня 2015. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  19. ↑ Catherine Saint-Jean (1 лютого 2015). Dans le secret de la maison de Serge Lutens (фр.). Madame le Figaro. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
  20. ↑ Cartes sur table // Officiel de la couture et de la mode de Paris. — 2002. — Т. 865—867 (3 May). — С. 10.
  21. ↑ Yasmina Lahlou (19 березня 2007). Les mille et un jardins de Lutens (фр.). Jeune Afrique. Архів оригіналу за 27 червня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
  22. ↑ Nomination ou promotion dans l'ordre des Arts et des Lettres juillet 2006 (фр.). Le ministère de la Culture et de la Communication. 12 квітня 2010. Архів оригіналу за 27 червня 2016. Процитовано 28 червня 2016.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Серж_Лютанс&oldid=38491876