Відчиніть, поліція!

французька кінокомедія 1984 року

«Відчиніть, поліція!» (також «Мій новий напарник» або «Продажні», оригінальна назва фр. Les Ripoux) — французька кінокомедія режисера Клода Зіді 1984 року. В 1985 році фільм отримав три премії «Сезар» у категоріях за найкращий фільм та за найкращу режисерську роботу (Клод Зіді) та за найкращий монтаж (Ніколь Соньє).

Відчиніть, поліція!Picto infobox cinema.png
Les Ripoux
Les Ripoux poster.jpg
Жанр кримінальна комедія
Режисер Клод Зіді
Продюсер Клод Зіді
Сценаристи Клод Зіді, Дідьє Камінка
У головних
ролях
Філіпп Нуаре
Тьєррі Лермітт
Оператор Жан Жак Тарбе
Композитор Френсіс Лей
Кінокомпанія Films 7
Дистриб'ютор Pathé Distribution[d]
Тривалість 106 хв.
Мова французька
російська (дубляж, 1986)
Країна Франція Франція
Рік 1984
Дата виходу Франція Франція: 19 вересня 1984
СРСР СРСР: 1986
IMDb ID 0088002
Рейтинг IMDb: 7.2/10 stars
Наступний Відчиніть, поліція! 2

Ripou [Архівовано 19 травня 2015 у Wayback Machine.] — це верланське слово на основі субстантивованого [К 1] дієприкметника pourri [Архівовано 16 травня 2015 у Wayback Machine.] (дослівно: той, що «протухнув», у переносному значенні: «корумпований»). У фільмі Рене навчає Франсуа у тому числі і верлану.

СюжетРедагувати

  Зовнішні зображення
  Кадр з фільму «Відчиніть, поліція!»

Париж, середина 1980-х років. Досвідченому поліцейському Рене Буарону (Філіпп Нуаре) дають в напарники новачка-провінціала Франсуа Лебюша Тьєррі Лермітт.

З першого дня Рене починає навчати новачка-ідеаліста хитрощам поліцейського шахрайства. Інспектор не бере хабарів, але в районі, який він патрулює, йому усі винні. Тому він може обідати безкоштовно в ресторані і, купуючи товар у вуличного торговця, отримувати решту з 1000 франків, заплативши 100. При цьому у Буарона порядок на вулицях і розумний баланс злочинів і покарань, високий відсоток розкриваності і певна пошана. Єдиною, але дуже сильною пристрастю Рене є кінні перегони, на яких він часто виграє за 10 хвилин місячну платню комісара поліції.

Франсуа не відразу розуміє і приймає стиль роботи Рене. Щоб до нього швидше дійшло, Рене удається до шантажу. Незабаром новачок перевершує учителя, і Рене доводиться стримувати його запал.

Втім, незважаючи на ці дрібні зловживання, Рене Буарон — професіонал своєї справи. Протягом досить довго часу інспектор стежить за наркоторговцем, проте для проведення майбутньої операції із захоплення запрошені «фахівці» з Маямі. Їх глузливе ставлення до немолодого, повного Рене і чепуристого Франсуа дуже б'є по самолюбству старого поліцейського і він вирішує не ділитися з американцями важливою інформацією, отриманою ними нещодавно, — в будівлі, де повинна проводитися угода між торговцями наркотиками, існує ще один вихід. Очевидно, що у разі небезпеки наркобарон скористається ним. Франсуа вирішує перехопити злочинців і забрати усі їхні гроші. Він пропонує Рене співучасть у розробленій ним «операції».

Буарон розуміє, що так він може одразу забезпечити себе на старість, але ризик дуже великий. У результаті їхній план спрацьовує, але не цілком. Залишки банди на чолі з наркобароном переслідують «Рено» інспектора, на якій намагаються сховатися Франсуа і Рене, злочинці відкривають вогонь. Зрозуміло, гонитва за поліцейською машиною негайно помічена і поліція кидає на допомогу декілька патрульних автомобілів. Це не в інтересах Франсуа і Рене — у них в машині вкрадені гроші, і учень пропонує метрові відсидіти рік-два у в'язниці, обіцяючи йому віддати його частину після виходу на свободу. Оскільки вибору у старого інспектора немає, він вимушений погодитися і Франсуа, переконавшись, що переслідувачі дещо відстали, вистрибує з машини на ходу разом з вкраденими грошима. Рене приводить злочинців до свого будинку, і, заманивши всередину, висаджує в повітря балон з газом. Суд упевнений, що разом із загиблими злочинцями згоріли і гроші. Інспекторові Буарону доведеться відсидіти у в'язниці два роки.

Час, проведений у в'язниці, пройшов для Рене не так вже й погано. Проте його не покидає думка про те, що Франсуа безслідно зник разом з грішми. Спустошений і постарілий, він виходить на свободу через два роки, і ледве встигнувши пройти кілька кроків, чує ззаду цокіт копит і Франсуа, який віддає йому скакуна, що належить віднині Рене, і повідомляє, що купив для нього маленьке кафе, як і мріяв Рене Буарон.

В роляхРедагувати

 Актор(ка)   Роль 
Філіпп Нуаре Рене Буарон
Тьєррі Лермітт Франсуа Лебюш
Режин Сімона
Грас де Капітані Наташа
Жульєн Гійомар комісар Блоре
Клод Броссе Відаль
Альбер Сімоно інспектор Леблан
Анрі Атталь Деде Мітраль

Знімальна групаРедагувати

Прем'єри та релізиРедагувати

У Франції фільм вийшов у прокат 19 вересня 1984 року. В СРСР фільм було дубльовано московською кіностудією імені М. Горького та випущено у прокат у 1986 році.

ВизнанняРедагувати

Нагороди та номінації фільму «Відчиніть, поліція!»[2]
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
1985 Премія «Сезар» Найкращий фільм Відчиніть, поліція! Нагорода
Найкраща режисерська робота Клод Зіді Нагорода
Найкращий актор Філіпп Нуаре Номінація
Найкращий сценарій Клод Зіді Номінація
Найкращий монтаж Ніколь Соньє Нагорода

Цікаві фактиРедагувати

В оригінальному фіналі фільму Рене сидить два роки у в'язниці без єдиної звісточки від Франсуа, що втік з грошима. Він виходить з в'язниці, його несподівано зустрічає Франсуа. Він дарує Рене скакового коня, про якого той мріяв і проводжає до ресторану, який тепер йому належить. У кінцівці, яку показували в кінотеатрах СРСР, цей сюжетний хід було обрізано — Рене виходить з воріт в'язниці раннього туманного ранку і фільм на тому закінчується. Інтернет-публіцист Алекс Екслер стверджує, що зміна декількох хвилин змінювала сенс фільму на протилежний.[3]

ПродовженняРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. Субстантивація (від лат. substantium — іменник) — процес переходу інших частин мови в іменник [1].

ПриміткиРедагувати

  1. Нечволод Л. І. Сучасний словник іншомовних слів. — Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. — 768 с. ISBN 966-404-277-3
  2. Повний перелік нагород та номінацій фільму «Відчиніть, поліція!» [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
  3. Рецензія на фільм на сайті Екслера. Архів оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 21 червня 2015. 

ПосиланняРедагувати