Андре Дюссольє

Французький актор

Андре́ Дюссольє́ (фр. André Dussollier; нар. 17 лютого 1946, Аннесі, Верхня Савоя, Франція) — французький актор театру і кіно, тричі лауреат (у 1993, 1998 та 2002 роках) та неодноразовий номінант премії «Сезар» .

Андре Дюссольє
фр. André Dussollier
Андре Дюссольє. Фото 2012 р.
Дата народження17 лютого 1946(1946-02-17) (78 років)
Місце народженняАннесі, Верхня Савоя,
Франція Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор
Alma materВища національна консерваторія драматичного мистецтва
Роки активності1970 — наш час
IMDbID 0244707
Нагороди та премії
Сезар (1993, 1998, 2002)
Почесний «Магрітт» (2017)[1]
Андре Дюссольє у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Андре Дюссольє народився 17 лютого 1946 року у місті Ансі у Франції. Його дитинство пройшло між містечками Крузей та Етріньї, куди Андре переїхав зі своїми батьками, що працювали фінансовими інспекторами.

Уже в 10-річному віці Дюссольє зіграв у шкільній виставі «Дитяти річки»,[2] але батько наполіг, щоб син продовжив навчання в університеті.[3] Андре блискуче закінчив літературний коледж, але в 23 роки все ж вирішив стати актором.[4] Завершивши з відзнакою навчання у Вищій національній консерваторії драматичного мистецтва, 1972 року він поступає до Комеді Франсез і в тому ж році дебютує в кіно, знявшись у Франсуа Трюффо у фільмі «Така красуня, як я». На нього звертають увагу відомі кінорежисери — Клод Лелуш, Клод Шаброль, Ерік Ромер та інші.[4]

Справжній великий успіх до актора приходить у 1985 році, коли Дюссольє знімається у Колін Серро в комедії «Троє чоловіків та немовля у люльці». У 2003 році актор знявся у сиквелі до цього фільму під назвою «Через 18 років».

Першу номінацію на премію «Сезар» актор отримав у 1987 році за роль у «Мелодрамі» Алена Рене. В подальшому разом вони працювали ще над кількома стрічками. Свій другий «Сезар» Дюссольє виграв за роботу у фільмі Рене «Відомі старі пісні» (1997).[4]

У 1999 році Дюссольє з успіхом зіграв в «Дітях природи» Жана Беккера. Чергуючи комедії («Невдахи») та драми («Палата для офіцерів»), роботу з режисерами-дебютантами («Ой»! режисера Софі Фільєр, «Місце злочину» Фредеріка Шендерфера) та визнаними майстрами («Тангі», режисер Етьєн Шатільє), у 2000-і роки Андре Дюссольє став однією з центральних фігур французького кіно. У 2011 на екрани вийшла трагікомедія «Мій найстрашніший кошмар» Анн Фонтен, де компанію Дюссольє склали Ізабель Юппер, Бенуа Пульворд та Вірджинія Ефіра.

«Як хороше вино, він старіє красиво», — пише про Дюссольє французька преса.[5]

Андре Дюссольє одружений, має двох дітей.

Фільмографія (вибіркова)

ред.
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1972 Така красуня як я Une Belle Fille Comme Moi
1975 У Сантьяго йде дощ Il pleut sur Santiago Х'юго
1977 Аліса, або Остання втеча Alice ou la Dernière Fugue молода людина в парку
1980 Ніч, на вулиці Extérieur, nuit Боні
1982 Що змусило тікати Давида? [fr] Qu'est-ce qui fait courir David? Гай
1985 Троє чоловіків та немовля в люльці Trois Hommes Et Un Couffin Жак
1986 Мелодрама Mélo Марсель Бланк
1986 Мюзик-хол Music Hall Гуерін
1988 Радіочастота вбивства Fréquence meurtre Франк Кестер
1990 Загримована жінка La Femme fardée Жульєн Пейра
1992 Крижане серце Un coeur en hiver Максим
1992 Білий король, червона королева Олексій Горюнов, гросмейстер-емігрант
1993 Бабаки Les Marmottes
1994 Полковник Шабер La Colonel Chabert граф Ферра
1997 Відомі старі пісні On connaît la chanson Сімон
1999 Діти природи Les Enfants du marais Амеді
2000 Актори Les Acteurs Андре Дюссольє
2000 Вони зняли війну у кольорі Ils ont filmé la guerre en couleur оповідач
2001 Відок Vidocq Лотренне, префект поліції, колишній начальник Відока
2001 Амелі Le Fabuleux destin d'Amélie Poulain оповідач
2001 Палата для офіцерів хірург
2001 Тангі Tanguy Пауль
2003 Невдахи Tais-toi психіатр у лікарні
2003 Через 18 років 18 ans après Жак
2003 Тільки не в губи Pas sur la bouche
2003 Дивні сади Effroyables jardins
2004 Набережна Орфевр, 36 36 Quai des Orfèvres Роберт Манчіні
2004 Довгі заручини Un long dimanche de fiançailles Жан-Марі Рув'єр
2005 Леммінг Lemming Річард Поллак
2006 Не кажи нікому Ne le dis à personne Жак Лорентін
2006 Серця Coeurs Т'єррі
2007 Моє місце під сонцем Ma place au soleil
2007 Майже правда La vérité ou presque
2008 Кортекс Cortex Шарль Бойє
2009 Дикі трави Les Herbes folles Жорж Пале
2009 Невдахи Micmacs à tire-larigot Ніколя
2011 Мій найстрашніший кошмар Mon pire cauchemar Франсуа Дембревіль
2011 Незавершений роман Impardonnables Френсіс
2014 Красуня і чудовисько La belle & la bête батько Белль, торговець
2014 Дипломатія Diplomatie Рауль Нордлінг
2014 Настільний цитатник Brèves de comptoir політик
2014 Ті, що співають завтра Des lendemains qui chantent Раймон Кандель
2015 Три спогади моєї юності Trois souvenirs de ma jeunesse: Nos Arcadies Клав'є
2015 Чудові сім'ї Belles familles
2015 21 ніч з Патті 21 nuits avec Pattie Жан
2016 Не гальмуй À fond Бен
2017 З нами Chez nous Філіпп Бертьє

Визнання

ред.
 
Андре Дюссольє на врученні «Сезара», 1998
Кінематографічні нагороди[6]
Рік Категорія Фільм Результат
7 d'Or Night
1986 Найкращий актор Мюзик-хол Перемога
Премія «Сезар»
1987 Найкращий актор Мелодрама Номінація
1993 Найкращий актор другого плану Крижане серце Перемога
1998 Найкращий актор Відомі старі пісні Перемога
2000 Найкращий актор другого плану Діти природи Номінація
2000 Найкращий актор Тангі Номінація
Найкращий актор другого плану Палата для офіцерів Перемога
2005 Найкращий актор другого плану Набережна Орфевр, 36 Номінація
2007 Найкращий актор другого плану Не кажи нікому Номінація
Премія «Люм'єр»
2009 Найкращий актор Кортекс Номінація
2016 21 ніч з Патті Номінація
Премія Сан Жорді
2013 Найкращий іноземний актор Дикі трави Перемога
Премія «Магрітт»
2017
Почесний Магрітт
Перемога
Театральні премії
Рік Нагорода Категорія Вистава Результат
1996 Премія Мольєра Найкращий актор Зцени з сімейного життя Номінація
2002 Премія Мольєра Найкращий актор Суперзірки, суперзірки Номінація
2003 Премія Мольєра Найкращий актор Суперзірки, суперзірки Номінація
2011 Премія Мольєра Найкращий актор Дипломатія Номінація
2015 Премія Мольєра Найкращий актор відкритого театру Дев'ятсот Перемога

Примітки

ред.
  1. André Dussollier honoré par les Magritte du Cinéma. 7SUR7.be (фр) . 4.02.2017. Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 7.02.2017.
  2. Un passionné de théâtre Si André Dussollier. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 20 липня 2015.
  3. Біографія Андре Дюссольє. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 20 липня 2015.
  4. а б в Acteur français André Dussollier. Архів оригіналу за 29 липня 2015. Процитовано 20 липня 2015.
  5. Дюссольє на сайті Inoekino.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2015.
  6. Повний перелік нагород на номінацій Андре Дюссольє [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Посилання

ред.